Поки на фронті за рідну землю вмирають, у тилу її активно розпродують...

Цей допис написаний і опублікований цього дня 2020 року.

Сім міфів «ринку землі»

1) Земля – товар.

Але ж на відміну від товару, чи навіть основних засобів, вона не відтворюється! Це базис нації. Знаному сіоністу Менехему Усишкіну належить вислів: «У кожного народу стільки неба над головою, скільки у нього землі під ногами».

Також земля – це основа продовольчої безпеки держави. Як сказав колишній Державний секретар США Генрі Кіссінджер:

«Той, хто контролює нафту, в змозі контролювати держави; той, хто контролює продовольство, контролює людей». Недаремно в Ізраїлі практично вся земля у державній власності, а ринок стосується лише її оренди.

Сільськогосподарська земля – це 70% території України.

Ще Достоєвський влучно підмітив понад 130 років тому: «Це вже якийсь закон природи, не лише в росії, але й у всьому світі: хто в країні володіє землею, є господарями тієї країни, у всіх аспектах. Так було всюди і завжди».

2) Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення вигідний агрохолдингам, а майже 7 мільйонів громадян, більшість з яких за віком нездатні самі обробляти землю, не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю і не одержують адекватної винагороди за її використання третіми особами.

Насправді для контролю над тіньовим ринком у нас існує достатньо правоохоронних, контролюючих та антикорупційних органів, які би мали запобігти як самому тіньовому ринку землі, так і слідкувати за належним її використанням.

Ще 10 років тому, на круглому столі «Стан і стратегія сучасної земельної політики в Україні», організований Центром Разумкова, прозвучало наступне:

«У тіньовому ринку землі нині перебуває в обігу понад 800 млрд грн, або $90 млрд. У той час, як щорічні надходження від плати за землю становлять близько 3 млрд грн. Від продажу земельних ділянок та права оренди у 2008 р. одержано близько 10 млрд грн. Таким чином, обіг тіньового ринку перевищує надходження до бюджету в 61 раз».

Що з того часу змінилося? Які досягнення у правоохоронних органів? Селяни вже фактично продали задешево свої паї згідно з договорами оренди або емфітевзису. Коли в людини біда і потрібні, наприклад, гроші на ліки, то вона не задумуючись укладає різні кабальні договори. А там, зокрема, прописані такі умови: оплата наперед за 50 років оренди, проте з великими штрафами у випадку розірвання договору (50, 100 тис. доларів). І умова – при скасуванні мораторію – перехід права власності. Тобто нинішні орендарі миттєво заберуть у селян паї за цими договорами після скасування мораторію. Люди землі позбудуться назавжди, а село вимре. Можливо, потайки це вже зробили, адже попередня влада надала таку можливість, невчасно продовживши мораторій, і цілком імовірно – це було зроблено свідомо.

Щодо ефективного розпорядження громадян своїми паями.

По-перше, при цьому далеко не кожен громадянин скористався конституційним правом отримати безкоштовно пай – таких від сили 15% від населення України, якого, до речі, невідомо скільки залишилося в державі. Натомість розповідають, що в одному з районів Львова місцевий прокурор має аж 18 паїв по 2 га, оформлених на всіх своїх близьких і далеких родичів. Де тут справедливість?

По-друге, немає реальних економічних і фінансових механізмів, які би забезпечили можливість ефективно використовувати громадянам свою власність. Тому сьогодні в Україні сяк-так працює близько 38 тис. фермерських господарств, тоді як правильна підтримка держави має забезпечити становлення 2,5 млн фермерських господарств, як є у Польщі.

3) Мораторій – ширма для популістів.

Мораторій є такою ж ширмою для популістів, як і так званий «ринок».

Натомість у суспільному дискурсі замовчується питання вироблення належної стратегії поводження з сільськогосподарською землею, зокрема в контексті реалізації конституційного права Українського народу на володіння нею.

