Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №59

Перш ніж перейти до холодно-цинічних геополітичних та військових новин, хочеться згадати щось позитивне. І такі новини в Україні є. І традиційно більшість із них пов’язані з нашими воїнами.

24 вересня у Міноборони повідомили, що Головне управління розвідки звільнило Вовчанський агрегатний завод на Харківщині, зачистивши останню з тридцяти будівель заводу. Про це офіцер спецпідрозділу Тимура ГУР МО України з позивним Вікінг розповів в ефірі телемарафону «Єдині новини». 

«На Вовчанському агрегатному заводі до двох десятків противника взято в полон, декілька десятків знищено. Також четверо окупантів намагались залишити завод і були знешкоджені вже за периметром», – розповів Вікінг.

Генеральна асамблея ООН та візит Зеленського в США

Сполучені Штати Америки надали Україні оборонну допомогу на загальну суму 7,9 млрд доларів, до якої, зокрема, увійшли додаткова батарея ППО Patriot, дрони та ракети великої дальності. Про це повідомив Володимир Зеленський у своєму офіційному телеграм-каналі. Днем раніше адміністрація Байдена оголосила про додаткову безпекову допомогу Україні. Про це повідомило міністерство оборони США. Пакет, вміст якого оцінюється у $375 млн, має задовольнити найбільш нагальні потреби України. Він включає боєприпаси класу «повітря – земля», боєприпаси для реактивних систем і артилерії, бронетехніку та протитанкову зброю.

Візит Зеленського в США та його офіційні зустрічі там із президентом Джо Байденом та іншими світовими лідерами були тими подіями, на які покладали надії та сподівання чимало українців. На мою думку, весь позитив вояжу Володимира Зеленського в США вичерпується вищенаписаним оголошенням про надання допомоги, за яку ми безумовно вдячні. Проте оголошений пакет допомоги є лише частиною із того, що було затверджено та передано раніше. 

Зрештою саме таким «позитивним очікуванням» наповнювали інфопростір в Україні як творці зеленого марафону, так і журналісти та експерти, щедро профінансовані «демократичними» грантами. 

Проте політика та геополітика є дуже цинічними, холоднокровними, раціональними. І результати, яких очікував я особисто, точно не виглядали настільки радісно. Проте Володимир Зеленський своєю піарно-дитячою дипломатією довів, що може «здивувати» навіть тих, хто і так скептично налаштований до його наполеонської персони, бачить його суть та розуміє приховані зв’язки і мотивації багатогранного експіаніста.

Хай пробачить мені читач цей «політ» епітетів, що швидше нехарактерний для мого аналізу. Просто саме зараз, на тлі дипломатичної катастрофи, спричиненої Зеленським-Єрмаком (наслідки якої відчуватиме мій багатостраждальний український народ), не можу втриматись від якогось гіркого сарказму.

Чому я стверджую, що відбулась дипломатична катастрофа?

Для того, щоб зробити правильні висновки, потрібно зрозуміти післясмак від того, що відбулось. Фон. Зміни в просторі, зокрема інформаційному. Щоб це зробити, необхідним є відслідковування всіх офіційних подій, зустрічей, фраз, настроїв. Проте місцями не менш важливими можуть стати побічні фрази від важливих осіб. Свого роду індикатори, які допомагають визначити справжнє місце в системі координат. За обома факторами – маємо дипломатичну катастрофу. А тепер по-порядку.

Анонсований Володимиром Зеленським план перемоги України складається з п’яти пунктів й містить конкретні цифри, а також обсяги військової допомоги.

Володимир Зеленський в інтерв’ю Good Morning America на каналі ABC News зазначив, що план є мостом до дипломатичного завершення війни, адже лише в сильній позиції вдасться примусити путіна припинити конфлікт.

Готуючись до офіційних зустрічей, джерело, близьке до президента, повідомило пресі, що план складається з п’яти пунктів, які описують:

• конкретні цифри й обсяги військової допомоги Україні;

• певні дипломатичні та політичні кроки.

