Пастка ТрО при ЗСУ...
Від редакції: На жаль для всього українського народу, слова українського добровольця Олексія Павлюка, написані в серпні 2022 року, виявились пророчими. Проте це було не пророцтво, а лише холоднокровний аналіз мудрого чоловіка, який сам із перших днів опинився в лавах ТрО, як і інші тисячі найбільш мотивованих добровольців – цвіту української нації…
Ілюстративне фото
Коли ми пішли в батальйони ТрО при ЗСУ 24.02, то в нас не було тоді іншого виходу. Треба було захищати Київ від ворожої навали. Ми розуміли, що ми або старі, або не дуже здорові, без досвіду. Але на це було наплювати, бо ми йшли захищати власні родини.
Ми це завдання виконали. Ворог звідси втік.
А що було далі? Про нас намагалися не згадувати. Ордени та медальки отримали тільки ті, хто не воював – командування батальйону. І коли ми почали запитувати про це, то дуже швидко були всією ротою викинуті в інший батальйон. Який виявився наповнений такими самими незгодними, які ставили багато питань. Не тільки солдатами, але й офіцерами, які комусь впливовому перейшли
дорогу.
Зібралася дуже гарна та бойова команда. Ще повоюємо...
Але все одно спливає багато питань:
1. Чому майже не проводилася бойова підготовка? Але при цьому весь особовий склад постійно чергував на ВОП-ах в глибокому тилу. Ми були зайняті абсолютно беззмістовною роботою.
2. Чому намагаються відправити ВСЮ тероборону подалі на фронт? При цьому є повно частин ЗСУ, які сидять тут і краще оснащені та підготовлені. Кому ми тут так заважаємо?
3. Є велика вірогідність того, що ТрО заважає привладній мафії, бо завжди є імовірність того, що вони можуть не кожний наказ виконати. Можливо, вони бояться, що в разі якихось капітуляцій ТрО поверне зброю проти них.
4. Мобілізовані ЗСУ-шні частини залишають позиції ще частіше, ніж ТрО-шні. Але саме відступ розбитих частин тероборони випячується в ЗМІ. Це робиться навмисно, щоб дискредитувати добровольців, як це вже відбувалося в 2014-2015 роках.
5. Тепер існує стійкий тренд на утилізацію тероборони в найгарячіших точках фронту.
6. Ніколи не прописувалося, що функцією тероборони буде функція лінійної піхоти. Але по ходу воно так і сталося. Але, якщо так буде продовжуватися, то скоро вона скінчиться. Бо ми хоч і вмотивовані, але здебільшого вже не молоді люди, яким фізично непросто витримувати такі навантаження…
*****
Найбільший дефіцит на фронті – це не зброя, це ВОЇНИ...
Не кожний, хто в пікселі, – воїн. Тим більше не кожний, кого зловило ТЦК, вміє та готовий воювати. Буває, що мобілізований боєць на наступний день вже ловить попутку, щоб податися в СЗЧ.
Відтоді, як від кадрових та ТрО майже нічого не залишилося, дірки на фронті затуляють мобіками. Ну от і результат на гарячих напрямках…
****
Цинізм цієї дИржави зашкалює.
З одного боку обезкровлені бригади на фронті, а з іншого – менти-дармоїди-ухилянти в школах, якісь міністерства єдності, щастя...
Ви хоч розумієте, як ми втомилися, яка це безнадьога, коли у тебе ніякої надії демобілізуватися раніше кінця війни? І тут в тилу уроки щастя та відгодовані менти...
Вам здається, що це все ніяк не впливає на моральний дух бійців. Що треба замполітів перейменувати у психологів, і щасливі новоспіймані ТЦК бійці строєм та з піснею, вирушають на СП-ки воювати до останньої краплини крові... Але реальність чомусь зовсім інша.
Розділення населення України на щасливу частину та на всіх інших, у яких того щастя не спостерігається, дуже б’є по морально-психологічному стану бійців. СЗЧ вже стало масовим явищем і тут не допомагають ні статті карного кодексу, ні оголошені амністії. Може ще дезертирів від церкви чи від щастя відлучати?
Рада зняла кримінальну відповідальність за перше СЗЧ чи дезертирство... Це не спрацює. Треба шукати інші шляхи, щоб розплутати цю проблему. Зараз, за різними даними, в СЗЧ приблизно 150 тис. Є бійці, які просто повернулися до цивільного життя, живуть вдома, ходять на роботу.
Їх ніхто не шукає.
Питання в тому, що знайти їх не проблема. Проблема змусити їх воювати в тому стилі, як зараз. А саме в режимі автомат-лопата... От в чому проблема.
Не кожний має достатньо сили, щоб довго сидіти на СП з автоматом та лопатою. Під постійним обстрілом. Якщо наші вороги швидко заливають все бетоном, мінують всі підходи, то у нас дуже часто ти сам собі копаєш позицію та облаштовуєш її з г*мна та палок.
Я бачу просто зараз, що бійці, які не палають бажанням займатися автоматами-лопатам, готові їхати воювати під Курськ. Чому? Там теж можуть вбити. Але там зараз (можливо, тимчасово) інший стиль війни.
Можливо, треба замислитися про це.