Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №57
Залужний, Блінкен та Леммі в Києві
11 вересня Київ відвідали держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі.
Приїзд очільників зовнішньополітичних відомств до Києва анонсували через день після того, як Блінкен у Лондоні заявив, що росія отримала балістичні ракети від Ірану та, ймовірно, використає їх в Україні протягом кількох тижнів.
Також до Києва прибули представники Литви, Латвії, Чехії та Хорватії – президент Литви Гітанас Науседа, прем’єр-міністр Латвії Евіка Сіліня, голова Сенату Чехії Мілош Вистрчил, прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.
Західні високопосадовці провели перемовини з Володимиром Зеленським та іншими високопосадовцями. Проте перш ніж перейти до аналізу самих перемовин, хотілося б додати, що цього ж дня Київ відвідав Валерій Залужний – посол України у Великій Британії.
Особисту участь високопосадовців США та Великої Британії в четвертому саміті міжнародної Кримської платформи Володимир Зеленський назвав важливим сигналом стійкої та сильної підтримки України з боку провідних партнерів.
«Обидві ваші країни є лідерами з підтримки України від самого початку повномасштабної війни», – сказав він, звертаючись до Блінкена та Леммі.
В контексті згадки саме Кримської платформи, яку відвідало чимало міжнародних представників (що є важливим та позитивним сигналом), необхідно згадати заяву президента Туреччини Ердогана. Пряма мова:
«Наша підтримка територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України залишається непохитною. Повернення Криму до складу України є вимогою міжнародного права».
Попри подання заявки на вступ до БРІКС, купівлю нафти та газу в московії, Туреччина продовжує займати правильну міжнародну дипломатичну позицію. Щоправда дещо тривожним звучать акценти щодо саме татарського Криму.
Чимало українських політиків в 90-х роках минулого століття, зокрема такі депутати, як Герой України Степан Хмара та Віктор Шишкін, стояли на позиціях того, що Крим повинен бути звичайною областю без будь-якого автономного статусу. Що унеможливило б чимало негативних антиукраїнських явищ, які в Криму реалізовувались до 2014 року. Проте українці тоді були схильні слухати комуністичного ідеолога Кравчука або червоного директора Кучму, але аж ніяк не справжніх націоналістів.
Під час візиту до Києва Блінкена та Леммі президент Зеленський наголосив на важливості для України якнайшвидше отримати дозвіл на застосування далекобійної зброї, наданої США та іншими партнерами.
«Ми працюємо в терміновому порядку, щоб продовжувати гарантувати, що Україна має те, що їй потрібно для ефективного захисту», – сказав Блінкен на пресконференції.
Також Блінкен анонсував те, що президент США Джо Байден 13 вересня у Вашингтоні прийматиме свого британського колегу Кіра Стармера, і на цій зустрічі йтиметься і про Україну.
Ймовірно, що Велика Британія вже ухвалила рішення щодо дозволу на застосування Storm Shadow по росії. Про це повідомило видання The Guardian, посилаючись на джерела в уряді.
«Спільний візит Блінкена і Леммі до Києва в середу для зустрічі з Зеленським не відбувся б, якби не було ухвалено позитивного рішення щодо Storm Shadow», – зазначили джерела.
ЗСУ відчувають гостру потребу завдавати ударів вглиб території росії. Навіть сама гіпотетична можливість таких ударів суттєво ускладнить логістику московській армії, створить додаткові загрози для літаків, аеродромів, командних центрів тощо. Проте попри оптимістичне повідомлення від The Guardian, очікувати аналогічного позитиву від президента США Байдена є передчасним.
Адже одна справа медійний образ Байдена в інформаційному полі в Україні (не українському інфополі, а саме в Україні!), створений професійними ґрантоотримувачами, і зовсім інша – прагматична холоднокровна оцінка.
План «Б» для України
Публічні тези спільної пресконференції є лише частиною політичних процесів. Проте напередодні візиту видання The Wall Street Journal написало, що «Україна змушена задуматися про план «Б» у війні з росією. У ньому має бути стратегія на подальше протистояння наступного року».
Саме «план “Б”», на думку WSJ, і був головною причиною високостатусного візиту в Київ.