Ст. 13 Конституцій України: Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

І як тут не згадати відоме американське прислів’я: ми не успадкували землю від наших предків; ми взяли її в оренду в наших нащадків.

4) У розвинутих країнах ринок землі є давно сформованим і вони процвітають.

По-перше, далеко не у всіх є цей вільний ринок. Але й там, де є – діє з певними обмеженнями щодо права власності на землю та контролем за операціями купівлі/продажу землі. У США від закону про безоплатне (або за символічну плату) надання землі фермерам з правом успадкування, до нинішнього «вільного ринку» землі минуло 100 років!

Більше того, у програмній доповіді Римського клубу «Come On! Капіталізм, близорукість і руйнація планети», оприлюдненій у листопаді 2017 року, було зазначено, що у 80-х роках минулого століття відбулося виродження капіталізму, оскільки головним джерелом його прибутку стали фінансові спекуляції. Тобто в епоху глобалізму жодного «ринку» де-факто не 

існує!

Лауреат Нобелівської премії Джозеф Юджин Стігліц у своїй останній книзі зазначав:

«Часто ідеології володіють більшою силою, ніж очевидні факти. Прихильники економіки вільного ринку рідко озираються на успіх регульованої економіки Східної Азії».

І кому належить земля в країні, чия економіка вже практично вийшла на перше місце в світі, тобто в Китаї? Лише державі та селянам на праві колективної власності.

5) Відкриття ринку землі призведе до суттєвого росту ВВП.

Банальна маніпуляція, оскільки агропромисловий комплекс у структурі ВВП так званих розвинутих країн, насправді мізерний! Візьмемо Велику Британію, де структура ВВП у 2015 році була наступною: сільське господарство – 0,6%, промисловість – 19,7%, послуги – 79,6%. Левова частка у тих 79,6% – це фінансові послуги, а фактично – фінансові спекуляції.

У вищезгаданій доповіді Римського клубу жорстко розкритиковано поняття «валового внутрішнього продукту» як таке, що не відображає реальний стан економіки і є лише засобом політичних маніпуляцій, адже коли ми воюємо чи усуваємо наслідки катастрофи – ВВП зростає!

Ось що про так званий ринок землі говорив у 2017 році шанований у світі норвезький економіст, професор Ерік Райнерт:

«Щодо землі. Скажу так: не продавайте свою землю нікому! Я нещодавно був у Румунії – це теж була успішна сільськогосподарська держава. Там ситуація така: внутрішні ринки Румунії заповнені сільськогосподарською продукцією з Німеччини та Франції. А румунське сільськогосподарське виробництво вимирає. Нічого хорошого Румунії ця відкритість не принесла».

Вимоги МВФ? Ось що про ці вимоги говорив цей же професор Райнерт у 2016 році:

«Те, що сьогодні витворяє з Україною МВФ, дуже нагадує те, що відбувалося в багатьох країнах Латинської Америки у 1980-х роках. Я багато працював там і знаю цю нав’язану точку зору: “якщо б ми тільки змогли отримати позики з закордону, ми були би врятовані”. Така думка була і в Латинській Америці, і теж була помилковою. Це типово для МВФ і Світового банку».

6) Продаж землі дозволить виконувати фінансові зобов’язання та розраховуватися з боргами держави.

Ви щось отримали з тих запозичень? І я ні. Бо за рівнем корупції Україна в 2018 році посіла 122-е місце, розділивши його з Малі, Малаві та Ліберією. Тільки з одного «Приватбанку» кудись «випарувалися» 6 мільярдів доларів. Лише на рефінансування банків за керівництва НБУ паном Кубівим, навесні 2014 року було видано 10 млрд доларів, що й обвалило гривню. І ці гроші не повернулися в бюджет, а осіли в офшорах.

