День союзянки у Нью-Йорку: що можуть волонтери

Наші волонтери – це люди, які стають ангелами-охоронцями за покликом серця. Без перебільшення – вони Люди з Великої літери.

Леся Тополя – редактор української частини журналу «Наше життя»

Передмова

Уже 30 років таке свято проводить щорічно нью-йоркський округ 98-літнього Союзу Українок Америки (СУА), який лише на 10 років молодший найстаршої діаспорної організації в США – Українського Народного Союзу. Округ СУА в Нью-Йорку теж поважного віку – 83.

Отже, про свято союзянок в Нью-Йорку, що відбулося 19 листопада. Це не репортаж, а оціночне враження гості-глядача. Щоправда, симпатизуючої товариству союзянок, і особливо цінуючої їхню жертовну волонтерську працю для України, зокрема для ЗСУ. Особливо в ці останні два трагічні для України роки масштабної війни.

Зліва направо: Лідія Слиш – почесна голова НЙ округи СУА, Андрій Добрянський – почесний гість, громадський діяч, Марія Венгер – діюча голова НЙ округи СУА, Лідія Корсун – автор.

У зв’язку з цим заходом розповім про жінок та дівчат волонтерів в міжнародному масштабі і локальному. Адже це свято теж організовано і проведено по-волонтерському. Більше того, завдяки доброчинності гостей (вхідні квитки та лотерея) заробили 2,5 тис. доларів для ЗСУ. Хвала і шана! Днями буде засідання управи округи і вирішуватимуть, що і як придбають із необхідного: турнікети чи військовий одяг для жінок-воїнів.

Тема святкового дня – «Союзянка – активна волонтерка» (голова СУА округи Нью-Йорк – Марія Венгер).

…Коли добиралась довгою дорогою до Українського Народного дому в Нью-Йорку, де відбувався захід, намагалася уявити, що мене чекає. Чомусь весь час крутився в голові забутий афоризм: «Якби ж то молодість знала, а старість могла»... Повертаючись, раділа, що й у звіті союзянок про допомогу військовим, а також у новаторській формі проведення самого Дня, і молодь, і старші, кожні зокрема, змогли успішно поєднати і те, і друге: «знали і могли». 

Щодо проведення: підготовлено змістовний сценарний план звіту, вдало поєднаний з мистецькими номерами (автор – Леся Тополя – член управи СУА). Кожна коротка підводка ведучої сформульована з високохудожнім смаком. Було приємно вслуховуватись у слова ведучої. Використано сучасне технічне оснащення: відеоряд, звук, світло (команда: Євгеній Беркало, Юрій Семчук, Олег Венгер – родичі союзянок 1 та 21 відділів). Із когорти молоді – ведуча свята Марія Семчук (21-й відділ). Відбулась прем’єра молодої солістки з 1-го відділу Марії Яновської («Смерекова хата», «Пісня буде серед нас»). Було по-домашньому мило, коли в момент виконання на авансцену до Марії прибігла її 2-річна донечка і вони удвох закінчували прем’єрний виступ. Але не тільки молодь була зірками свята. До прикладу, наприкінці програми ведуча оголосила подяку всім волонтеркам за їхню працю в допомозі Україні протягом 2 років повномасштабної війни. За українською традицією, має прозвучати всіма присутніми в залі «Многая літа» на знак подяки. Для заспіву на авансцену запросили нашу поважну віком активістку із Об’єднання Українців Америки «Самопоміч» та Почесну Союзянку 1 відділу СУА Дарію Рекучу. Катерина Виноградова супроводила союзянку та тримала їй мікрофон, а пані Дарка несподівано завела молодим бадьорим голосом, що й підхватили всі. Так само впевнено, доладно, маючи великий досвід на фініші свята вчорашня багатолітня голова СУА округи, а сьогодні – почесна його голова Марія-Лідія Слиш похвалила нове молоде керівництво управи за успішний старт і, зокрема, за залучення до членства СУА та роботи молоді. Натхненна підтримка! Звичайно своє слово сказали досвідчені, яким ще до поважного віку, як до неба. Про них – далі.

Квінтет «Волошки».

Відвідувачі свята Дня союзянки

Звітують всі

Слово надали представникам всіх відділів. Звіт «що зроблено» – стандартний: презентували свою працю усно з одночасною демонстрацією слайдів про неї на екрані. До слова, слайди змонтували професійно для кожного із 7-ми відділів Марія Венгер зі своїм чоловіком Євгеном Беркалом. Відеооператор в час показу – також Євген. У залі – глядачі, які прийшли на свято з доброчинними внесками. 

