рпц – інструмент мілітарної пропаганди на росії

Уже неодноразово ми присвячували тексти проблемі російської церкви в Україні. І це не дивно, адже тут не йдеться про Бога чи Віру – йдеться про ідеологічну війну, пропаганду ворога та налагоджену систему агентів російських спецслужб. Минулого тижня Верховна Рада України в цілому ухвалила законопроект про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що пов’язані з росією. Згодом Папа Римський Франциск висловив стурбованість ухваленням цього документа. На це відреагував президент України Володимир Зеленський, заявивши, що така реакція Папи – додаткове свідчення впливу російської пропаганди за кордоном на рівні Церков і релігії.

Водночас мені на очі трапився ґрунтовний звіт Центру протидії дезінформації «Священна війна»: мілітарна діяльність рпц» щодо ролі цієї «релігійної» структури як інструменту впливу для мілітаризації росіян і легітимізації воєнних дій. Вирішила коротко переказати вам головне, повний звіт шукайте на сайті ЦПД.

Давно відомо, що творцем рпц у її нинішньому вигляді є не хто інший, як червоний кат сталін. Він хотів зосередити у своїх лапах всі інструменти впливу на маси, які лише можна зустріти, тому у 1943 році терміново було скликано собор для відновлення рпц, що була повністю підпорядкована державі. Так званий московський патріархат став інструментом релігійного впливу на теренах всіх окупованих земель.

Після розпаду срср представники російської православної церкви систематично підтримували зовнішню політику російської федерації, відтак забезпечували російських пропагандистів релігійно-символічним інструментарієм для легітимізації воєнних дій в інших країнах. У звіті представники ЦПД влучно зауважують, що під час російських воєн у Чечні та Грузії підтримка російськими попами окупантів мала нібито характер їхньої власної ініціативи, а церква при цьому залишалася нейтральною. Але під час вторгнення в Україну у 2014 році священники рпц брали безпосередню офіційну участь в окупації, так би мовити, виконуючи держзамовлення. 

Надалі ховатися за рясами й іконами вже не було потреби – російське насєлєніє вітало таку політику церкви. Тому й під час російської інтервенції в Сирію очільник рпц назвав це «захистом вітчизни» та «священною війною». 

Утім, риторика московських попів все ж таки хотіла бути в межах «миротворчої»: поруч із мілітарними меседжами лунали й слова про мир. Ця маска впала з початком широкомасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. 

«На сучасному етапі розвитку рпц активно використовує кілька теоретичних підходів для обґрунтування мілітаризації російського суспільства, особливо після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Ключовими підходами є теорія “Атомного православ’я” та концепція “Третього Риму”, які посилюють ідеологію рпц, виправдовуючи з релігійної точки зору воєнні дії та агресивну зовнішню політику рф», – йдеться у звіті аналітиків. 

Ви лишень погляньте на ілюстрацію, яка яскравіше від будь-яких слів розповість все, що треба розуміти про сучасну рпц: освячення ракетного комплексу з красномовною назвою «сатана». Чудово. 

А ось, що означають теоретичні підходи для обґрунтування мілітаризації російського суспільства: 

• Теорія «Атомного православ’я» – поєднує релігійні ідеї з концепцією ядерного стримування, де ядерна зброя вважається божественно санкціонованим інструментом для захисту православної цивілізації.

• Концепція «Третього Риму» – виправдовує агресивну зовнішню політику росії, зокрема війну проти України, як «божественне право» захищати православний світ.

Звісно, що теорією ці злочинці світового масштабу не обмежуються. Для них важливо використовувати релігійні організації для зміцнення націоналістичних настроїв серед військовослужбовців і населення. Особливу увагу в цьому контексті приділено співпраці між збройними силами рф та рпц. Основні церковно-мілітарні організації:

• Синодальний відділ із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами – координує діяльність священнослужителів у військових частинах, забезпечуючи духовну підтримку військових та поліціянтів.

• Синодальний відділ із взаємин церкви із суспільством та ЗМІ – відповідає за інформаційну політику рпц у медіа, формуючи позитивний імідж церкви.

• Синодальний відділ з церковної благодійності та соціального служіння – підтримує російських військовослужбовців, організовує збір гуманітарної допомоги для армії.

• Фонд Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного – займається патріотичним вихованням і підтримкою сімей військовослужбовців.

• ПВК «Андріївський хрест» – готує людей до мобілізації в армію та ПВК, забезпечуючи їхнє виживання в умовах бойових дій.

Зокрема, чимало уваги приділяють саме медійному та освітньому «відділах». Наприклад, найпопулярнішими є телеканал «СПАС» та журнал «Благодатний огонь», які активно поширюють антиукраїнську риторику і виправдовують використання ядерної зброї.

Церковні навчальні заклади відіграють ключову роль у вихованні молоді, поєднуючи православні цінності з патріотизмом, зазначає ЦПД. Вони слугують потужним інструментом державної пропаганди. Прикладами таких установ є недільна школа «Живая традиция» та проект «ВоZнесение», спрямований на підготовку пілотів дронів.

Священники рпц освячують військову техніку, зброю, яка вбиває православних дітей в Україні. Збирають гуманітарну допомогу російським військовим злочинцям та проводять неподалік бойових дій церковні обряди. Лишень вдумайтеся: у росіян є храм збройних сил… До речі, місяць тому у площу біля «храму» вдарила блискавка. Натяк згори? Дивлячись на світлини цього місця хочеться перехреститися…

Шановні читачі, якщо з вами хтось розпочне суперечку щодо того, чи правильно забороняти в Україні російську церкву – не полінуйтеся, розкажіть, чому рпц чи московський патріархат не мають нічого спільного ані з Богом, ані з Церквою. 

Джерело:
 Центр протидії дезінформації (https://cpd.gov.ua/reports/analitychnyj-zvit-svyashhenna-
 vijna-militarna-diyalnist-rpcz/).