Геґель, філософія та політика

Бий в барабан і не бійся біди, 

Бий, щоб людей збудив його звук. 

Іди, барабанячи, завжди вперед.

В цьому наука-наук.

…….

Це тобі Геґеля новий курс.

Г. Гайне

Кожна філософія виводить себе через політичний вимір. Бо саме філософія не тільки пояснює політику, а й надає їй метафізичного виміру. Не є винятком в цьому й Геґель.

Геґель, Фіхте, Шеллінґ, Кант – саме вони надали Німеччині інтелектуальну місію в цьому світі та створили романтичну концепцію німецької державності. В чому полягає (стисло) загальна картина філософії Геґеля.

Існує Суб’єктивний Дух – Теза, (der subjektive Geist) як такий. Він проектує себе як Об’єктивний Дух – Антитеза (der objektive Geist). І в цьому моменті розпочинається історія.

Тому у Геґеля історія є не що інше, як процес розгортання Об’єктивного Духу, який через матерію та людську історію повертається до своєї духовності – але вже новій якості Абсолютного Духу – Синтезу (der absolute Geist). Тобто в процесі повернення себе самого через відчуження. І де повернення має більше значення, ніж початок.

В цьому циклі у Геґеля Абсолютний Дух розгортається через всю людську історію, сенс якої і полягає саме у власному усвідомленні Духа через матерію. І нарешті історія має свою кульмінацію – коли Дух повністю усвідомлює себе через процес діалектики: теза-антитеза-синтез.

В цьому весь сенс геґелівського розуміння історії як розгортання Духу через фази: суб’єктивний-об’єктивний-абсолютний Дух. Тому в історії політичних моделей Геґель бачить момент становлення Абсолютного Духу – де політика є кристалізація Синтезу. І, відповідно, політична історія є рухом Духу, аби стати Абсолютним.

Велич Геґеля полягає в тому, що він запропонував німцям, що вся світова історія є лише прелюдією до створення Великої Німеччини як становлення Абсолютного Духу. Бо саме тоді вирішувалася доля німців, які, після ліквідації Священної Римської імперії в 1806 році, не мали єдиної держави.

Німці були, але замість Німеччини існувало 34 німецькі держави та 4 вільних міста.

Епоха, що прийшла на зміну наполеонівським війнам, – т. зв. «Бідермейер» відводила «бравих панів Мейерів» від цієї проблеми та занурювала в пошуки маленьких радощів серед сім’ї та в колі друзів біля власних будиночків з червоною черепицею, оплетених плющем (Найкраще той період відображений в творчості К. Шпіцвеґа).

«Глупих Міхелів» в Європі просто жаліли. Тому у німецьких філософів стояло завдання розворушити це філістерське болото та спрямувати німців об’єднатися в ім’я Німеччини, відклавши всі інші цілі. І Геґелю це вдалося. Бо він вірив: буде велика філософія – буде велика держава.

Висновки робимо самі.