1-й почесний відділ: у центрі – голова відділу Анастасія Шигаєва, ліворуч – союзянка, піаністка Юлія Ситнікова, праворуч – активістка, скрипалька Наталія Швець

64-й відділ: Наталя Добровольська – заступниця голови відділу

113-й відділ: Орися Стрижак – голова, Марія Шуст – союзянка

Прозвучали кілька вступних слів про особливу роль волонтерства сьогодні для України, ЗСУ та заслужена ода на адресу праці волонтерів, одна з яких стала епіграфом цього матеріалу. Ці слова супроводились мистецькими виступами: віршем В. Симоненка «Чи знаєш, що ти – людина» (9-ти річний Дем’ян Кунцьо – 21 відділ), доречною мелодією «Зеленеє жито, зелене» в майстерному виконанні союзянки 1-го відділу Юлії Ситнікової (піаніно) та його активістки Наталії Швець (скрипка). 

Прозвучали слова ведучої, що жінка як в Україні, так і в закордонні, сьогодні чи не головна постать у волонтерстві. Бо йде кривава війна. На фронті – її рідні. Найрідніші у матері, у дружини, у доньки, у сестри, у нареченої… Тому жінка перша намагається допомогти, захистити тих, хто під снарядами та ракетами, у кого на фронті не вистачає дронів, автівок, турнікетів… І кому вже потрібні протези… І тим, хто осиротів. Це природна мотивація волонтерок, до якої приєднується друга: патріотична любов до України та її волі. Про все це розказала в своєму талановитому творі «У війни не жіноче обличчя» Оксана Влашинець (союзянка 21 відділу). Як на мене, це найщемніший виступ з усіх почутих в цей день. А щему було чимало.

А далі голови відділів або їхні заступниці усно з підтвердженням відеослайдів на екрані ознайомлювали присутніх зі своєю волонтерською працею. Ось вони – героїні свята: 1 відділ – Анастасія Шигаєва, 21 відділ – Ярослава Герльовська, 30 відділ – Лілія Балкова, 64 відділ – Наталя Добровольська (заступниця), 83 відділ – Любов Шатанська (заступниця), 113 відділ – Орися Стрижак, 125 відділ – Оксана Жуков.

Наприклад, згадаємо 1-й відділ, який презентував себе першим, і останній за чергою – 125-й.

Цікава історія «Першого». Він – найстарший. Став «матір’ю», яка породила СУА – всеамериканську жіночу організацію Cоюз Українок Америки.

Через 2 роки відзначатимемо їхнє століття. В останні роки у цьому «першому» чи не повністю зникла активність. Зрозуміло, 98 років – не жарт. Йшлося навіть про можливе закриття відділу. І раптом прийшла ідея реанімації: кілька років тому головування бере на себе Марія Венгер, залучає своїх ровесників – талановитих, грамотних, зацікавлених. І ось уже в цьому заході всієї округи і ведуча, і фотограф, і солістка, і піаністка зі скрипалькою – з Першого відділу. Нині Марія Венгер – голова округи, а в «Першому» обрали нову голову – молоду, творчу Анастасію Шигаєву. Відділ отримує звання «Почесний».

Чим і як заробляють для допомоги Україні саме в цьому відділі? Практикують мистецькі або загальнокультурні заходи, заробляючи вхідними квитками або доброчинними внесками. Кошти залежно від потреб передають своїм підопічним або ж в управу СУА у спільну касу для придбання солідніших необхідних споряджень для військових.

Приклад «Сто двадцять п’ятого» відділу. Голова – активна, творча, мобільна Оксана Жуков, вона ж заступниця голови округи. Пам’ятаю цей відділ, його творчий потенціал та можливості, коли кілька років тому він організував грандіозний вечір, присвячений гуцульській народній художниці, письменниці, філософу Парасці Плитці-Горисвіт. Організована була виставка її творів власними силами, а саме союзянкою відділу Ерікою Слуцькою разом з чоловіком Степаном Слуцьким. Неймовірно цікава художня частина, радше театральна вистава, ніж концерт. 

А пані Оксана розповіла і нині про роботу останніх 2-х років. По-перше, вона особисто взяла волонтерську участь як вчителька на курсах вивчення англійської мови у Львові, організованих Католицьким університетом.

А у Нью-Йорку була організована зусиллями всього відділу довготривала платна виставка знову ж таки своєї союзянки, художниці Еріки Слуцької та її доньки. Значну частину коштів направили на потреби ЗСУ.

Кожен із відділів знаходять свій спосіб заробляння коштів для доброчинності в Україну чи для наших військових, які лікуються тут чи в інших містах. Майже всі використовують щорічний фестиваль української культури при церкві Св. Юра в Нью-Йорку. Там торгують власними кулінарними виробами. А 21 відділ постійно торгує варениками, які виготовляють толокою. Мають в окрузі церкви своїх покупців серед американців. Інші використовують Різдвяні коляди для збору коштів. Популярні продажі українських сувенірів, вишиванок, у Великодні дні – саморобних писанок, пасок тощо. Знову ж таки – власних виробів.

