Питання мотивації

Скільки вам треба пообіцяти грошей, щоб ви пішли на смерть? Більшість скаже – ніскільки, бо я помирати не піду. Добре, може, тоді ви підете помирати за якусь релігію? Ну там за обіцяний Рай чи 40 гурій. Що, знову ні? Бо ви не релігійні, а навпаки.

Добре, ви готові померти за цю дИржаву? Ну, там, де всім володіють олігархи та їхні холуї. Що, знову ні? Типу, я краще втечу в іншу країну, де є нормальна робота, зарплата, пенсія та закон однаковий для всіх.

Є багато людей, які готові воювати в якихось добробатах, бо наїлися досхочу цієї совкової армії. Тож, хто готовий та заради чого готовий помирати в бою?

Націоналісти готові. За свою націю, свою мову, культуру та перспективу створити власну національну державу. Але таке прагнення призводить до конфлікту з поточною дИржавою. Бо вона заснована на інших принципах.

Не те що дИржава не хоче поюзати націоналістів, хоче, але тільки на власних умовах та під власним керівництвом. Так, щоб вони принесли користь, але не вирвалися з-під контролю.

Добре, ви підете вмирати за власну сім’ю, будинок, населений пункт? Багато хто піде, але саме за це, а не за Донецьк чи Луганськ. Стоп, так це ж про тероборону. Яка виявилася досить ефективною в рідній місцевості, але не в чужій. Тероборону вже використали на повну в найгарячіших точках...

То де знайти вмотивованих бійців? Може, серед багатотисячної армії поліцаїв, спецпризначенців та військових пенсіонерів? Більшість з них тікає в першу чергу або взагалі переходять на службу ворогу.

Пуйло не дарма розраховував на швидке захоплення України, бо розумів, що поточну Українську дИржаву всі 30 років очолювали ті, кому вона потрібна тільки для збагачення будь-якою ціною. Нехай тут буде Руїна, але я зароблю собі на маєток десь в Італії, Іспанії або під москвою...

На початок 2022-го у цієї самозваної иліти була мотивації або здатися, втекти, або перейти на бік ворога. Але щось пішло не так, і прості люди разом з армією завадили цьому.

Тепер ця дИржава очухалася та вирішила скористатися моментом. Ні, не перемогти ворога, а розпиляти гроші, до яких вона може дотягнутися. От тому війна перейшла в стадію, коли перемог немає, а країна втягнута в затяжну війну.

*****

Одні кажуть, як перемогти у війні, якщо мобілізація перетворилася на облави, а закон про мобілізацію ніяк не ухвалять? Інші кажуть, що багато солдат і не треба, треба багато снарядів. Влада взагалі сподівається на диво та допомогу ззовні... І ніхто не думає про те, що треба зробити, щоб підняти мотивацію тих, хто воює... Влада вважає їх безправними кріпаками. Хенерали – розхідним матеріалом, їхні родичі та знайомі, що їм не пощастило.

А чому не спитати нас, за що ми воюємо, якою ми бачимо країну, яку нагороду ми отримаємо? І отут з’ясується, що влада бажає залишити країну в тому стані руїни, якому вона перебувала до війни. Де економіка перебуває в стані сировинного придатку, а всім володіють олігархи та міжнародні корпорації.

А от бійці ставлять питання: а якого біса нам тоді битися та помирати за таку дИржаву? Вона нікому не потрібна, окрім маленької категорії пройдисвітів, які захопили тут владу, землю та заводи. Звісно, що ми воюємо не за цю олігархічну республіку, а за націю (Боже, яке противне це слово гендерним глобалістам), за майбутню національну державу, за свободу людини у вільній країні.

Виникає питання, що робити з цим? Бо влада абсолютно загальмована й опритомніє тільки, коли буде тікати повз Львів. У нас відродився совок в армії, а як перемогти маленькою совковою армією велику совкову армію?