«Чому освіта – на часі і як ми її відновлювали у 2023-му»

Кадр зі спецвипуску «20:23» Жені Яновича про освіту на Миколаївщині

Росія воює із нами в усіх контекстах: на фронті та в інфополі, на міжнародних форумах та в ТікТоці. Немає, мабуть, жодної частинки нашого життя, яку би країна-агресор не хотіла зруйнувати. Десь її терористичні дії наочні – як-от у випадку з ударами по енергетиці та вимкненнями світла як наслідок. А десь, як у освіті – на перший погляд, непомітні, проте не менш руйнівні. 

Учень чернігівської школи №21 на тлі рідного зруйнованого закладу освіти

Лише за перший рік великої війни росія зруйнувала або суттєво понищила більше 1500 українських шкіл. Іншими словами, кожна десята школа стала ціллю атак росіян. У Чернігові – 25 із 34-х загальних середніх поруйновані, а дві – знесені до фундамента авіабомбами. На Миколаївщині росіяни знищили 19 шкіл, ще 119 потребують капітального ремонту після обстрілів. Найбільші освітні руйнування на Харківщині – там знищено або побито вже майже 50% від усіх шкіл.

Разом з величезними освітніми втратами, масштаб прицільних руйнувань саме освітньої інфраструктури вражає. Просто вдумайтесь – до сьогодні росія зруйнувала кожну 10-ту українську школу. У Харківській області – кожна друга школа пошкоджена – Анна Новосад.

Це збитки на сотні мільйонів доларів. Але найгірше, що за цими цифрами стоять реальні діти, які де-факто четвертий рік не мають базового права – на якісне офлайн-навчання. Спершу два роки пандемії та постійні карантини. А тепер – вже другий навчальний рік в умовах повномасштабної війни. 

Нововідкритий «Вулик» у селі Висунськ

Цього вересня лише половина українських школярів змогли стартувати навчання в офлайні. Решта ж – а це майже 2 мільйони учнів – вимушені навчатись онлайн або у змішаному форматі. Причини цьому різні. Діти зі звільнених населених пунктів, скажімо, Миколаївщини чи Харківщини просто не мають у своїх населених пунктах жодної вцілілої школи. У свою чергу, маленькі мешканці прикордонних, а відтак, не дуже безпечних селищ Чернігівщини, не можуть навчатись у офлайні, відповідно до законодавства. Хіба що за умови повноцінного укриття – а такі має геть не кожна українська школа. 

Переконана, росія дуже чітко розуміє стратегічну важливість освіти. Інакше би так блискавично не впроваджувала російські «навчальні програми» в окупованих українських школах. Таким же цинічним є довгостроковий розрахунок на наслідки знищеного доступу до освіти. Українці, які не навчаються, – це важкий удар по спроможності держави відновлюватися та розвиватися. І перші невтішні ластівки вже прилетіли. 5 грудня разом з рештою світу Україна презентувала результати міжнародного порівняльного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment). Це такий собі світовий еталонний спосіб для країн оцінити свої системи шкільної освіти у глибинний та порівнюваний з іншими країнами спосіб. PISA оцінює грамотність 15-річних учнів у ключових освітніх галузях: читанні, математиці, природничо-наукових дисциплінах та визначає ступінь оволодіння підлітками здатністю застосовувати власні знання й уміння в реальних життєвих ситуаціях.

Відповідно до дослідження, тільки 58% українських учнів досягли базового рівня математичної грамотності, 59% учнів – базового рівня в читанні, показник із природничо-наукових дисциплін – 66%. І це – тривожний дзвіночок. 

Другий тривожний дзвінок – дискримінація наших дітей за місцем народження. Учні із сільської місцевості відстають від своїх однолітків з великих міст у читацькій грамотності майже на 5 років, у природничо-наукових дисциплінах – на 4, з математики – на понад 4,5 років навчання. 

Подумайте про ці факти не як про абстрактні цифри, а як про реальні втрати. Від освіти українських дітей залежить наше з вами майбутнє. Це не гучні слова. Сьогоднішні діти – відбудовувачі нашої країні у повоєнний період. Вони розвиватимуть наші кібертехнології, змінюватимуть оборонку, відбудовуватимуть багатоповерхівки і, і, і. І дати їм якісну освіту зараз – значить, вкластися у своє ж майбутнє. Звучить подекуди егоїстично? Можливо, але правдиво. 