Свято День союзянки – теж подарунок волонтерів

Ось і це свято теж було з частуванням смачнючою випічкою до кави. Кожен відділ приніс свою. Фантазія господинь багата їхнім різноманіттям. Дякуємо за частування союзянці Мальвіні Вітенко – відповідальній господині. А ще подяка за ініціативу зустрічати кожного гостя на вході милою усмішкою союзянок Оксани Антонюк та Катерини Виноградової з врученням пакуночка зі свіжим домашнім печивом. Знайте наших! 

Насамкінець, найголовніші подарунки – мистецькі: уже згадані виконавці музичних творів та віршів, навіть гумореска Володимира Барагури «Вічно союзянське» у виконанні Софійки Зєлик (64 відділ). І, звичайно, королева кожного концерту – пісня! Як написала у сценарії Леся Тополя: «Пісня повертає нас до цілющих джерел української землі та наповнює нектаром духовності».

Порадував нас, як завжди, квінтет «Волошка» (21 відділ) у складі Лариси Крилової, Надії Хоменко, Надії Семчук, Стефанії Одомірок, Наталії Бойчук, виконавши задушевно або з піднесенням пісні: «Серце моє там, де Україна», «Українське сонце зійшло», «Єднаймося, люба родино» та «Мить» (соло Л. Гулович).

Вдячність за згадані вже пісні Марії Яновській та юній Софії Балковій за актуальну «Не будь байдужим».

По закінченню мистецьких дарунків прозвучали слова подяки ведучої від імені громади та присутніх всім союзянкам-волонтерам: «Ви – гордість нашого українського закордоння, ви приклад служіння людям. Дякуємо, що вірите в Україну та її підтримуєте».

А від імені присутніх і теж громади висловлюю сердечну подяку ініціаторам, організаторам та всім виконавцям цієї цікавої, теплої, пам’ятної імпрези. Слава і хвала нашим волонтерам!

P.S. Намагалась із вдячності не пропустити жодного прізвища учасників цього чудового святкового дня. Адже ви всі теж волонтери.

Фото: союзянки 1-го відділу Олесі Брава.

Слово матері-емігрантки в дні війни

Колисала мати сина в сповиточку,

Вишивала мати хрестиком сорочку,

Мережила долю на добро багату,

Гаптувала шовком стежечку хрещату.

І Бога благала та в небо дивилась,

Зоря-зоряниця за обрій скотилась...

Тривожилось серце... А вдосвіта зранку

Розіпнуло душу сирен завивання...

Жалило, глумилось, роздерло на клоччя

В лютневому небі – димів потороччя

І вибухи перші... Зойк мами прощальний

І сльози розлуки на площі вокальній.

Син глянув у вічі і «Благословіть, нене,

Най страху й зневіри не буде у мене».

Розгублена... сива синочка хрестила

Іконку Марії до серця тулила...

А мамині думи, мов нетрі дрімучі:

Москаль в Ірпені скаженіє, у Бучі,

Гостомель, лютує в Херсоні,

На прю із ордою стають сини й доні.

Допоки стурбований світ вижидає,

З кацапом боротися тил помагає!

Не спить, волонтерить, забувши про втому,

Здолати ординців несила ж одному!

Мати-емігрантка... Натруджені руки,

Ятрать її серце чорні думи- круки.

Втрата сина, доні – болем озветься...

Послужитись ненці жертовно береться.

Вареники ліпить, молитви провадить,

На мітинги вийти – ніщо не завадить. 

Спорядження й авто на фронт відправляє,

І ліки, і дрони – в коробки складає. 

Там хлопчики гинуть...Чекати не можна!

Їм гнати «братушку», їм йти переможно,

Звільняти міста – українську земельну, 

Стулити орди ненажерливу пельку!

Підписують грамоти, шлють телеграми,

Для вас, українки, для вас, сестри й мами,

Дружини, кохані – вкраїнська спільното,

Бо в їх перемогах є й ваша турбота. 

Там ваші молитви і сльози розпуки,

Там відчай поразок, полинні розлуки.

В них ті, хто у небо злетів журавлини

І «Слава» прощальне лишив над полями.

Вкраїнська Мадонно, свята берегиня,

Уклін Вам доземний за доню і сина,

За стійкість незламну, що крицею стала

Glory to Ukraine! Всім Героям Слава!

Окасана Влашивець, Нью-Йорк, 

членкиня 21 відділу СУА