Трансляція «світоглядного коду»: освітні тренди для майбутнього

Світогляд – це система наших уявлень про навколишній світ, його сутність та устрій, а також ієрархія цінностей, що з неї випливає. Він є тією «віссю координат», за допомогою яких ми пізнаємо навколишній світ, визначаємо суспільні та особисті цілі, розставляємо знаки та акценти подій, явищ, речей, суспільних процесів, вчинків, інших людей...

Кожна людина має світогляд. Тільки хтось осмислює це, аналізує його, пам’ятає і знає тих, хто заклав його основи, а інші керуються ним за інерцією, сприймаючи вплив світогляду на них самих як щось «зрозуміле», як «даність» та щось «природне», не усвідомлюючи, що це за світогляд та яким чином він був йому нав’язаний. (Це як з користувачами комп’ютерів або мобільного зв’язку, – мало хто з нас знає, як ці механізми функціонують). 

Але світогляд завжди у своїй основі має чітке походження, якийсь механізм (чи то релігія, чи то філософія), який завантажується у свідомість (та несвідоме) людини. Це свого роду як «операційна система» в комп’ютері, яка визначає всі наступні реакції, оцінки, системи вибору, дії та емоції. 

Так ось – трансляцією «світоглядного коду» займається освіта.

Вона є процесом суспільного розвитку людини, передачею їй соціально значущого досвіду, навичок, умінь, уявлень про навколишній світ – тобто повідомленням новим поколінням «світоглядного коду», що забезпечує наступність поколінь та безперервність суспільно-історичних процесів.

Освіта створює образ громадянина – соціального суб’єкта, покликаного бути носієм конкретного «світоглядного коду».

Сьогодні подібна трансляція знань відбувається безсистемно та хаотично, поєднуючи інерцію радянської школи з розрізненими фрагментами інших західних систем, запозичених у довільному порядку.

За своєю суттю освіта носить номінальний характер – як процес вона існує, але зі змістовної сторони жодного «світоглядного коду», жодної системи смислів вона не транслює.

Освіта у всіх суспільствах керує зв’язком часів. Через неї відбувається збереження та зміцнення ідентичності суспільства – історичне підґрунтя сполучається з проектом майбутнього. А це потребує як суспільного розвитку, так і збереження традицій. 

Ця пропорція має бути встановлена заново.

Увага до навколишнього світу, осмислення новітніх процесів, що у ньому протікають, паралельно з новим поглядом на скарби історичної та народної традиції – все це має сприяти формуванню майбутнього образу України, і отже лягти в основу тієї системи освіти, яка відповідатиме вимогам епохи, що надходить.