Американські і європейські чиновники розповіли журналістам, що Захід, як і раніше, все ще підтримує Володимира Зеленського, який наполягає на витісненні росії з території України. Водночас з часом громадська підтримка союзників Києва падає, а російські війська на деяких ділянках фронту мають просування.
У зв’язку з цим Україні потрібно визначити «більш реалістичні» цілі війни. Західні чиновники в такий спосіб могли б активніше відстоювати перед виборцями необхідність постачати зброю і допомогу країні.
Водночас між Україною і Заходом існують певні розбіжності, стверджують джерела. Високопоставлені чиновники з Європи кажуть, що повна перемога Києва вимагатиме від Заходу підтримки в сотні мільярдів доларів, а це «фактично неможливо». Переговори в Києві з представниками Лондона і Вашингтона можуть при цьому посилити потенціал ЗСУ.
«Це може бути прелюдією до погодження США і Великою Британією використання Україною ракет великої дальності для ураження цілей у росії, але офіційні особи попереджають, що остаточне рішення ще не ухвалене», – йшлося у матеріалі
WSJ.
Окремий наголос у статті зроблено на тому, що візит в Київ та перемовини із Зеленським відбуватимуться напередодні Генасамблеї ООН в Нью-Йорку.
Зеленський під час відвідин Генасамблеї прагне зустрітися з главою Білого дому Джо Байденом, а також кандидатами в президенти Дональдом Трампом і Камалою Гарріс і представити їм план перемоги у війні. Чи відбудуться зустрічі – наразі невідомо, офіційних підтверджень ще не було.
Таємні результати візиту Орбана
Несподіваними негативними новинами поділилось із українцями видання Bloomberg: угорська енергетична компанія Mol Nyrt уклала угоду, яка забезпечить безперервне постачання російської нафти через трубопровід, що проходить через територію України.
Ця новина з’явилася після того, як Україна фактично заборонила «Лукойлу» використовувати її як транзитну країну у відповідь на російське вторгнення. Відповідно до угоди, Mol, яка контролює нафтопереробні заводи в Угорщині та Словаччині, візьме на себе постачання нафти на білорусько-українському кордоні з 9 вересня.
Прем’єр Угорщини Орбан з лютого 2022 року і до цього часу веде промосковську політику та риторику на теренах ЄС. Зокрема, цього літа Угорщина заблокувала 6 млрд євро, які Європейський фонд миру виділив на фінансування поставок зброї в Україну. Міністр закордонних справ Угорщини Сійярто додав, що Будапешт проти вкладання коштів в Україну, яка потерпає від російської агресії, тому що підтримує «мирне врегулювання воєнного конфлікту».
За логікою путінських холуїв Орбана-Сійярто, для миру в Україні необхідно, щоб українці перестали чинити супротив, перестали стріляти в тих, хто прийшов на українську землю вбивати та грабувати український народ.
Водночас саме в липні, за інформацією Bloomberg, угорська влада домовилась з владою українською про постачання російської нафти до Угорщини через територію України.
Логічно припустити, що відбувалось це під час візиту Віктора Орбана до Києва. Фактична безрезультатність візиту лише зараз стала зрозумілою. Війна війною, а свої питання хлопці вирішують. І ті хлопці, що з угорським паспортом, і ті, що з українським (а, можливо, ще кількома). Російську нафту через Україну тепер буде постачати не Лукойл, а орбанівська компанія Mol.
Плюси від цієї угоди для Угорщини очевидні. Україна, до речі, тепер не зможе припинити постачання нафти, бо не зможе накласти санкції на компанію з ЄС так, як могла це робити із московськими компаніями.
Плюси для росії – мільярди доларів для продовження війни в Україні. Для роботи ВПК, зарплат московським військовим, купівлі ракет, виробництва шахедів і т.д.
А от із плюсами для України – складніше. Скажу більше, я не бачу ЖОДНОГО ВИДИМОГО ПЛЮСА ДЛЯ УКРАЇНИ!
