Шевченківська весна-2024 в Українській Церкві Святого Духа

Пролог: Церковний хор виконує «Реве та стогне Дніпр широкий»

Ця Весна відбулась творчими зусиллями 21 відділу Союзу Українок Америки (СУА) округи Нью-Йорк та молоді Бруклінського відділу OOЧСУ. Шевченківські Весни – відзначення березневих дат Тараса Шевченка в гостинній залі цієї Української церкви, в цьому умовному клаптику українства і українського духу мають вже 14-літню історію, починаючи з 2011 р., включно з двома ковідними роками, але в іншому форматі.

Голова відділу СУА Нью-Йорка Ярослава Герловська

Нагадаємо, що в 2019 р. ініціаторка та організаторка цих Весен Ольга Дейнеко отримала гран-прі Міжнародного конкурсу «Шевченко єднає народи» (Київ). у 2020-му «Шевченківські весни» передані нею молодим союзянкам для продовження. Наразі сумісно відновлено формат саме групових читань Шевченківських поем та поезій із «Кобзаря».

*****

Оголосила це дійство референтка культурних заходів відділу СУА Надія Семчук, а пані Ольга Дейнеко своєю участю у відкритті нагадала, в які трагічні для Батьківщини дні проходить це відзначення:

Тріо з ансамблю «Волошки»: Наталя Бойчук, Лариса Крилова, Стефанія Одомірок

 «Шевченківська 210-та Весна прийшла на нашу багатостраждальну землю, яку малий Тарас сходив босими ногами і засівав ту Землю СЛОВОМ: “Наша Дума, наша пісня не вмре, не загине. От де, люде, наша Слава, Слава України. Без золота, без каменю, без хитрої мови. А голосна та правдива, як Господа Слово”».

Ольга Дейнеко і Надія Семчук

Включається в сценарій дійства його ведуча Ніна Кравець, членкиня організації ООЧСУ, студентка коледжу, а разом з Надією Семчук – співавторка цього сценарію. Вона вдало поєднувала короткі розповіді про Тараса Шевченка переходом на читання та музичне виконання його творів. Наприклад, удало в цій обмеженій часом ситуації згадала імена тих великих українців, які в різні періоди історії боротьби за волю України слідували ідеям Тараса Шевченка: «Під гаслами “В своїй хаті – своя правда, і слава і воля”, “Борітеся – поборете” у різні періоди визвольної борні України були Міхновський і Донцов, організатори “Просвіти” ім. Шевченка, розстріляне відродження, Чорний ворон, ОУНівці й УПівці, Василь Стус і Алла Горська, Сосюра і Гончар, Багряний і Ольжич, навіть Володимир Івасюк і наша Ліна Костенко. І безумовно “Азов”»…

Ведуча Ніна Кравець

Церковна громада разом із союзянками напрочуд багаті на таланти та працьовитість. Так Церковний хор (хормейстер Клара Легка) бере участь у всіх творчих імпрезах. Мають квартет союзянок «Волошки». Щоправда, цього разу з поважних обставин працювало лише тріо (Наталя Бойчук, Лариса Крилова, Стефанія Одомірок). 

У пролозі дійства прозвучав у виконанні церковного хору «Реве та стогне Дніпр широкий», а в епілозі – «Заповіт». Правда, в пролозі «Волошки» виконали актуальну на сьогоднішній день через агресію орків в Україні новостворену пісню «Українське Сонце зійшло» (автор – фронтмен гурту Кozak System Сергій Соловій): …«Як багато втрачено, дорого заплачено, дорого заплачено, ми їх не пробачимо». Це правда: НЕ ПРОБАЧИМО. НІКОЛИ!

Кульмінацією дійства було відновлене групове читання, як вважають шевченкознавці, однієї із найглибших і найнесамовитіших поем Тараса «Сова», якій нині виповнюється 180 років від написання. Там є висновок Шевченка, який спостерігаємо і під час нинішньої війни. Хто воює? У Шевченка 180 р. тому діти багатих знаходять причини не йти у рекрути, а в бідної вдови, яка леліла свого сина самотужки, важко працюючи, «нема кращого й не буде – дивуйтеся люди!» забрали у військо , бо в інших «усе дрібні, усе малі. Все багатих діти, усі невлад, усіх назад… А у вдови один син, Та й той якраз під аршин». Забрали синочка у військо навічно. Вдова, збожеволівши від горя, ходить ночами совою, його виглядаючи…. 

Скільки ж таких згорених матерів сьогодні в Україні, сини яких в більшості добровільно пішли на фронт! Але тільки не багатих, не чиновників, не політиків…

Тріо «Волошок» подарувало перед епілогом абсолютно сучасну оптимістичну пісню на слова Шевченка: 

«Не журися Україно, // Панно синьоока // Твоя воля, Як той сокіл// Літає високо. // Тебе турки не спалили, //Ляхи і татари // Бог поможе // Розійдуться і московські хмари//».

Боже! Допоможи розігнати хижі, кровопролитнії «московськії хмари».

*****

Як епілог слугувало виконання Шевченкового «Не нарікаю я на Бога» Ольгою та Володимиром Дейнеками:

«Не нарікаю я на Бога, Не нарікаю ні на кóго.

Я сам себе, дурний, дурю,

Та ще й співаючи, Орю

Свій переліг – убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива

Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самóго,

А більше, бачиться, нікóго ! 

Орися ж ти, моя ниво,

Долом та горою! Та засійся, чорна ниво,

Волею яснóю! Орися ж ти, розвернися,

Полем розстелися! Та посійся добрим житом,

Долею полийся! Розвернися ж на всі боки,

Ниво-десятино! Та посійся не словами, А розумом, ниво!

Вийдуть люде жито жати... Веселії жнива!..»

Тарас мріяв, щоб його посіяні слова дали паростки, щоб було що вижати… Тим часом ми повільно-повільно, але, здається, рухаємось до волі і самостійності. Дорогою ціною життів наших синів.

І насамкінець хор виконав Шевченковий «Заповіт»: «…Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте!..»

Здається, що цей скорочений огляд дає уяву про Шевченкове слово на тему «Борітеся – Поборете», яке прозвучало на честь Шевченківського 210-го Дня народження і його пам’яті на території Церкви Св. Духа у нижньому Брукліні на кордоні з Мангеттеном.

Голова 21 відділу СУА ім. Ліни Костенко Ярослава Герловська щиро подякувала всім причетним до підготовки і проведення цього свята, і навзаєм громада подякувала їй та її помічникам за організацію. Вдячність настоятелю Церкви Отцю Івану Тиховичу.

До нових зустрічей! І до нової Шевченківської Весни!

Світлини Вікторії Лозинської