При цьому план не містить жодних поступок росії й спрямований на примус щодо кремля.

У своєму інтерв’ю Зеленський також зауважив, що план є «терміновим», оскільки має на меті швидко завершити війну й не затягувати її ще на роки.

Зокрема Зеленський розраховує на те, що майбутні вибори президента у Сполучених Штатах Америки (США) не вплинуть на майбутню підтримку України, але розуміє, що політика партнера може змінитись, у зв’язку з чим важливо бути готовим до цього заздалегідь.

Попри такі чудесні розрахунки, Володимир Олександрович зробив все, щоб справді потужно посварити Україну із республіканцями. Але про це трохи згодом.

Напередодні зустрічей із Джо Байденом та Кіром Страмером, президент України провів чимало зустрічей із іншими лідерами держав та впливовими політиками. Серед них хочеться окремо відзначити третю зустріч із прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. І попри те, що основною темою переговорів було названо поглиблення співпраці між двома країнами у сферах економіки, оборони та міжнародної взаємодії, нехай це не вводить читача в оману. Справжньою (основною) темою розмови було обговорення підготовки до так званого другого саміту миру. 

Кількома днями раніше посол України в Індії Олександр Поліщук заявив, що Київ хоче, щоб саме Нью-Делі був модератором перемовин та використовував свої зв’язки з росією, аби посадити москву за стіл переговорів. Поліщук додав, що Україна запропонувала Індії провести другий Саміт миру до листопада 2024 року, щоб припинити війну з рф. 

Про результати спілкування із Моді, ми зможемо більш чітко сказати лише згодом – відповідно до деталей та істотних умов щодо проведення другого саміту. 

Висловлю сміливе припущення, яке згодом можна буде перевірити. Маю підозру, що зробити Індію посередником та, можливо, локомотивом переговорного процесу, прагне не путін (у якого теплі відносини із індійською владою, а рівень симпатії до рф в Індії є одним із найвищих у світі), а Велика Британія. Найдревніша дипломатія розуміє, що своїм «локомотивом» кремль робить Китай та Бразилію. І на противагу путіну, зокрема, щоб зберегти певну противагу серед країн так званого глобального півдня, Велика Британія прагне використати Індію, натомість підтримавши її у протистоянні з Китаєм.

Агенція Reuters повідомила, що Бразилія збирається до кінця тижня оприлюднити китайсько-бразильський план мирного врегулювання в Україні. У плані, зокрема, нібито йдеться про негайне припинення вогню, деескалацію та початок справжніх мирних перемовин.

Яке цікаве поєднання – Бразилії, президентом якої став комуніст-глобаліст Лула да Сілва, та Китаю, який є найбільшим партнером московії (та має найбільший вплив на путіна) та ключовим конкурентом для США у боротьбі за світове лідерство, еге ж?

У доповнення до цього додам повідомлення глави ОП Андрія Єрмака у соцмережах: «Разом з міністром закордонних справ Андрієм Сибігою зустрілися з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї. Подякував Китаю за підтримку суверенітету та територіальної цілісності України. 

Обговорили перспективи подальших контактів на найвищому рівні». 

До цих передумов потрібно додати також інтерв’ю для New York Times президента Чехії, колишнього генерала НАТО, Петра Павела. 

«Найімовірнішим результатом війни буде те, що частина української території тимчасово опиниться під російською окупацією, – вважає Павел, додаючи, що така «тимчасова ситуація» може тривати роками.

Після минулорічної невдачі контрнаступу України європейські посадовці дедалі частіше у приватних розмовах говорять про незначні шанси України повернути багато втрачених земель. Однак публічно вони здебільшого декламують тезу про те, що форму будь-якого майбутнього врегулювання з росією вирішує Київ, а не Європейський Союз чи НАТО. Ані Україна, ні росія не можуть розраховувати на досягнення своїх цілей – цитує президента Чехії NYT.

