«Він простелив свободу сучасній Україні»: владика Йосип Сліпий, його життя і чин

14 листопада 1968 року на екрани світових кінотеатрів виходить голлівудська стрічка «Черевики рибалки», екранізація однойменного роману австралійського письменника Моріса Веста. У центрі сюжету глава Української Греко-Католицької Церкви, що стає римським єпископом. Головний персонаж називається Григорій Лакота (був такий єпископ Перемишльський Григорій Лакота, ув’язнений у 1946 році, що віддав Богові душу у Воркуті й згодом став беатифікований 2001 року папою Іваном Павлом ІІ). Геополітична ситуація напружена, світ стоїть на порозі ядерної війни. Фільм фільмом, а ось прототип головного героя, звільнений з радянського концтабору кардинал Йосип Сліпий, очільник Української Греко-Католицької Церкви, 1963 року (рік написання роману «Черевики рибалки») прибув до Рима. Це звільнення собою знаменувало розрядку в Карибській ядерній кризі.

Отож, Йосип Сліпий. Ми маємо знати своїх велетів, великих українців, адже кожен їхній крок і діяння – це той фундамент, на якому вимурувана має бути наша спільна домівка під назвою Україна. Митрополит Йосип Сліпий своїм життям та вчинками виказав незмінну віру в незалежну Україну та подав приклад сталевої впевненості в скорому звільненні Церкви й України. Кажуть, що коли його було звільнено з таборів, першою реплікою патріарха було: «А чи стала вільною Церква?».

Верховний Архиєпископ Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року на Тернопільщині у селі з химерною назвою Заздрість. Батько його Іван Коберницький-Сліпий, мати – Анастасія Дичківська. Дід носив прізвисько «Сліпий», адже, за переказами, один з його предків воював свого часу на боці Мазепи проти армії Петра І під Полтавою, за що московити його й осліпили. 

Йосиф Сліпий – український церковний діяч, кардинал католицької церкви; єпископ Української греко-католицької церкви, Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, Верховний Архиєпископ Львівський, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Він завжди намагався сприяти тому, щоб народ український досяг своєї незалежності, а найперше суб’єктности та самоусвідомлення. У проповідях Йосип Сліпий не раз повторював: «Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуговування чужим... Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноти в Україні, піднеси свою голову, випростуй свої рамена... Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!... Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку... Тому за всяку ціну втримати єдність. Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого упадку... Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність». Які доречні слова сьогодні, коли Україна вкотре на смерть стоїть за свою самобутність перед навалою одвічного ворога – москви. Національне завжди було пріоритетом для Йосипа Сліпого і не йшло в дисонанс із загальнолюдським. 

Року 1939 митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосипа Сліпого у єпископи з правом наступництва. По смерті Шептицького Йосип Сліпий став керувати галицькою митрополією. А вже через рік, 1945-го він був заарештований радянськими спецслужбами й отримав 8 років тюрми, а після завершення терміну його засудили знову.

За вірність церкві та українському народові він і поплатився, провівши 18 років у радянських тюрмах та таборах суворого режиму. В обмін на зречення Йосипу Сліпому пропонували очолити київську філію московської церкви, але він не піддавався, відтак після виснажливих цілодобових допитів енкаведистів «особливо небезпечного рецидивіста і ворога країни богоборців» заслали в табори. Він і там вирізнявся серед усіх, був особливим не лише силою віри, а й мужньою поставою і нескореним духом. Навіть відверті кримінальники й каторжники бачили в ньому «центрового», не дозволяючи собі принижувати патріарха. Якось раз навіть підняли бунт після того, як 60-річного Йосипа Сліпого наглядачі вигнали на роботу поза межі табору. Подивугідно, але лідер забороненої в срср Греко-Католицької Церкви Йосиф Сліпий таємно й підпільно провадив пастирську місію у виправних таборах тоталітарного режиму протягом понад 18 років! І робив це щоденно.

В архіві СБУ України зберігається 33 томи справи, в яких докладно задокументовано те, як радянська влада впроваджувала у життя план знищення Української Греко-Католицької Церкви та зокрема її Глави Йосифа Сліпого.

1963-го завдяки клопотанню Папи Римського Іоанна ХХІІІ та Президента США Джона Кеннеді митрополита звільнили та вислали за межі срср. Він прибув до Риму, оселився у Ватикані, де був визнаний главою УГКЦ. Митрополит узяв участь у II Ватиканському соборі. Йосип Сліпий послідовно добивався визнання Патріархату Української Греко-Католицької церкви. Завдяки його титанічним зусиллям та ненастанній праці на ниві розбудови церкви у Римі збудовано Собор святої Софії, згодом було придбано й відновлено парафіяльний храм Жировицької Матері Божої, а також основано Український Католицький Університет.

Цікава історія про звільнення патріарха з радянських таборів, поєднана вона з Карибською кризою й загрозою ядерної війни. Він з цього приводу писав у заповіті: «Несподівано проголошено мені звільнення! Хто і як до цього спричинився, про це напишуть колись дослідники мученицького життя нашої Церкви. Чи це був II Ватиканський Собор з голосом на ньому нашого Єпископату, чи це були заходи українського і чужого співчутливого наукового світу, що став у моїй обороні, чи це було раптове опам’ятання тодішніх владоможців, Бог вість! Всі вони були тільки орудниками Незбагненного Божого Промислу!». Однак зовсім нещодавно дослідникам вдалося пролити світло на ті події. Отож, за висновками дослідника спадщини кардинала Йосипа Сліпого Романа Колядюка, котрий минулого року опублікував статтю-дослідження про роль Йосипа Сліпого у розв’язанні Карибської кризи, «український митрополит Йосиф Сліпий – учасник Християнського Тріумвірату з порятунку світової цивілізації, усього живого на планеті від загибелі в ядерній війні, разом із президентом США-католиком Джоном Кеннеді та Папою-миротворцем Іваном XXІІІ». Роман Колядюк у своїй розвідці розкриває деякі таємниці, що досі лишалися під покровом історії, та висновує, що «українець, кардинал Ватикану, Сповідник Віри і духовний лицар Йосиф Сліпий, якого за духовний 18-річний подвиг у радянських таборах вітали керівники багатьох країн в час його пастирських мандрівок світом, є не просто звільненим з полону радянських богоборців нескореним архієпископом переслідуваної української частини Церкви Христової (УГКЦ) під час Карибської / Кубинської ракетно-ядерної кризи планетарного масштабу 1962-1963 років, а безпосереднім чинником ядерної розрядки – унікальною дієвою постаттю, звільнення якої доводило серйозність намірів Хрущова в таємних перемовинах щодо ядерної розрядки». Ця розвідка, що представляє деякі невідомі деталі тих карколомних переговорів, що врятували світ од апокаліпси, доступна в мережі, як і документальний фільм про патріарха «Справа “Рифи”». 

Патріарх Йосип Сліпий відвідав близько 30 країн в прагненні возз’єднати розкидану по всьому світу й заборонену в Україні Греко-Католицьку Церкву в єдиний організм. Йосип Сліпий жив для Бога, працював на благо української церкви, для України та українців. За наукові досягнення кардинал Сліпий також був визнаним почесним членом НТШ (1964), членом Тіберійської академії в Римі (1965), почесним доктором УВУ (1969), також трьох американських університетів й одного канадського. Наукова і пастирська спадщина Сліпого втілена у 14 томах творів.

Папа Іван Павло ІІ, що високо цінував і шанував Йосипа Сліпого сказав, що «Він простелив свободу сучасній Україні».