Розсипане зерно і обезземелення українців

Розсипане у Польщі зерно, латифундисти і дозвіл купувати українську землю будь-кому – це питання із одного і того ж конверта. Я тут наведу лише коротенький приклад щодо продажу с/г землі.

Коли українська влада, протягуючи закон про ринок с/г землі, ставить у приклад США, то варто знати, що всі новоявлені власники індіанської землі вже потім, коли створили США, щоб захистити себе і державу від таких же колоністів, якими колись були вони самі, створили доволі жорстокі закони з продажу с/г землі. Насамперед продаж землі тільки тим, хто безпосередньо на ній має працювати, обмеження у розмірах земельних ділянок і передача їх у спадок дітям чи онукам, які далі будуть продовжувати справу батьків і працювати на цій землі. І що варто зауважити – ці закони створював парламент, де більшість виборців і самих парламентарів були власниками с/г землі, і тому створювали закони для захисту своїх земель від різних посягань і захоплень. Так, Земельний закон США, який ухвалили у 1896 році, мав більше 1 000 сторінок і за нього проголосували депутати, із яких на той час понад 90% були ті, хто мав землю і розумівся на цьому, а значна частина з них безпосередньо працювала на землі, займалася фермерством. Варто знати, що у 1900 році частка власників с/г землі у США досягала 75% від наявних жителів.

У Канаді під час ухвалення основних земельних законів частка землевласників була ще вищою – 87%, так само, як в Австралії, Новій Зеландії тощо.

А в Україні, розпаювавши землю лише між 12,5% населення та завівши в парламент людей, які взагалі ніколи не були біля с/г землі, виставляють на розпродаж усі с/г землі, а це понад 73% території України, і говорять про якусь справедливість та демократію. Це злочин.

Адже це пряме порушення Конституції України, де чітко записано, що земля є правом власності Українського Народу, а не лише 12,5% цього народу, а тим більше влади.

Виходить, що ті, хто без землі – уже не український народ? А як же наступні покоління? Ким вони будуть і з чим залишаться? Як їх назвати? І як вони назвуть потім нас, якщо ми це дозволимо?

*****

Із свіжої пресконференції влади мене найбільше занепокоїла інформація Зеленського про те, що плани контрнаступу ЗСУ на 2023 рік були в путіна.

І це занепокоєння в мене виникло не тому, що ці плани були відомі ворогу, адже у нас уже навряд чи є у чомусь таємниці від росіян... Хоча мені цікаво, хто знає і звідки така достовірна інформація про те, що путіну передали матеріали про наступ? Невже сам путін повідомив?

І мене це турбує тому, що після цих слів Зеленського має бути оголошено, хто ж є той «кріт». І з ним, наскільки я розумію, уже визначилися, або ж можуть назвати будь-кого, хто із колишнього Генштабу підніме голову. І спробуй довести, що ти не зрадник. 

А народ, якому будуть дозовано скидати подібну інформацію, потім може розірвати будь-кого, на кого вкаже «праведний перст». Ця тактика відволікання уваги від справжнього «крота» стара, як світ. І як здебільшого буває у таких випадках, розіп’яте тіло невинного надовго прикриє справжнього зрадника.

Тож свідомі українці мають бути готові, що, можливо, скоро розпочнуться якісь ІПСО про «зрадників», але не тих, хто ними є насправді...

Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.