Судіть самі. Блокування допомоги Україні з боку Угорщини – продовжується, промосковська риторика – також. Агресивна політика щодо Закарпаття, брехливі безпідставні спекуляції на тему захисту угорців в Україні – також. Видача угорських паспортів громадянам України – теж (це, до речі, суперечить міжнародному праву та міждержавним угодам!). А що ж тоді ми отримали? НІ-ЧО-ГО. Ми – українці. А от щодо тих, хто домовлявся і безпосередньо давав дозвіл на транзит московської нафти через Україну, маю певні підозри… Недарма енергетику завжди називали «бізнесом президентів». Потік собі йде, угорці отримують нафту, москва отримує мільярди, а хтось отримує маленькі відсотки. Але від великого потоку. А передаються ці відсотки – через 2-3 офшорні компанії-прокладки, чи якимось спільним підприємствам, чи ще в якийсь хитрий шахрайський спосіб.
Цікаво як на це реагуватимуть наші західні партнери? Вони ж не є ідіотами і добре розуміють такі речі. Пишу ці рядки і бачу образ «войовничого» Зеленського: «Шольц – введи санкції! Ердоган – не купуй російську нафту! У нас же війна!»
Дебати Трампа проти Гарріс
Найважливішою геополітичною подією тижня стали дебати кандидатів в президенти США Дональда Трампа та Камали Гарріс. Саме геополітичною, адже вибори в США матимуть вплив на всю міжнародну політику, економіку та загальний геополітичний баланс.
Перегляд дебатів особисто на мене справив гнітюче враження. Якщо таким став рівень політичної боротьби в найсильніший державі світу, то можна не надто дивуватись, що в Україні після втечі Януковича обирають президентами то міністра уряду Януковича, засновника партії регіонів, кума медведчука, олігарха в 2014, то «голограму Голобородька» із медійно розкрученого серіалу, яка на своєму «творчо-агентурному» шляху порівнювала Україну із порноактрисою та насміхалась із найбільшого злочину-геноциду, відомого людству, – Голодомору.
Змістовна частина дебатів для кожної людини виглядатиме по-різному. Залежно від глибини розуміння політики, економіки, знання фактичних обставин, збереження пам’яті про всі події.
Камала Гарріс була енергійною, жвавою, вкрай швидко відповідала, різко переходила від відповідей по суті питання до атак та медійних ярликів у бік опонента. Оскільки я вже далеко не вперше бачу її публічні виступи, на відміну від більшості україномовної аудиторії, то це мене трохи здивувало. Можливо, з часом нам відкриються приховані причини такого медійного тонусу пані Гарріс.
Образ кандидата від демократичної партії повністю відповідав політтехнологічно підібраній формі, спрямованій на певну аудиторію. Риторика, на мою думку, мала виключно популістичний характер.
В питаннях економіки – атаки в бік великого бізнесу, обіцянки підтримки для малого, досить непогані ідеї кількох економічних програм. Проте повне ухилення від відповідей щодо інфляції, падіння реального рівня життя, геополітичної економічної конкуренції.
Водночас в питаннях економіки позиція Дональда Трампа хоч і була суттєво змістовніша, підкріплена фактажем, проте, на мою думку, також не відповідала необхідному стану речей. Саме від частини таких економічних поглядів застерігав у своїй книзі «Смерть Заходу» республіканець Патрік Бюкенен, який двічі був кандидатом в президенти США. Але це швидше належить до високоспеціалізованої інформації.
Питання міграції та антиамериканський характер міграційної політики чинної адміністрації Білого дому було потужним козирем Трампа. Проте питання саме собою є досить складним, і пояснити цю страшну загрозу для пересічних людей, які особисто її на собі відчували, важко. Плюс виборчий штаб Гарріс підготував відповідь на міграційні звинувачення – перехід на особисту критику. Частина відповіді Гарріс була успішною з точки зору спонукання глядачів до певних емоцій.
Обговорення питання абортів та публічна риторика з цього приводу мала страшний характер. Але тільки за умови, якщо розумієш масштаби цього лиха та його демографічний вплив.
Всі білі народи світу зараз перебувають у демографічній ямі попри те, що є найбагатшими. Українці взагалі переживають найбільшу демографічну катастрофу за останні 300 років. І такі явища мають свої причини. Аборти – одна із ключових причин такої кризи, поряд зі світоглядною отрутою, яку вміло вкладають в голови людським масам.