Видання The Washington Post із посиланням на свої джерела написало, що «Українські лідери не надали “переконливих аргументів”, чому дозвіл на використання західної зброї для ударів по росії може істотно вплинути на війну в Україні. Саме тому цього дозволу досі й не надали».

Слідуючи цій логіці, сотні тисяч смертей, втрата понад 20% територій Україною, чиїм гарантом безпеки є США, не є «переконливими аргументами» для Байдена.

Зі свого боку, Financial Time пише, що перегляд путіним московської ядерної доктрини є чітким сигналом для Заходу – насамперед для США та Великої Британії. 

«Володимир путін виступив із суворим попередженням на адресу союзників України по НАТО, заявивши, що розширить ядерну доктрину росії, щоб вона потенційно охоплювала атаки проти його країни...», – пише видання. 

Напередодні путін оголосив, що до ядерної доктрини росії буде внесено уточнення. За словами очільника кремля, росія може застосувати ядерну зброю в разі агресії, зокрема, якщо противник, використовуючи звичайну зброю, “створює критичну загрозу”».

Фактично FT в такий спосіб продовжує виправдання Білого дому за чимало промахів та нерішучість.

У фейсбуці прочитав, що останні кремлівські ядерні погрози є «ювілейними» – 90-ми. Згадуючи інформаційне поле, думаю, що це число відповідає дійсності. 

У контексті усвідомлення всієї загрозливості, хочеться згадати «ракетні випробування» армії рф, під час яких відбулось 13 (!) невдалих запусків розрекламованої нової московської ракети. А зі свіжого – на російському військовому космодромі «Плесецьк» 20 вересня, ймовірно, трапилася серйозна аварія. OSINT-дослідники та експерти вважають, що найпевніше це було невдале випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», яка вибухнула у пусковій шахті.

Про вибух свідчать супутникові знімки, на яких видно вирву на місці одного з пускових майданчиків космодрому. Журналісти BBC вивчили супутникові знімки з цього місця, зроблені у липні та 23 вересня. На них видно, що частина стартового комплексу сильно пошкоджена.

Крім того, сервіс NASA FIRMS, який оперативно інформує про великі пожежі у всьому світі, повідомив, що 20 вересня на цьому майданчику помітили сильне загоряння. Настільки сильне, що його було видно аж з космосу.

І попри те, що ми мусимо бути вдячними за надану допомогу, хочеться прокричати на весь світ питання: хіба не крапельний характер допомоги від Байдена довів нас до теперішнього стану? Хіба не млява нерішуча позиція Білого дому зробила взагалі можливою повномасштабну війну? Про це вголос говорить, до речі, і генерал Веслі Кларк, один з найповажніших військових експертів у США, який до того ж є членом демократичної партії. 

Зі свого боку прем’єр Великої Британії Кір Стармер зазначив, що зустрівся із Зеленським, щоб обговорити виклики, з якими стикається Україна, та вкотре підтвердити непохитну підтримку. 

«А також, щоб мати змогу обговорити, що ще має бути зроблено, тому що ці тижні й місяці стають вирішальними», – акцентував він.

Судячи із перебігу виборчої гонки в США, наступні тижні та місяці справді можуть стати для України вирішальними, проте, на жаль, великих оптимістичних прогнозів щодо цього я дати не можу.

Дипломатична катастрофа

У цьому місці статті ми нарешті добрались до найбільш важливої та болючої частини результатів візиту Зеленського. Результатів, підозрюю, довгострокових та дуже негативних.

