Справжня Незалежність: форма та зміст

Розпочинається 34-й рік Незалежності України. А що ж таке та омріяна Незалежність? Виходячи із відповіді на попереднє питання, можемо відповісти і на наступне: чи справді український народ нею володіє? 

«Незалежність» – слово, яке мені не дуже подобається з духовних метафізичних точок зору. «Не»+«залежність» – відсутність залежності. Проте практично всі релігійні та метафізичні традиції стверджують, що частки «не» для творчих сил Всесвіту не існує. І тому, коли ми формуємо образ, який прагнемо втілити в життя, то повинні його описувати максимально чітко та однозначно, без частки «не». Щоб не притягувати «залежність», якої в нас аж надто багато.

Класики українського націоналізму частіше вживали термін Суверенна Україна, Соборна, Вільна. Інтуїтивно ми вкладаємо саме такі значення в це свято, проте вживаємо частку «не».

Мої роздуми зараз спрямовані навколо цих тез не просто так. Результати не брешуть. Починаючи із 1991 року український народ починав жити все гірше, економіка руйнувалась, українців доводили до зубожіння, державу грабували, обеззброювали, робили слабкою, чим зрештою і зробили можливою війну. Нападають тільки на слабких. 

Національна катастрофа сягнула страшних масштабів фактично у всіх сферах життя. І саме зараз прийшов час дивитись на це із відкритими очима, а не уподібнюватись страусам, ховаючи голову в пісок, розповідаючи про свою древність, цивілізаційність, мудрість тощо.

Вороги нас довели до катастрофи, яка йде повним ходом. Проте ми дозволили і зовнішнім, і внутрішнім ворогам це з нами зробити. Ми – українці. Через відсутність розуміння хто є для нас свій, а хто чужий. Через свою неорганізованість. Через брехливу нав’язану толерантність, якою місцями ми прикривали свій страх. Толерантність до ворогів стрімко зменшила кількість найкращих синів Українського Народу – наших воїнів-добровольців. 

Проте однією із найважливіших причин стало тотальне нерозуміння простої відмінності між «де-юре» та «де-факто». Між формою та змістом. 

Справжню Незалежність-Суверенність-Соборність ми здобуваємо саме зараз! 

В 1991 році зовнішні вороги – кремль та глобалісти – «підсунули» нам свою «форму», забравши при цьому справжній український «зміст» в держави Україна.

Хай пробачать мене ті справжні борці за Україну, які причетні до проголошення Незалежності, подальшого державотворення. Включно із тими глибоко мною шанованими депутатами перших скликань Верховної Ради, які рішуче та безкомпромісно захищали українські інтереси, боролись із ворогами, розпізнавали загрози, старались протидіяти їм. 

Україна як держава так і не стала українською. Старий комуністичний партноменклатурний апарат мімікрував, ставши первинною системою управління державою. Поціновувачі «ленінів-сталіних» одягнули вишиванки, але українцями не стали. Ні по духу, ні по крові. І навіть те, що комуністів трохи «розбавили» націоналістами – суті не змінило. Влада залишилась в руках ворогів. А власність – колосальне національне багатство, що вимірюється трильйонами доларів (до цього часу!), було вирвано в українців.

І отут ми якраз підходимо до «де-юре» і «де-факто». Юридично – відповідно до статтей 13-14 Конституції – національне багатство належить українському народу. А фактично – група «обраних», які мали доступ до владної верхівки, прихватизували найбільш ласі шматки нашого багатства. Фактично – пограбувавши українців, але зробивши це хитрими політико-економічними методами. Саме ті «обрані» і стали «українськими» олігархами, серед яких за абсолютно випадковим збігом обставин відсутні етнічні українці. 

Юридично – відповідно до статті 5 тієї ж Конституції – Український Народ є носієм суверенітету (вищою владою в державі!) та єдиним джерелом влади. А фактично – нащадки комуністів, які переплелись із бандитами 90-х та прихватизували національне багатство, утворили кланово-олігархічну систему управління державою. Олігархат. А українцям сказали, що наші політичні права обмежуються тим, що ми раз на 5 років ходимо на вибори. І голосуємо. Обираєш сам, але з того меню, яке вже для тебе дібрали олігархи, кремлівська агентура та глобалісти-транснаціонали. 