Йдемо далі. У Великій Британії один гектар землі коштує 31,4 тис. доларів, а в Україні від 300 до 1500. У нас є приблизно 42 млн га земель сільськогосп. призначення (понад 70% території держави). Якщо би ми продали наші, куди кращі, ніж в англійців, землі, за тією ж ціною, що у Великій Британії, то мали б отримати 1318800000000 доларів (один трильйон триста вісімнадцять мільярдів вісімсот мільйонів доларів) або по 30 з гаком мільйонів доларів на особу. Тільки ж ніхто за реальною ціною не збирається землю купляти. Буде як з приватизацією державних підприємств. І байок про «ефективного власника» ми вже наслухалися…

На кінець червня загальний борг України становив 84 мільярди доларів, з якого зовнішній – 52,373 мільярда. Площа державних земель сільгосппризначення приблизно 10,5 млн га, це як площа Болгарії. За ціною британської землі її вартість 329,7 млрд доларів. Щоби розрахуватися із зовнішнім боргом України, достатньо продати 1,7 млн га., тобто 16,2% державних земель. Навіщо розпродувати всю землю, невже не можна в інший спосіб віддавати борги?

Які шанси в українців купити землю в кредит, коли ставка НБУ на сьогодні становить 17%, а в Швейцарії, Швеції, Данії, Японії кредити видають за нульовою ставкою? І обіцянки нового уряду компенсовувати частину облікової ставки з бюджету в розмірі 4,4 млрд грн у 2020 році, щоби встановити її на рівні 5%, нічого насправді не вирішують.

Окрім самої вартості землі, є ще те, що розташоване під нею. Як свого часу стверджував віцепрем’єр Володимир Кістіон, Україна володіє приблизно 600 млрд кубометрів запасів газу, з яких держава розробляє лише 3,5%. Цифра 600 млрд не є остаточною, бо за іншими підрахунками ми володіємо близько 1 трлн кубометрів запасів газу та 200 млн тонн нафти, які потенційно можна добувати. За обсягами розвіданих запасів вуглеводнів Україна перебуває на третьому місці в Європі після Норвегії та Нідерландів.

7) Купувати землю матимуть право українські фізичні та юридичні особи.

Нещодавно палкий прихильник продажу землі, міністр Мілованов, той самий, який навчав своїх слухачів принципу: «ви маєте настучати перші, поки не настучали на вас…», заявив:

«Набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України, юридичні особи України, територіальні громади, держава». Далі – «іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування».

Уявляєте, скільки людей «раптом» захочуть передати свою землю у спадок заможним іноземцям?

Юридичні особи України? А що, хтось заборонив їм продавати свої корпоративні права? А забули про мільйони українців з другими російськими, мадярськими, румунськими, ізраїльськими та іншими паспортами?

Ще десять років тому 30,5 млн га (середній розмір земельного паю становив 4 га), або 73,4% всіх сільгоспугідь були у приватній власності. А сьогодні 3,8 млн га вже у праві власності іноземних юридичних осіб, при тому, що діє мораторій. Це як трактувати?

Але найбільше мене вразив один «експерт», з яким довелося побувати в етері на радіо. Той пан заявив: «Якщо б землю продали американцям, то путін би не напав». Прекрасно! Пропоную піти далі. Оскільки США визнають Крим і Донбас українським, продати їх Штатам як гарантам територіальної цілісності України згідно з Будапештським меморадумом, за ціною їхньої ж землі – по 10 000 дол. за га. 2700000 га х 10000 і маємо 27 млрд. Додамо до цього вартість нерухомості на півострові та території ОРДЛО, тож одразу повіддаємо всі борги, і ще на проїдання залишиться! Може, це питання винести на референдум? Або піти ще далі: оголосити Сполученим Штатам війну й одразу здатися в полон!..

Стаття написана як тези до пресконференції по так званому «ринку землі», проведеної разом із Віктором Шишкіним і Сергієм Медведем у 2019 році у Львівському пресклубі.