Тотальна недовіра...

Щоб закінчити війну, треба:

1. Щоб якась сторона програла та найголовніше прийняла цю поразку.

З боку України це неможливо, бо народ тотально не довіряє керівництву країни. В разі якихось намірів підписати капітуляцію одразу розпочнеться революція або громадянська війна всередині країни.

З боку росії це теж неможливо, поки не буде знищена центральна влада та не повстануть національні меншини.

2. Договір про перемир’я.

Наразі це неможливо, бо всі розуміють, що перемир’я московія використає для посилення свого військового потенціалу, а Захід одразу припинить надавати допомогу Україні. Що автоматично буде означати нову війну через кілька років, де Україна опиниться в значно гірших умовах, ніж зараз.

3. Надання гарантій Україні.

Після Будапештської зради немає довіри ні до кого... Більше немає країн, які можуть щось гарантувати. Ні США, ні Велика Британія, ні ЄС... Ніхто. Кожна країна сама по собі, немає більше «міжнародних законів». ООН перетворилося на абсолютно беззубу організацію, де є тільки Бла-Бла-Бла...

Висновок:

Єдиний для нас вихід – це воювати до кінця, нарощувати виробництво зброї та боєприпасів, БПЛА, тренувати людей. Зробити війну такою, щоб бійці не займалися героїзмом, а працювали позмінно (наприклад, 3 місяці на передовій, 3 вдома та на відновленні).

Припиніть ставитися до бійців, як до рабів чи кріпаків. Необхідно розслідувати кожний випадок масової загибелі воїнів. Реформування армії та логістики. Загиблого бійця списують кількома папірцями, а втрачену в боях зброю неможливо списати і за 2 роки паперової тяганини...

Якщо ви вже мобілізуєте в армію чоловіків 50+, то направляйте їх в служби забезпечення. Бо через їхній фізичний стан з них кепські штурмовики або копачі з автоматами.

Якщо війна надовго, то треба і ставитися до неї, як до роботи. І не чекати, що от зараз нам F-16, ленд-ліз, санкції введуть... Не буває такого, що от ще одна вундервафля чи рішуча битва за якесь село і все – війна закінчена…

Подобається вам чи не подобається, в Україні багато людей виступають за українську Україну. За створення держави як споконвічної домівки для української нації. Не якоїсь там абстрактної «політичної» нації, а нації саме в етнічному сенсі. Можете називати нас націоналістами чи патріотами, байдуже.

Більшість нас зараз на фронті, бо встали до строю одразу, як тільки виникла загроза нації. Без нас Україна приречена. Саме з націоналістами боролася спочатку радянська влада, а потім сучасна «українська», а насправді постколоніальна влада.

Влада вигадала тезис, що націоналісти розколюють країну, що націоналізм втратив актуальність... Насправді в Україні є шанс на виживання, доки націоналісти борються. В іншому випадку Україну порвуть на шматки її сусіди.

*****

Для того, щоб впала влада в країні, необхідно дестабілізувати її як всередині, так і зовні.

Зовнішні процеси – спроможність вести війну та залучати союзників і ресурси. Внутрішні процеси – це неспроможність захистити інфраструктуру країни, налагодити економіку, захистити цивільних на вулицях від терористичних атак, неспроможність призначати адекватних людей на цивільні та військові посади... Також намагання посварити між собою цивільних та ТЦК, військових та поліцаїв. Неспроможність припинити здирництво на ВЛК та митниці.

Якщо ви подивитеся на це все в комплексі, то зрозумієте, що цей глобальний план вже давно реалізується. Питання тільки в тому, чи влада бере участь в цьому на боці ворогів, чи вона просто складається з ідіотів, які по визначенню не спроможні робити щось корисне для країни…

Коли у московії не виходило з війною, то вона завжди застосовувала терор проти цивільних.

Закон про цивільну зброю та застосування її для самозахисту досі не прийнятий. Та і ніяких шансів, що його приймуть не в ментовській редакції, немає... Таким чином навіть спробувати захистити власне життя на вулиці у звичайних людей просто немає шансів.

Вбивства відомих та медійних українців будуть відбуватися все частіше. Але теперішній владі можна не перейматися, бо українці (не плутати з хохлами) для них завжди були ідеологічними ворогами...

*****

Все це грьобане шапіто, яке у нас маскується під державу, заточене тільки під одне. Як писав Орвелл у «Фермі тварин»: «Всі тварини рівні, але є тварини рівніші за інших».

Оці «рівніші за інших» постійно шукають, як правильно юридично оформити свій привілей стояти над законом та над суспільством. Оці проекти законів, що не можна багатших від інших призивати на війну. Тепер, що корупціонер може вкрасти мільярди, відкупитися мільйонами і все, він тепер чистий перед законом...

Здавалося, що вони і так збудували тут кругову поруку з суддів, прокурорів, ментів, СБУ, ЗМІ, то що їм ще треба? Вони вже недоторканні, але на душі якось неспокійно...

А що буде, якщо це Озброєне Злочинне Угрупування очолить не та людина? У нас же типу «демократія». Звісно всі шпарини доступу до влади не членам мафії через вибори закриті наглухо. Але ж все одно на душі не спокійно... А тут ще й у купи народу зброя на руках, війна ж...

Добре, що пересічні ніщеброди зайняті виживанням на фронті, а якщо мир настане? Що буде, якщо вони зброю не здадуть? Ви хоч уявляєте, як вони неспокійно сплять з цією думкою?