24 травня Дональд Трамп сказав, що Зеленський хоче перемоги Гарріс на виборах президента США. Крім того, кандидат від республіканців на мітингу в Пенсильванії Трамп назвав Зеленського «найбільшим комівояжером в історії», бо той нібито завжди їде зі Штатів зі $60 мільярдами. Останнє твердження не зовсім відповідає дійсності, зважаючи на те, що така допомога Україні була проголосована лише 1 раз. Окрім того, США мають обов’язок перед Україною, відповідно до Будапештського меморандуму. Проте ні Турчинов, ні Порошенко, ні Зеленський жодного разу не розпочинали виконання БМ, чим насправді і створили передумови для політичних обговорень на кшталт «надавати допомогу чи ні». 

Проте фразу про підтримку Зеленським Гарріс на виборах США Дональд Трамп сказав не в силу свого «гарячого» характеру. Ця підтримка є досить очевидною для всіх, хто уважно слідкує за новинами. Весь журналістський пул ЗМІ, експертів та блогерів, яких пов’язують із Офісом Президента, відкрито і явно підтримує Гарріс, не боячись при цьому вдаватись до відвертої брехні (з розряду тез про «блокування республіканцями допомоги в Конгресі») чи тотального замовчування (ленд-ліз, «Республіканський план перемоги в України» – єдиний справді проукраїнський офіційний документ, який мені доводилось бачити з моменту початку повномасштабної війни).

Фразами Трамп не обмежився. Кандидат від Республіканської партії відмовився зустрічатись із Володимиром Зеленським, попри те, що Зеленський впродовж кількох місяців анонсував свій «план перемоги» та те, що ознайомить з ним і Байдена, і Гарріс, і Трампа.

Але і цей дипломатичний удар виявився «квіточками», ягідки лише почали проявляти себе. І першою із них стала вимога Спікера Конгресу США Майка Джонсона до президента Зеленського. Вимога звільнити Оксану Маркарову з посади посла України в США через її втручання у виборчий процес в США.

Крім того, республіканці у Конгресі США ініціювали розслідування щодо візиту президента Володимира Зеленського до Пенсильванії на завод із виробництва боєприпасів.

Голова Наглядового комітету Палати представників Джеймса Комер 25 вересня надіслав листи до генпрокурора Мерріка Гарланда, глави Пентагону Ллойда Остіна та радника президента і Білого дому Едварда Сіскела. 

«Адміністрація Байдена-Гарріс нещодавно літала з тим самим іноземним лідером – президентом України Володимиром Зеленським – рейсом, профінансованим американськими платниками податків, до Пенсильванії, штату, який є полем битви на майбутніх президентських виборах 2024 року і який називають "найскладнішим полем битви для перемоги віцепрезидента Камали Гарріс», – пише голова комітету.

За його словами, Комітет прагне визначити, чи намагалася адміністрація Байдена-Гарріс використати Зеленського для сприяння президентській кампанії віцепрезидентки Гарріс, і якщо це було, то чи неодмінно мало місце зловживання службовими повноваженнями.

«Комітет прагне зрозуміти обставини, які спонукали – і будь-які факти, які могли б виправдати – адміністрацію Байдена-Гарріс перевезти президента Зеленського літаком Міністерства ВПС до Пенсильванії», – йдеться у листі.

Фактично маємо констатувати факт безпрецедентного конфлікту з боку влади в Україні та республіканської партії США. Довготривалі інформаційні дії Зеленського, Єрмака, підконтрольних їм політиків та журналістів, увінчались «успіхом», який Україна відхаркуватиме кров’ю на фронті.

У цьому контексті завершальною «вишенькою на торті» є стаття у The Wall Street Journal про те, що адміністрація Байдена стурбована тим, що План перемоги українського лідера Володимира Зеленського у війні з росією не має всеосяжної стратегії та зосереджений на наданні більшої кількості зброї та знятті обмежень на ракети великої дальності. Перекладаючи з політико-дипломатичної на людську та українську – нічого не буде.

На цьому фоні особливо трагікомічно виглядає спроба провладних експертів та журналістів надати таке пояснення ситуації: демократи використали «наївного» Зеленського, республіканці обурились та розізлились, але наш «Голобородько» ні сном, ні духом не міг передбачити такого результату…