Соплі свободи

Гасло свободи буде ключовим і постійним, як на час виборів, так і у міжвиборчих паузах. Звичайно, в Україні мало хто дозволить собі назватися лібералом чи лібертаріанцем, що в народі узагальнюється ліберастом, але визначати свободу як мету, за яку ми боремося, будуть усі учасники громадсько-політичного життя. Про незалежність говорити не будуть. Тому що говорити про незалежність – це наражати себе на небезпеку звинувачень у залежності, тільки цього разу від інших країн. Тому всі жуватимуть соплі свободи.

Руйнація країни та одебілювання народу відбуватиметься не просто під гаслами свободи, а реальною реалізацією політики свободи. У цьому нема нічого нового. Так було після 2014 року, так буде і зараз. Свободою буде пояснюватися все: змістовна капітуляція у війні, єдність у різноманітті, пісні Цоя у публічних місцях, «ринок» землі, передача у концесію лікарень, корпоративне управління іноземцями «Укрпоштою» та «Нафтогазом», запуск економіки завезенням 30 млн немитих і тупих, бустерні дози і так далі.

На роль ворогів свободи будуть призначені консерватори, або краще сказати моралізатори, які апелюватимуть до етики. Хто за етику, той проти свободи. Взагалі у сучасній політиці нема місця для етики, політика – це про свободу.

За свободу будуть ліберали та лібертаріанці. Ліберали будуть лівими, лібертаріанці – правими. І ті, й інші будуть за ринок землі і за аборти. Але лібертаріанці будуть проти участі у колективних проектах, наприклад, набуття стадного імунітету імунобіологічними препаратами. Але лише тому, що це не вигідно – вахсини не мали ефективності і були ризиковими щодо безпеки. Праві – сильні, і вони можуть собі дозволити піти проти течії, коли це вигідно, сказавши «моє тіло – моє діло», кожен рятується як вважає за потрібне.

Консерватори у ХХІ столітті – це не ліві і не праві, для них цінністю є не свобода, а етика. Субстратом свободи є біохімічні процеси, які народжують бажання, а джерелом етики є сумління, яке народжує волю. Тому для консерваторів неприйнятність примусу у щеплені обґрунтовувалася аморальністю примату безпеки над сенсом життя – для чого нам безпека, якщо нас примушують жити чуже життя, позбавляючи права ризикувати життям заради ідеї?

У людей свободи нема етично – неетично, а є вигідно і невигідно, є хочу і не хочу. Так медична допомога стала називатися медичною послугою, тому що послуга – це вигідно, а допомога – невигідно. Так лікування стало таким самим видом бізнесу, як і таксомоторні перевезення. Так земля стала товаром, так кожна людина отримала свою ціну. Так молодих людей після трагічної загибелі стали розбирати на органи, бо хтось хоче жити і може за це заплатити.

Незрозуміло лише, чому батьки не можуть розглядати своїх дітей товаром з тієї причини, що діти є власністю батьків. Чому батьки не можуть продати сина у спортивний інтернат для виховання з нього олімпійського чемпіона. Або чому батьки не можуть продавати ембріони державі чи приватним військовим компаніям для народження сурогатними матерями дітей для військових інтернатів, які б виконували функцію військового захисту і помирали б за нас на війні? Якщо це вигідно, то чому б ні? Для чого платити 375 тис. доларів за загибель військового з сім’ї, якщо виростити і виховати в інтернаті військового коштуватиме 50 тис. доларів? І після смерті нікому нічого платити не треба. Це вам не якась там легалізація проституції чи легких наркотиків з метою наповнення бюджету, це питання національної безпеки.

Тому свобода – це не тільки вижити замість перемогти, свобода – це вигідно замість етично.

«Історична» промова Байдена: чому ліві проти перемоги України?

«Історична» промова Байдена відбулася на фоні заборони Ізраїлю у проведені наземної операції на території Гази. Бачити перспективи для України у цій промові, це не розуміти суті політики лівого крила американських демократів та лівих Заходу.

Арабо-ізраїльська війна відповідає на запитання, чому нам не дають і не дадуть перемогти у своїй війні проти росії. Тому що військова перемога знімає військовий захист цивільних, які є інородним тілом та недоречним культурним артефактом певної території. Беззахисність примушує цивільних або залишати ці території, як ми бачимо у ситуації з Карабахом, або примушує їх змінювати ідентичність. 

Ліві не можуть цього допустити, їм потрібно щоб інородне та недоречне залишилося і змінилося не за суттю, а за формою.

Ліві – це слабкі. Філософія слабких – примусити себе любити. Сильні (праві) ніколи не будуть вимагати любові до себе. Це перша базова відмінність лівих і правих. Друга базова відмінність – ліві примушують сильних любити ущербне, потворне, неприйнятне. Ліві примушують любити! У цьому їхня суть.

В арабо-ізраїльському протистоянні Західні ліві ніколи не дадуть розбити Палестину. Палестинці потрібні Гуттерешу, Боррелю і Байдену як слабке і нікчемне, яке мають полюбити євреї Ізраїлю. 

В російсько-українській війні Захід допомагає Україні як слабким. Завдання Заходу – не дати росії розбити Україну, не дати знищити слабких, яких багато, а не сильних, яких мало. 

Українці на окупованих українських територіях будуть потрібні Заходу лише тоді, якщо вони стануть «палестинцями», тобто будуть скиглити і пручатися, але більше нічого. Якщо вони розчиняться у росії, то про них ніхто і не згадає. 

Українці на українських територіях Західним лівим цікаві лише як палестинці, тобто як народ, який буде жити на дотаціях. Таку ницість приємно і безпечно любити, так само, як приємно і безпечно любити кастровану домашню тварину. 

Варіант військової поразки росії в Україні – це взагалі катастрофа для лівих Заходу, оскільки росіяни в Україні на деокупованих територіях втрачають військовий захист від росії і будуть змушені або залишити територію України, або змінитися за суттю, а не за формою. Етнічні росіяни потрібні Гуттерешу, Боррелю і Байдену як потворне і ущербне, яке мають полюбити українці України. 

До речі, саме тому їм потрібна довга війна, щоб досягнути демографічної кризи і запхати сюди мільйони світового непотребу, долаючи відразу українців не тільки до чужого, але й до некрасивого. 

Терпіти некрасиве та імітувати любов до некрасивого це і є головна мета лівих. Зверніть увагу, як деякі «українські» діячі, які активно борються з міжнаціональною ворожнечею в Україні, відстоюючи право на Булгакова, Цоя та РПЦ, смакують перспективи завезення до України мільйонів дикунів з баулами.

А бій за демократію і свободу – це великий бій за світ ущербних, які хотіннями будуть обирати ницих для задоволення власних бажань.