Про Справжню Соборність України

22 січня є видатною датою в житті українців. День Соборності, що ознаменував єднання українців на шляху державотворення 105 років тому, має визначний символізм. Особливо зараз, коли ми перебуваємо на шляху здобуття Справжньої Соборності та Незалежності! 

«Для початку визнайте самі себе!» – казав колись Патріарх Мстислав Скрипник, безпосередній учасник боротьби українців за Незалежність. Саме цим шляхом нам потрібно пройти, здобувши при цьому перемогу над зовнішніми та внутрішніми ворогами. 

Останні – особливо підлі. Власне 100 років тому саме через те, що ми не карали зрадників та не робили вчасно, ми й програли війну комуно-більшовицькій заразі. Нащадки якої і ззовні, і з середини продовжують чорні справи своїх предків.

Впродовж наступних місяців путін втратить свою легітимність через проведення псевдовиборів президента рф на тимчасово окупованих територіях України, оскільки цивілізований світ ніколи не визнає ці результати. А події в Башкирії нам вчергове натякають на прихований потужний потенціал відцентрових сил на московії. 

Намагання кремлівського монстра відродити срср 2.0 приречені, хоча й становлять загрозу для світових демократій.

Проте не москвою єдиною сильні вороги українців. Володимир Зеленський, вітаючи українців із 105-ою річницею Дня Соборності, відзначився черговою руйнівною діяльністю.

Президент Зеленський анонсував внесення до Верховної Ради невідкладного законопроекту «про множинне громадянство». 

Степан Ількович Хмара, Герой України, політв’язень совєцьких таборів, так прокоментував цей законопроект:

«Законопроект про множинне громадянство як невідкладне для закордонних українців по всьому світу. Щоб багато не говорити, скажу, що це дуже небезпечний для України Законопроект.

Ще під час ухвалення Конституції України антиукраїнські сили хотіли запакувати цей небезпечний закон в Конституцію. Для сильних і сталих держав такий закон загрози не несе. Ці держави використовують такі закони проти слабких держав. А для України, яка ще на стадії будівництва держави, такий закон буде спричиняти руйнівну дію проти держави».

Питання подвійного та/множинного громадянства московська 5-та колона хотіла імплементувати в нашу Конституцію ще в 1996 році. Це було одне із дуже дискутивних питань, проте, усвідомлюючи загрози від множинного громадянства, патріоти у складі 2-го скликання Верховної Ради змогли відстояти єдине громадянство. 

Стаття 4 Конституції України каже: «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом».

Своїм законопроектом Володимир Зеленський грубо порушує 4 статтю Конституції, яка міститься в 1 розділі – «Загальні засади». Фактично ці дії вже є замахом на повалення Конституційного ладу, змінювати який має право виключно Український Народ. Саме так записано в 5 статті Конституції.

Таке бажання створити в Україні множинне громадянство безпосередньо пов’язане із розпродажем української землі і надр, про антиконституційність якого ви зможете прочитати в цьому випуску – моєму інтерв’ю з Віктором Шишкіном, першим Генеральним прокурором України, суддею Конституційного суду України у відставці. 

Фактично множинне громадянство стане ще одним інструментом обезземелення українців та викрадення національних багатств політико-економічним способом. 

І нехай не вводять читача в оману аргументи щодо повернення українців з діаспори в Україну. Це брехня та прикриття для антиукраїнського злочину, що власне свідомі представники українського етносу в світі добре розуміють.

Окрім анонсу законопроекту, Володимир Зеленський також видав Указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації».

Основною темою Указу став «...план дій щодо збереження національної ідентичності українців в російській федерації, у тому числі на історично населених ними землях (на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних Краснодарського краю, Білгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей російської федерації)...». 

Я є одним із палких прихильників ідеї повернення всіх етнічних українських земель, проте зараз такий указ викликає певний подив та нерозуміння. А в те, що Володимир Зеленський зараз почав дуже опікуватись «збереженням української ідентичності», я, м’яко кажучи, не вірю. Від слова зовсім. 

На службі ворогів українців є надзвичайно вмілі психологи та маніпулятори, які добре вивчили ментальність нашого народу та вміють грати на наших слабкостях. Одна із них (слабкостей) – мрійливість та відсутність прагматизму. В час, коли відбувається тотальне розкрадання Національних Багатств, увагу українців штучно перемикають на «можливе повернення етнічних земель» – Кубані, Білгородщини, Зеленого клину і т. д. І полетіли думки українців до бурячків, посіяних на Уралі, на майбутньому українсько-китайському кордоні. 

Власне ідею такого кордону в майбутньому я готовий підтримати, проте його реалізація можлива тільки за певних умов, серед яких – Українська Перемога та розвал московії. Як досягнення нашої перемоги, так і розвалу теперішньої версії «імперії зла», потребують чітких прагматичних системних дій. Проте такі дії з боку Зеленського повністю відсутні. 

Фантазуючи про возз’єднання українських земель, мусимо також поставити собі запитання: «для чого?»

Для чого нам повертати етнічні землі, якщо українці в межах кордонів України так і не стали господарями Національного Багатства? А саме земля, надра та інші ресурси і визначають економічний базис держави. Звільняти землі, проливаючи українську кров, щоб що? Щоб Зеленський, Ахметов, Коломойський, Пінчук, Порошенко та їм подібні стали ще багатшими? Або щоб сумарна кількість «українських» олігархів зросла? А «українські» олігархи мають стосунок до «української національної ідентичності»? Якщо мають, то хто саме та до якої?

Щоправда, тут варто зазначити, що місцевий олігархат поступово починає поглинатись та розчинятись транснаціональними корпораціями, для яких навіть статки Ріната Ахметова видаються не надто масштабними. 

Тож цей Указ є радше ширмою для злочинного «множинного громадянства». Окрім того, путінська пропаганда використає його як чергове брехливе обґрунтування свого нападу. Подібним чином путін до цього часу використовує слова Володимира Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції в 2022 році, коли президент України сказав про можливе відновлення ядерного статусу. От путін каже, якби ми не напали, то ті фашисти-неонацисти в Києві отримали б ще ядерну зброю. 

І байдуже, що ми розуміємо нікчемність путінських тез – московська пропаганда розносить їх по всьому світу, особливо акцентуючи увагу на національних та консервативних силах народів Заходу. Серед яких, своєю чергою, відсутня українська пропаганда. 

Ядерний статус тоді (та й зараз) можна і потрібно було відновлювати. Проте робити конкретні кроки – виділяти науковців, створювати промислово-технічну та військові бази, виділяти кошти на розробку та реалізацію тощо – це не те саме, що «прокукурікати» щось на пресконференції. Окремо виникає запитання, а для чого було говорити про відновлення ядерного статусу, якщо при цьому не було зроблено жодного кроку у цьому напрямі?! Наскільки випадковим є озвучення таких тез?

Обіцяти не означає одружитись. Дурень думкою багатіє. Мабуть, в українській лексиці є ще чимало фразеологізмів, які концентровано передають такі важливі сенси.

Форма та зміст. Соборність України повинна бути фактичною, а не формальною. Як і Незалежність. Як і дії влади зі збереження української ідентичності. 

Соборність, Суверенність та Незалежність. Бути Господарем на своїй землі. В усіх сенсах цього слова. А гарний Господар добре знає, чим володіє, що та де в нього лежить, що та як потрібно правильно використовувати, доглядати, вирощувати, виготовляти, ремонтувати тощо. Соборність України полягає в тому, щоб Український Народ був Господарем на своїй Землі.