Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №30
Традиційно хотілось розпочати сьогоднішню статтю із позитиву, проте минулий тиждень не надто був ним наповненим. Грозові хмари все більше згущуються над Україною і не тільки…
Проте в останній день підготовки випуску нашої газети до друку Верховна Рада вчергове почала рятувати українців. Дуже вже депутати почали перейматись тяжкохворими українцями й ухвалили в другому читанні закон про легалізацію канабісу.
Дуже піклуються, серденько болить в народних обранців… І навіть те, що для захисту тяжкохворих українців не потрібно було ухвалювати закон, а достатньо, щоб Кабінет Міністрів видав підзаконний акт, яким би розширив перелік відповідних препаратів – не було аргументом для депутатів. І вони вчергове взялись за свою нелегку роботу – турботу про українців…
Аналогічним чином Зеленський, Порошенко та Вакарчук (Пінчук) турбувались про «нещасних бабусь», які не можуть продати свої паї – і запустили разом розпродаж української землі та надр – фактичне викрадення політико-економічними методами.
Та й самих пайовиків свого часу було створено саме для того, щоб вирвати в українців землю. Адже на самому початку розпаювання було зрозуміло, що 80% пайовиків не будуть здатні самостійно обробляти землю. А тут тобі на голову «впала» «власність». І з криками «моє» побігли продавати «українське», не задумуючись, що саме розпаювання було здійснене «хитрими писками» – Кучмою та Пінчуком – саме заради того, щоб потім викупити ті паї.
От і маємо, що зараз Веревський має 700 тисяч гектарів землі, Бахматюк, Косюк, Порошенко – по 500 тисяч гектарів, подружжя Герег – 300 тисяч і т. д. Якщо взяти всіх згаданих, то вже «земельний банк» буде більшим за всю територію держави Ізраїль!
Але в самому Ізраїлі земля «чомусь» не продається. Мабуть, євреї є не надто досвідченими в фінансових справах, інакше б також запустили в себе розпродаж всього – заради отримання «переваг» так званого «вільного ринку»? Але чомусь оберігають землю, як зіницю ока, і не продають. Бракує їм наших Зеленських-Мілованових-Гетманцевих.
А з 1 січня 2024 року українську землю вже зможуть купувати юридичні особи, за якими легко сховати іноземців, корпорації, міжнародні банки тощо. З «обмеженням» – 10 000 гектарів в одні руки. Пошукайте бодай одну державу світу із таким обмеженням, – не знайдете.
Проте поки ці горе-реформатори підраховують десятки мільярдів доларів своїх комісійних від продажу України, до них вже давно з тонко-матеріального простору починають придивлятись містери Лінч та Кольт. А ще більш уважно – Залізняк із Гонтою…
«Дізнаєтесь, небожата, чия на вас шкура…» – писав Тарас Шевченко.
Пресконференція Зеленського
Аналіз пресконференції президента Зеленського – найгучнішої інформаційної події тижня – хочу розпочати з похвали Андрію Єрмаку, яким би дивним це не здалось нашим читачам.
Офіс президента показав, що вміє еволюціонувати. На відміну від минулорічних пресконференцій, цього разу жодних журналістів «бутусових» запрошено не було.
Колишній начальник Єрмака – депутат від «партії регіонів» Ельбрус Тедеєв, а за сумісництвом – кримінальний авторитет, сказав би «всьо прашло ровна»!
Жодних справді гострих питань не було. Але навіть «не гострих» вистачило для Володимира Олександровича – для розуміння його рівня компетентності (для тих, хто раптом досі не зрозумів) та щирості.
Найважливіші тези пресконференції
1. Зеленський не бачить перспектив для переговорів із московією та проти прийняття в НАТО «частинами»
На перший погляд може здатись, що нічого нового тут не прозвучало, проте потрібно дивитись цілісно на ситуацію та враховувати всі деталі. Умовні «партії миру» в різних країнах Заходу, зокрема США, Франції та Німеччини набирають силу. Глобалістичні видання наперебій підводять нас до необхідності якогось заморожування війни та реалізації якогось «квазі-корейського» сценарію. Одним із варіантів «заморозки» може бути і «часткове» прийняття в НАТО – прийняття тієї частини України, яку не змогла захопити московія. Проте такий варіант відразу викликає багато запитань та застережень. Зокрема, а що буде з рештою міжнародно визнаної української території, як прийняти в
НАТО державу, яка воює, якщо статут НАТО це прямо заперечує; чи не буде покладено обов’язок на політичну владу України не відвойовувати окупованих московією територій, який взагалі буде статус територій, які кремль незаконно анексував, зокрема і в кривавий спосіб тощо.
Ці всі обставини відбуваються на тлі завершення контрнаступу, результати якого виявились не те що відмінними від «очікуваних» солодкоголосих співів зеленого телемарафону, а набагато гіршими.