За формою – ми, українці, маємо свою державу. Але за своїм змістом теперішня державна влада – олігархат – є антиукраїнською, довела нас до національної катастрофи, реалізовує повний розпродаж України під час повномасштабної війни, насміхаючись над одуреними українцями, трансформуючи їх до стану «хохлів», реалізовуючи постійне диявольське «розділяй і володарюй» – змушуючи українців до криків та хрипоти в горлі сперечатись чия купа фекалій краще пахне – зелена, шоколадна чи ще якась інша. Не дивлячись при цьому, що всі політичні вожді та вождята працюють проти українських інтересів, а за дерибан національних багатств завжди голосують разом. Але це ж так важко помітити, еге ж?! 

Ось така відмінність між юридично та фактично.

Юридично: Україна – Незалежна держава. При цьому нам постійно забувають казати, чия держава. Польща – держава польського народу. Ізраїль – держава єврейського народу. Спробуйте це заперечити, особливо в Ізраїлі. А Україна – чия держава? Наш теперішній стан – випадковість чи закономірність? 

Фактично ми залежні. І саме зараз – в муках, ріках крові, через страшний біль ми народжуємо свою Справжню Незалежність. Не формальну, а реальну. Яка буде відповідати вищезгаданим статтям Конституції. Яка буде відповідати ПРИРОДНОМУ ПРАВУ ВЕЛИКОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ МАТИ СВІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДІМ!

Саме під аналогічними гаслами Швеція та Норвегія побудували свої держави як національні будинки шведського та норвезького народів відповідно. І їхній досвід я вважаю для нас особливо цінним.

А розпочинали вони із повного обліку, аудиту, контролю, раціонального використання всього національного багатства. В інтересах всіх шведів та норвежців відповідно. І вони це зробили. І зараз володіють суверенними фондами, вартість яких складає трильйони доларів!

Що заважає нам побудувати аналогічні системи в Україні?

Дві речі:

1. Внутрішні вороги – кланово-олігархічна система. Влада – це абсолютно конкретний інструмент. Наведу приклад: ніж в руках кухара – готує їжу, в руках хірурга скальпель – різновид ножа – рятує життя людям, в руках маніяків – вбиває людей.

2. Неорганізованість українського народу. Невміння розпізнати своїх та чужих. Право працює тільки там, де є Сила. Український Народ, попри весь свій героїзм, жертовність та свої колосальні таланти, не має Сили. Поки що. І всі вороги цим користуються. 

Сила народжується з організованості. Поки ми, українці, будемо неорганізованими – доти нас будуть грабувати та знищувати. Доти ми не будемо мати Соборної Суверенної України. Тому що навіть Держава – це насамперед організація! 

Микола Руденко – один із українських Світочів, колись казав, що людство на початку третього тисячоліття складатиме свій іспит на виживання. І те, як воно його складе, залежить насамперед від того, як його складуть українці.

Наш страшний іспит наближається до свого піку. Саме тому всі кризові явища поглиблюються і досягають небачених раніше масштабів. І саме від наших дій залежить результат цього екзамену. Перездачі не буде. У вихорі буремних подій, які переживатиме все людство наступні десятиліття, виживуть тільки сильні, рішучі, добре організовані народи. 

Я впевнений, що ми, українці, є саме таким народом. Я пам’ятаю Світло Майдану, який згодом програв олігархічній Сцені Майдану, проте змусив Януковича втікати. Януковича, який контролював Верховну Раду, Кабмін, СБУ, Генпрокуратуру і т. д. І змушений був втікати, хоча й вважав, що вхопив чорта за бороду. Подібно до деяких своїх наступників. На жаль, Янукович зміг втекти. Решті – не настільки пощастить. Читайте Тараса Шевченка «І мертвим, і живим…»

Я відчуваю велич українських воїнів-добровольців, волонтерів, всіх тих, хто душею та серцем, думками та діями зараз бореться. Бореться за Український Народ, за нашу Святу Землю, яку ми мусимо зберегти та передати нащадкам. 

Тому наша згуртована організована продумана дія під жовто-блакитними стягами приведе нас до України Майбутнього – Суверенної Соборної Держави Українського Народу, в якій влада та власність будуть належати українцям, а не нашим ворогам.