Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №58

На болотах знову неспокійно…

У московському Торопці на величезному військовому складі було знищено значні запаси північнокорейських балістичних ракет KN23, ракети до РСЗО «Град», систем ППО С-300 та балістичні ракети до системи «Іскандер».

Джерела в ГУР повідомляють, що арсенал був уражений дронами-камікадзе українського виробництва. Загалом в атаці взяли участь близько сотні ударних БПЛА. Відстань до цілі від державного кордону України становить близько 500 кілометрів.

Після завданих ударів здійнялась пожежа на ділянці завширшки 6 км. Внаслідок детонації ракет та боєприпасів відбулась серія локальних землетрусів, найсильніший із яких магнітудою 3,2 бали.

І сама відстань до ворожого об’єкту, і його військова важливість для армії рф безумовно підсилюють досягнення українських воїнів. Далі – більше.

Поки ми, українці, природно радіємо цьому військовому успіху, хочу дещо нагадати та порівняти. На складах в московському Торопці горить 30 тисяч тон боєприпасів. В 2017 році в одній лише Калинівці було втрачено 83 тисячі тонн. Кого покарали за вибухи на складах? Ніхто не винен, просто так вже сталось? путін, звичайно, очевидний і підлий ворог. Але питання безпеки важливих об’єктів – сфера відповідальності конкретних осіб. І тут повинен працювати принцип – перевірка того, як дотримувались всіх вимог безпеки. І якщо після проведення перевірки виявилося б встановлено, що всього було дотримано, але диверсія таки відбулась – то має бути перегляд самих безпекових правил і заходів. Хтось чув про винних? Кого покарали?

Чи мали б ми такі проблеми із боєприпасами, якби не московські диверсії? Чи були б в 2022-му розмінований Чонгар та відкритий північний напрям для наступу на Київ, якби десяток військових отримали тюремні терміни, можливо, із конфіскацією? І йдеться не про прапорщиків, а про носіїв високих погон. 

План Зеленського

Напередодні Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку все більш активно починається обговорення плану Зеленського, який він раніше пообіцяв показати Джо Байдену, а також кандидатам в президенти США – Дональду Трампу та Камалі Харріс.

15 вересня українські та російські ЗМІ почали цитувати німецький Bild, в якому йшлося про так званий «мирний план Зеленського».

Bild написало, що пропозиція нібито містить як вимогу дозволити удари західним далекобійним озброєнням углиб росії, так і готовність України погодитися на локальне припинення вогню на певних ділянках фронту – і, таким чином, на тимчасове заморожування ситуації.

Проте радник президента Литвин повідомлення Bild спростував: «Bild поширив фейк. План перемоги Bild не бачив, і з тих кількох людей, які на сьогодні залучені президентом в підготовку Плану перемоги, ніхто з “Більдом” не говорив.

Мінськ-3 або будь-який інший формат ніхто росіянам не подарує. Україна проти будь-якої заморозки війни, і на всіх рівнях влада України про це говорить. І для нас важливо, щоб Сполучені Штати підтримали саме План перемоги України, а не капітуляції чи заморозки».

Проте на цьому обговорення не зупинилось. 17 вересня посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд та речник Держдепу Метью Міллер повідомили, що Адміністрація Джо Байдена ознайомилася із запропонованим президентом Володимиром Зеленським планом щодо завершення війни в Україні та визнали його реалістичним.

«Ми бачили мирний план президента Зеленського. Ми вважаємо, що він викладає стратегію і план, які можуть спрацювати», – сказала Лінда Томас-Грінфілд.

Представники Держдепу США ознайомилися з елементами плану перемоги України під час візиту до Києва минулого тижня, повідомив напередодні на брифінгу речник Держдепу Метью Міллер.

«Ми поділяємо оцінку Томас-Грінфілд. Як сказав президент Зеленський, він з нетерпінням чекає на детальне представлення цього плану президенту США найближчими днями і тижнями, і я думаю, що ми дочекаємося цієї зустрічі, перш ніж робити якісь подальші висновки щодо нього», – зазначив Міллер.

Більше деталей озвучив радник голови ОП Андрія Єрмака Михайло Подоляк. За його словами, у плані немає пропозицій щодо заморожування бойових дій, припинення вогню чи передачі росії частини територій. При цьому там прописане «чітке розуміння сучасної війни» та інструменти, необхідні для її завершення. Подоляк виділив кілька основних елементів цього плану:

• чітко структурований військовий пакет;

• «патетичний примус росії», який полягає в тому, що Україна самостійно обирає, членом якого альянсу їй бути;

• економічний стимул, який передбачає нарощування інвестицій у військове провадження на території України, а також аудит санкцій;

• дипломатичний тиск на росію.

За словами Подоляка, ще одним елементом плану є Курська операція ЗСУ.

«По-перше, це суттєво вплине на суспільні настрої, які є в рф. По-друге, це суттєво тиснутиме на оточення путіна і вестиме цю війну до фіналу», – стверджує радник самого Андрія Єрмака. 