Відмова Зеленського є природною та очікуваною, адже він сам себе «загнав у пастку» своєю ж попередньою риторикою. І на тлі величезного падіння рейтингу та того, що вже прямо починають порушуватися питання кримінальної відповідальності політичного керівництва (внаслідок «розмінованого» Чонгару, відсутності захисту Києва з півночі, корупції на закупівлях для ЗСУ, великому «крадівництві» тощо), розвернути риторику на 180 градусів Володимир Зеленський вже не може. А західна допомога вже зменшилась, а в майбутньому – взагалі невизначена.
Тому така позиція Зеленського є для нього безальтернативною, хоча і йде врозріз із глобалістами. Чим фактично поглиблює та продовжує інформаційну лінію, розпочату із статті у виданні Time про Зеленського та інтерв’ю генерала Залужного виданню The Economist.
Маю підозру, що попри те, що хоча саме Зеленський здійснює антиукраїнський антиконституційний розпродаж нашої землі та надр в інтересах міжнародних фінансових структур, що володіють трильйонами доларів, самі «вигодонабувачі» можуть спокійно його «злити» – зважаючи на ту масу негативу і зла, яка вже супроводжує його постать. Зла, винуватого зокрема і в пролитій українській крові.
З іншого боку, «часткове» прийняття в НАТО та перемовини із путіним в такому нав’язаному вигляді також йдуть проти українських інтересів. І влада це добре розуміє.
2. Потрібно мобілізувати 450-500 тисяч українців. Для цього потрібно ще 500 мільярдів гривень
Напрям діяльності визначено, досягнення таких масштабів мобілізації видається досить складним. Особливо на тлі деморалізації українського суспільства.
Віковий ценз для мобілізації зменшуватиметься, жінок мобілізовувати не будуть – Зеленський сказав, що накладе «вето», якщо буде ухвалено відповідне рішення.
3. Корупція. Найгостріше питання в «тепличній ванні» підгодованої журналістики. Проте попри те, що саме формулювання запитань було максимально м’яким та коректним – відповідь президента була на межі хамства та дитячої образи. Відповідь з розряду «ми виконали та виконуємо все, що нам кажуть МВФ, ЄС, Світовий банк тощо у своїх дорожніх картах» – це така собі затягнута спроба відповісти, що у нас «все добре».
Власне протягом минулого тижня я в кількох інформаційних джерелах, контрольованих ОП, вже побачив спроби вибілювання «золотояйцевого» Рєзнікова. Типу, що яйця так і не були закуплені за такими цінами, а значить Рєзнікова несправедливо оббрехали.
Тільки при цьому чомусь замовчують, що контракти із тими цінами не були виконані саме тому, що пішов інформаційний розголос та розпочався скандал. Ви уявляєте їхній цинізм?
4. Власне виробництво зброї та боєприпасів.
У відповідь на запитання журналістів щодо налагодження власного виробництва президент Зеленський відповів, що все йде та розвивається бурними темпами. Зокрема, пообіцяв виготовити мільйон FPV-дронів.
«Я підтримую виробництво дронів та боєприпасів та створення підрозділів. Потрібна інфраструктура. Не радянська, а сучасна, щоб все працювало швидко. Щодо виробництва – ми виробимо наступного року мільйон дронів. Мільйон ми зробимо. Ми зробимо все, щоб так воно і було», – сказав президент.
Міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, коментуючи обіцянку президента виготовити у 2024 році мільйонів дронів, зазначив, що йдеться лише про FPV-дрони. Крім них Україна планує виготовити ще тисячі дронів середньої та великої дальності.
Знаю особисто кількох виробників дронів, а також деякі особливості процесу, тому в мене відразу виникли певні запитання.
Мільйон дронів – це прекрасно. Але звідки будуть братись мільйони комплектуючих до них? Нам потрібно своє виробництво комплектуючих, основна маса яких зараз поставляється з Китаю. Де його взяти? Чи будемо залежати від фактичного союзника росії і годувати їх мільярдами доларів?
Яким чином зараз державою забезпечено навчання пілотів?
Мільйон дронів за рік – 83 334 дрони на місяць, 2 740 дронів на добу.
Тому маю велику підозру, що той мільйон дронів буде літати поруч із мільярдом висаджених дерев, в тіні яких будуть сидіти пенсіонери із отриманими від держави смартфонами.
Хоча в цьому випадку я дуже хотів би помилятись. Врятувати ситуацію можуть українські розробники та винахідники, які вже справді виготовляють тисячі ударних дронів на середню та довгу дистанцію. Проте для цього їм потрібно створити умови!
5. Моя команда буде зі мною
Один «майжекосмонавт», якого так і називали – «Льоня Космос», колись озвучив словосполучення, яке стало крилатим: «я і моя молода команда».
Говорячи про Володимира Олександровича, слово «молода» можна замінити на «зелена» або на «регіональна» – і словосполучення залишиться актуальним. Якщо хтось вважає, що вживання слова «регіональна» є несправедливим, то нехай проаналізує, хто із ближчого оточення Володимира Зеленського працював на «партію регіонів», а потім ще раз подумає над справедливістю.
