Що відбувається зараз в Україні?

Ілюстративне фото: Facebook/Генштаб ЗСУ

Трохи передісторії. Коли пройшов перший переляк від початку цієї фази війни, десь в кінці весни 2022, влада в Україні занурилася в теплу ванну. Всі нам співчувають, допомагають, санкції, армія перемагає, добровольці склали основний кістяк армії, ще трохи і перемога.

Таким чином владі не треба нічого робити, тільки надувати щоки, красти халявні гроші та вішати собі на груди медальки. Добровольці та волонтери тягнуть армію, Захід вливає гроші в економіку, «єдиний марафон» розповідає, що перемога нам забезпечена.

Оця тепла ванна і зіграла жорсткий жарт з владою та всією країною. Поки в армії гинули контрактники та добровольці, пересічні вважали, що війна їх не стосується. Що нехай воює хтось інший. Бо перемога буде по-любому, так нехай напружується та гине хтось інший.

А влітку 2023-го виявилося, що вороги теж вміють вчитися та не збираються відступати.

Що у нас повно зрадників у високих кабінетах та повно бездарних палководців, які готові покласти цілі бригади на мінних полях, тільки через небажання планувати, думати та воювати по-справжньому.

Отут і почався розрив шаблону між теплою ванною, в яку занурили суспільство, та реальністю. Тільки з цією реальністю стикнулися ті, хто в армії, їхні родичі-друзі, а інші продовжили вірити в перемогу.

Але реальність така, що вона все одно вас дожене. І от в 2024 вже стало зрозуміло, що з теплої ванни треба вилазити. Але ж це все одно, що наркомана скинути з голки... Починається ломка. Треба мобілізувати багато людей, треба переводити всю економіку на воєнні рейки, треба обмежити супер зарплати та суперпенсії для себе коханих.

Треба сказати чесно, що ми вам брехали, що немає ніякої гарантованої перемоги, а є кров, піт та важка праця заради того, щоб просто вижити в цій війні.

Але ж не хочеться…

*****

Думки-спогади, написані до повномасштабної війни, які стали ще актуальнішими зараз:

12.04.2020

ПРО ЛЯЛЬКОВОДІВ І ЛЯЛЬКУ

З усіх боків вітер доносить плач: «Бубочка не такий... А він же обіцяв».

Ну по-перше, він вам не «Бубочка», а дерев’яна лялька. Така собі сценічна помісь Буратіни з П’єро. А по-друге, без толку щось вимагати від шматка дерева. Треба вимагати щоб ляльководи краще грали. А от тут якраз все сумно. В історії повно прикладів, коли на троні сиділа лялька, але держава була успішна. Бо ляльководи були здібні, патріотичні і це все збігалося з їхніми шкурними інтересами...

А хто у нас ляльководи? Промосковські бандюки-олігархи, МВФ, масони?.. Ви серед них бачите хоч одного українця? Не бачите. Так отож...

До речі, і всі попередні ляльки, що сиділи на українському троні, були такі самі залежні. Тому на перше місце потрібно ставити питання про ВЛАСНІСТЬ та НЕЗАЛЕЖНІСТЬ країни, а не про те, яка лялька на троні. Гасло повинно звучати так: «Геть ВСІХ ЛЯЛЬКОВОДІВ», а не «ГЕТЬ ЛЯЛЬКУ».

15.04.2021

Я недавно вже писав, що маленька пострадянська армія, без «заградотрядів» воювати в принципі успішно не може. Тим більше проти такої самої, тільки ще більшої. 

Але перевести війну в режим народної, з масовим добровольчим рухом, вони теж не хочуть, бо як вогню бояться власного народу.

Тому вони вже зараз закликають поповнювати ряди їхньої «майже НАТО-вської» армії, але забороняють створювати добровольчі підрозділи та продовжують кошмарити всіх тих, хто готовий стати на захист країни.

Армія ще недавно частково зберігала мотивацію, поки в ній були добровольці, але система їх майже всіх вичавила. Наші хенерали та політики сильно переоцінюють як мотивацію армійських заробітчан, так і власні полководческіє таланти... В результаті вони дуже швидко втратять всю важку техніку, як це було в 2014...

Ну, без нас, так без нас... Я вже старий бігти контракти підписувати, а тероборона, я впевнений, буде просто донором для недокомплектної армії. Тільки, якщо справжня м’ясорубка почнеться, то нам все одно доведеться на сцену вилазити…

Від редакції: Від 24 лютого 2022 року та до цього часу Олексій Павлюк є українським добровольцем ЗСУ, вступив до лав ТерОборони та на власному досвіді переконався у справедливості своїх попередніх висновків. Розуміння даних тез ми вважаємо вкрай важливим для будівництва справжньої України Майбутнього, в якій влада та власність належатимуть українському народу. Саме заради українського народу та побудови тієї омріяної України і проливають свою кров шляхетні героїчні українські воїни.