Відчуйте «гордість» і статус державного управління в Україні. Від маленької держави США такі новини коментують посол при ООН та речник Держдепу (офіційна особа, чия головна функція – публічне озвучення). Зате в Україні таким займається аж цілий радник головного завгоспа при президенті.

Залужний був проти

За цікавим та абсолютно випадковим збігом обставин, за день до інтерв’ю Михайла Подоляка видання Politico написало, що генерал Залужний, який зараз є послом у Великій Британії, був проти наступу в Курській області, коли президент України Володимир Зеленський вперше заговорив про нього на початку цього року і наполягав на його проведенні. 

Серед інших, хто виступив проти, був Еміль Ішкулов, командир 80-ї десантно-штурмової бригади України. Він був звільнений у липні на тлі протестів високопоставлених офіцерів, які закликали залишити його на посаді.

Нагадаю читачам, що генерал Залужний спеціально приїжджав в Київ на зустріч із держсекретарем США Блінкеном та міністром закордонних справ Великої Британії Леммі. Зважаючи на великі ревнощі Зеленського щодо електоральних симпатій в бік відставного генерала, його приїзд на таку зустріч можна пояснити лише позицією західних партнерів. 

Загалом активність генерала Залужного натякає на можливу подальшу політичну кар’єру. Проте ми, українці, досі не почули жодних ідеологічних тез від можливого майбутнього політика. Жодної конкретики щодо бачення України Майбутнього. Щодо розпродажу землі, надр та всіх залишків національного багатства зокрема. Задумайтесь, будь ласка, над цим. Холоднокровно формуйте власну думку.

Конфлікт Зеленського і Сікорського

Президент України Володимир Зеленський розмовляв на підвищених тонах і практично посварився з главою польського МЗС Радославом Сікорським під час його візиту до Києва. Про це повідомив журналіст польського видання Onet Вітольд Юраш.

Юраш стверджує, що Зеленський нібито звинуватив польську сторону в недостатній підтримці Києва на переговорах про вступ до ЄС. Сікорський відповів йому, що «в Польщі цей процес тривав 10 років, а пропоновані Києвом строки нереальні». Зеленський також обурився, що Польща не надає достатньо військової техніки та не збиває російські ракети і дрони в повітряному просторі України.

Сікорський сказав, що Польща не може збивати над Україною повітряні цілі без дозволу НАТО на це, а літаки Варшава згодна передати, але тоді, коли отримає союзницькі літаки натомість.

Польські видання пишуть, що ані ці аргументи, ані велика підтримка Польщі від початку повномасштабного вторгнення не повпливали на Зеленського.

Крім того, Зеленський нібито заявив, що Польща не має повертатися до питання ексгумації жертв Волинської трагедії, адже це, мовляв, лише внутрішня політика.

Водночас, за словами глави МЗС Польщі Радослава Сікорського, Варшава щодо історичних суперечок не висуває Україні надмірних вимог. Він переконаний, що рано «залишати історію історикам», оскільки поховання загиблих під час «етнічних чисток» на Волині є християнським обов’язком, але в цій ситуації немає місця політичним спекуляціям.

Що посієш, те й пожнеш. Це просте метафізичне правило, яким користувались ще наші далекі предки тисячі років тому, спрацьовує не тільки в кармі (духовній відповідальності), а й у фізичному просторі. 

Користуючись багатьма важкими періодами у відносинах між українським та польським народами, певні сили стараються нас стравити між собою, зробити слабшими, унеможливити єднання в межах так званого Інтермаріуму – Балто-Чорноморського союзу у партнерстві із балтійцями, Великою Британією та щонайменше скандинавськими народами. 

І не тільки кремль на чолі з путіном доклав до цього руку. Глобалісти також тут працюють на повну. Для тих, хто уважніше слідкує за пресою, наведу цікавий факт: поки не тільки президентська влада, а й Кабмін в Польщі належали консерваторам-націоналістам, українцям постійно розповідали, які погані польські націоналісти на чолі з Дудою, та які хороші глобалісти-космополіти на чолу з Туском. Чи не так? І робили це все найщиріші «правдоруби»-журналісти, вигодовані «жирними» грантовими коштами. 

А що маємо зараз? 

Для кращої ілюстрації наведу слова колишнього міністра закордонних справ Польщі у 2018-2020 роках та професора університету Варшави Яцека Чапутовича: «Коли рік тому я описував зовнішню політику “ПіС” щодо України та теми Волині як “політику гієни”, я не очікував, що за нового уряду вона здобуде статус державної політики. Те, що раніше було ганебним, стало нібито проявом політичного реалізму».

Ексміністр зауважив, що якщо раніше заяви були на рівні заступника міністра закордонних справ, то тепер від самого прем’єра Туска і віцепрем’єра Косіняка-Камиша пролунали заяви, що без вирішення історичних суперечок з Польщею Україна може мати проблеми зі вступом до ЄС. 