Позиція Камали Гарріс в питаннях абортів для мене є категорично неприйнятною. Особливо цинічним виглядає при цьому апеляція до моралі, використання прикладів жертв зґвалтування, інцесту тощо. Насправді в усіх таких випадках попри апеляцію до захисту якихось прав йде пропаганда явища. Явища, яке є аморальним з точки зору всіх релігій світу. І необхідність аборту в окремих випадках не робить необхідним його масштабування та рекламування серед усього суспільства. Проте такі думки та аналіз виникають тоді, коли глибоко розумієш причинно-наслідкові зв’язки та володієш фактичними демографічними даними різних народів світу.
Щодо питання війни в Україні, то ми – українці, на жаль не почули нічого нового від жодного із кандидатів.
«Я хочу, щоби війна припинилася. Я хочу врятувати життя, бо люди гинуть мільйонами. Їх мільйони. Це значно гірше, ніж фальшиві цифри, які ви отримуєте», – сказав Трамп.
Він повторив тезу, що якби він був президентом, то путін не вторгся б:
«Я добре знаю Зеленського, я добре знаю путіна. Мене поважають, а Байдена не поважають. І за що його поважати, він за два роки не дзвонив путіну. Якщо за мене проголосують, я поговорю з одним президентом, поговорю з другим – і війна закінчиться», – заявив Трамп.
«Війна між Україною та росією закінчилася б, якби мене обрали президентом, я завершив би її ще до того, як став президентом», – повторив він.
При цьому, відповідаючи на питання про можливість перемоги України (тобто можливість припинення війни і звільнення всіх окупованих росією українських територій – ред.), Дональд Трамп ухилився від прямої відповіді.
Відсутність прямої відповіді викликала чимало негативних емоцій, зокрема і в мене особисто. Проте, перш ніж емоційно рефлексувати, потрібно запитати себе: що таке перемога України?
Як може та повинна виглядати перемога над ядерною державою?
Цинізм політики передбачає спілкування із усіма суб’єктами та прихованість багатьох «карт» до потрібного моменту.
Трамп також звинуватив адміністрацію Байдена в тому, що «слабка» політика президента США Байдена, поспішне виведення військ США з Афганістану надало путіну сміливості вторгнутися в Україну.
Аналогічно політику Байдена (та Обами) оцінив і американський генерал Веслі Кларк, член демократичної партії США. Ця оцінка, на мою думку, відповідає дійсності. А українці платять за неї страшну ціну.
«Добре відомо, що він сказав путіну, що той може робити все, що йому заманеться, вторгатися в Україну. Добре відомо, що він назвав “геніальним” моментом, коли росія вторглася в Україну», – сказала у відповідь Гарріс.
«Я вважаю, що причина, чому Дональд Трамп каже, що ця війна закінчиться протягом 24 годин, полягає в тому, що він просто здасться. А ми, американці, не такі…
Я зустрічалася із Зеленським за кілька днів до того, як росія вторглася в Україну. Я поділилася з ним даними американської розвідки про те, як він може захистити себе.
Через кілька днів я поїхала на східний фланг НАТО до Польщі та Румунії. Ми об’єднали 50 країн, щоб підтримати Україну. Завдяки нашій підтримці, ППО, боєприпасам, артилерії, “Джавелінам”, танкам “Абрамс”, які ми надали, Україна має можливість захищатися».
Відповіді віцепрезидентки Гарріс викликають у мене низку питань, про які варто подумати всім українцям:
1. Коли Гарріс в лютому 2022 року поділилась інформацією із Зеленським, що ще було зроблено окрім передачі інформації? Що зробили США, як гарант безпеки України відповідно до Будапештського меморандуму для захисту України?
2. Куди теперішні тенденції, зокрема і щодо надання допомоги, нас приведуть? Куди прийдемо, якщо всі темпи та напрямки залишаться такими самими на наступні 4 роки? До перемоги України? Справді? Як вона буде виглядати – в ключових рисах.
Агентство Reuters перед дебатами опитало 10 людей, які все ще не були впевнені, як вони збираються голосувати на виборах 5 листопада, перш ніж вони спостерігали за дебатами. Після дебатів 6 сказали, що вони або проголосують за Трампа, або схиляються до його підтримки. 3 сказали, що тепер підтримають Гарріс, а один все ще не впевнений, як він буде голосувати. Свідомо наводжу пряму цитату видання Reuters, яке є критиком республіканців та рупором демократів. Боротьба обіцяє бути вкрай жорсткою.