Повернути дітям право на освіту тут і зараз, не чекаючи на завершення війни – лейтмотив фонду savED. Зараз ми – швидка освітня допомога для школярів і школярок Київщини, Чернігівщини, Миколаївщини. Маємо кілька напрямів роботи: створюємо цифрові освітні центри та тимчасові школи, облаштовуємо підземні укриття, допомагаємо підліткам втілювати соцважливі проєкти. А ще, що суперважливо, разом із інфлюєнсерами розвиваємо донатну культуру в Україні. І комунікуємо, що освіта – на часі. Нижче коротко пробіжусь по кожному з напрямків.

Напрям №1. 

Цифрові освітні центри, вони ж «Вулики»

«Вулики» – це наша швидка освітня допомога для міст і сіл, що пережили окупацію. Це відремонтовані освітні простори, де є все необхідне для навчання і дозвілля: круті україномовні книжки, дидактика, гаджети, що особливо актуально на тлі того, як росіяни розграбували багато наших населених пунктів, які захоплювали. Крім того, ми наймаємо тьюторів, аби вони займались з дітьми у просторах. 

Такі центри від savED працюють вже більш як в 50 населених пунктах Чернігівщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини, Київщини. Ми в savED приділяємо особливу увагу крихітним селам, куди наважиться доїхати не кожна благодійна ініціатива. Але там є діти, навіть якщо їх всього 80 чи 100. І вони потребують нашої підтримки.

Нововідкритий «Вулик» у селі Висунськ, що на Миколаївщині.

Напрям №2. 

Тимчасові школи

Це освітні простори, які допомагають дітям повернутися до навчання тут і зараз. Тимчасові школи ми облаштовуємо в будинках культури чи будь-яких інших вцілілих комунальних приміщеннях, які дозволить використати влада деокупованих міст і сіл. До слова, у 2024-му запускаємо новий напрям роботи разом з командою IREX – будемо встановлювати модульні школи. Перші 10 з’являться на Миколаївщині, Харківщині, а також у Богданівці, що на Київщині.

Напрям №3. 

Підземні укриття

Якщо підземна освіта з нами надовго, то ми хочемо зробити її якомога комфортнішою для учнів. Укриття від savED – повноцінні освітні простори: з вентиляцією, хорошим освітленням та вбиральнями.

Напрям №4. 

Програма з розвитку громадянського мислення у підлітків

UActive – наша 8-тижнева програма з громадянської освіти, дизайн-мислення, проєктного менеджменту для тінейджерів. Учасники проєкту вчаться створювати проєкти, що покращать життя в їхніх громадах. Найкращі з них отримують від нас та партнерів стартове фінансування на втілення ідей.

Це чудова можливість для старшокласників з постраждалих від війни громад долучитися до відбудови країни.

Напрям №5. 

Розвиток донатної культури в Україні

Підтримувати ЗСУ – це неодмінна частина нашої рутини, наш пріоритет і обов’язок. Водночас важливо мотивувати людей підтримувати й інші критично важливі сфери. Як благодійний фонд, усвідомлюємо: маємо робити це креативно та із залученням лідерів думок.

Так, влітку ми запустили збір з «Українською правдою» на облаштування укриття в ліцеї №55 Миколаєва. Кошти залучили завдяки аукціонам зустрічей, розіграшу картини Сергія Майдукова, креативним активностям у соцмережах. Нам вдалося зібрати 4 мільйони гривень – і це справді надихає! До речі, наша ініціатива привернула увагу Фонду Сore актора Шона Пенна, який закрив збір, додавши решту необхідних 50% коштів. 

А от спецвипуск «20:23» Жені Яновича про Снігурівку, що на Миколаївщині, менш як за добу зібрав 1,5 мільйона грн на облаштування частини укриття у Снігурівці! А «Ощадбанк» та VISA, надихнувшись збором, подвоїли цю суму. 

Аліна Качоровська, засновниця бренду Kachorovska, розробила унікальну колекцію взуття для проведення аукціону. І все це – аби підтримати команду UActive з деокупованого Михайло-Коцюбинського, що на Чернігівщині. Завдяки зібраним 170 тисячам гривень малі дороблять у школі спортивний простір для себе, а також для ветеранів селища.

Усі ці кейси – про важливість спільних дій. Уся робота нашого фонду – про освіту, яка завжди на часі, і яку маємо підтримувати. Бо ми бачимо на прикладі ворога, що стається, коли нею нехтують.