Чапутович пояснив, що під «політикою гієни» має на увазі спроби скористатися вразливим становищем опонента для досягнення своєї мети. Він нагадав події 1938 року, коли Польща на тлі Мюнхенської угоди змусила Чехословаччину поступитися Заволжям, а за рік сама зазнала нападу нацистської Німеччини. 

«Дії гієни можуть дати перевагу ведмедю – сподіваймося, що нам не доведеться зіткнутися з ним лицем до лиця, і молитися, щоб інші не застосували таку політику до нас», – дорікнув Чапутович.

Діяльність глобальних сил та кремлівської агентури не звільняють від відповідальності у конфлікті і Володимира Зеленського. Адже саме влада Зеленського вкрай цинічно та нахабно вела себе в питаннях так званої «зернової блокада», в якій польські фермери захищали свої інтереси. Водночас на так званому «українському зерні» тоді заробляли (і зараз продовжують!!!) глобалістичні корпорації, олігархи-латифундисти та зернотрейдери. Але аж ніяк не українські фермери, для яких всі вищезазначені «фермери» є ворогами. 

Польський націоналіст Генрик Сенкевич, автор роману «Вогнем і мечем», досить зневажливо описував козаків. Проте навіть йому вистачало розуміння вкласти в уста гетьмана Богдана Хмельницького слова: «...якби ви створили Речипосполиту на трьох народах, а не на двох, то вона НІКОЛИ Б НЕ ВПАЛА!».

На звичайному побутовому рівні ми мусимо бути мудрими і холоднокровними, зберігати дружні відносини із поляками, маючи водночас вдосталь підстав для страшніших звинувачень в їхній бік, аніж «Волинська трагедія». Пишу це, будучи нащадком українців, вигнаних та примусово виселених зі своїх етнічних земель під час операції «Вісла».

Затримання Усика

Затримка Олександра Усика в польському аеропорту, реакція речника МЗС України та навіть президента Зеленського з цього приводу є продовженням вищезазначених розсварювань українців з поляками. Проте воно вчергове нам показує кілька цікавих деталей, зокрема співпрацю путінських та глобалістичних структур.

Влітку минулого року Усик заявив, що балотуватиметься в президенти. І не варто ставитись до цих слів зверхньо та насмішкувато, маючи президентом особу, яка порівнювала Україну із порноактрисою та насміхалась із нашої кривавої рани та сакрального болю – найбільшого злочину геноциду в історію людства – Голодомору українців. Додайте до цього, що ці слова чемпіон світу з боксу сказав після проведення кількох знакових колективних зустрічей, на яких були присутні такі люди, як Кучма, Пінчук, Льовочкін, Новинський та менш відомі представники так званого «батальйону Монако». 

До цього часу Усик залишається впертим послідовником московського патріархату. А відповіді щодо того «чий Крим?» пам’ятаєте? Якщо так, то запитайте себе щодо потенційного електорату для Усика. Особливо якщо нас заженуть в якийсь «мирний договорняк» і після того нам з кожної праски будуть розказувати про потребу в мирному співіснуванні з московитами – «нада проста пєрєстать стрєлять» казав колись один комік на 6-му році війни, якої він не бачив. 

Не дозволяйте себе дурити та обирати із підсунутих ворогами варіантів. А сценаріїв та акторів для одурманення українців у наших ворогів є чимало… 

Розпродаж України під час війни продовжується

Дрогобицька солеварня – найстаріше підприємство України, яке продовжує виварювати сіль за автентичною середньовічною технологією уже понад 700 років. Через війну в країні тепер це єдиний виробник харчової солі в Україні. Сьогодні це підприємство – не просто промисловість, а й місце, яке розвиває туризм в регіоні.

Проте якщо хтось рахує свої мільярди та мільйони вкрадено-зароблені на українському національному багатстві, то перепоною для нього може стати тільки особиста загроза.

А поки свідомість українців зайнята війною з армією рф, на неоголошеному фронті триває повним ходом викрадення землі, надр, залишків промисловості. Але оскільки викрадення відбувається хитро-зробленими політико-економічними методами, то українці ніби й не помічають його. Чи помічають?!

Фонд державного майна України оголосив, що Дрогобицька солеварня – одне з найстаріших підприємств України, яке безперервно працює з 1250 року, буде направлена на приватизацію.

Яка може бути економічна доцільність продавати єдиного в Україні виробника солі? Він же НАЗАВЖДИ ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ ПОПИТОМ! Сіль, до речі, не просто товар, а має стратегічне значення для життя кожної людини, всієї харчової промисловості та продовольчої безпеки держави!

І тут якась зелена мавпа на посаді голови Фонду Держмайна, яка під брендом «слуг народу» (неукраїнського), виконує замовлення. Внаслідок якого найбільш ласі шматки недокраденого мають опинитись в потрібних руках. 

Вже й «Укрзалізницю» та «Енергоатом» готують під дерибан. І вони ніколи не нажеруться. Ніколи. Хіба що коли нап’ються та умиються чимось червоним, як писав Шевченко в «І мертвим, і живим…»