Команда Зеленського залишиться з ним. Варіантів нема. Суворі професіонали не можуть кинути Україну в такий складний час.
6. Генерал Залужний тобі не «Валєра»
На запитання, чи можлива відставка головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, Зеленський відповів, що у них «робочі стосунки» та «є питання». Але про саму відставку ніби не йдеться.
Проте вже ближче до завершення пресконференції знову було поставлено питання про генерала Залужного. Цього разу в контексті поведінки Мар’яни безглуздої, перепрошую – Безуглої, яка істерично гавкає в бік військового керівництва – Залужного та його оточення.
Володимир Олександрович зробив вигляд, що ця діяльність «безумної» є її особистою ініціативою, але аж ніяк не виконанням вказівок ОП!
Журналістка NV Наталія Роп поцікавилася у Зеленського, як він ставиться до подібних провокацій, на що президент відповів, що надто зайнятий, щоб звертати увагу на різні суперечки у соцмережах, назвавши при цьому Залужного «Валєрою».
«Що стосується Мар’яни, Валєри… І у них там є ще кілька людей… Дуже складно. Вони всі дуже люблять коментувати, лайкати у Facebook. Вони дуже часто там спілкуються. У них діалоги… То вони разом їздять на фронт, то вони сваряться. Це складні питання для мене… Нам усім потрібно давати результат державі, щоденний, а селфі – встигнемо», – пояснив він свою позицію.
Президент воюючої України на пресконференції, яку дивиться весь світ, називає головнокомандувача ЗСУ «Валєрою» та ставить в один ряд із істотою, рівень інтелекту та культури якої коливається між «бабушками путіна» та дружиною Януковича. І при цьому нам продовжують казати, що розкол між Зеленським і Залужним – московське ІПСО. Ага. Омано-московське.
Він тобі не Валєра. Незалежно від позитивної чи негативної оцінки дій Залужного на посаді, він є «головним генералом України» – як пише західна преса. З ним зустрічається голова Пентагону Остін, спілкуються міністри оборони всіх держав, що допомагають Україні. І спроба принизити генерала Залужного та прирівняти його до зеленої підстилки насправді принижує українців в очах усього світу.
Буває так: роблять вони, а соромно – нам.
7. Подвійне громадянство
На завершення пресконференції Зеленський вирішив вчергове довести свою роль гаранта Конституції. На початку президент пояснював, що переговори з рф та часткове приєднання до НАТО – неможливе, бо «стратегія записана в Конституції», вказуючи на необхідність виконання останньої.
«Про множинне громадянство я говорив ще до початку повномасштабної війни, це було в нашій програмі. Я дійсно вважаю, що це нормально і я вважаю, що українців дійсно є 60 мільйонів у світі.
І не всім обов’язково жити в Україні, у них є історія, і свої сім’ї, хтось народився в Канаді, в США, але ми маємо дати їм можливість підтримувати Україну, відчувати, що вони українці, допомагати, відкривати бізнеси тут, сплачувати податки тощо. Все це точно іде в плюс Україні», – сказав Зеленський.
І наплювати на те, що стаття 4 тієї ж Конституції чітко визначає, що в Україні існує єдине громадянство – тільки громадянство України. Найвищий рівень цинізму.
Аналогічно статті 13 та 14 Конституції не стали на заваді Володимиру Зеленському, коли він разом із депутатами Порошенка з «Європейської солідарності» та Вакарчука (Пінчука) із «Голосу» проголосували за розпродаж української землі і надр.
Жоден журналіст не поставив питання щодо розпродажу України під час війни – фактичного викрадення української землі і надр політико-економічними методами. Та й взагалі інформаційне поле про це майже мовчить. Незважаючи на те, що ми вже давно за межею національної катастрофи, про яку потрібно не говорити, а кричати. «Та добре вигострить сокиру. Та й заходиться вже будить…» – писав Пророк.
Завершити хочеться чимось веселішим. Оптимістичним – складно, а от веселішим – цілком можливо. Еволюціонують всі, зокрема і наші політичні очільники.
Не обійшла стороною «еволюція» і Зеленського.
В жовтні 2019 року Володимир Олександрович зустрічався із воїнами у с.Золоте-4, де добровольці та ветерани виступали проти відведення українських військ. Тоді, за словами Зеленського, мешканці Золотого виступали за відведення військ. Хоча це доволі дивний аргумент для президента, який вже тоді був Верховним Головнокомандувачем і мав керуватись Конституцією України та українськими інтересами.
Проте він тоді заявив, щоб учасники акції у Золотому прибрали зброю, а в ході словесних перепалок із військовими сказав фразу, що стала крилатою:
«Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь».
Талановиті люди не можуть зупинитись на одній крилатій фразі. Наступною ідіомою, породженою Зеленським, став іменник «боневтік». Після останньої пресконференції список поповнився новою реплікою: «я не тряпка якась»...
Тепер можемо посміятись, отримати рецепт легалізованого медичного канабісу і під хихотіння спостерігати, як в Українського Народу видирають залишки національного багатства, насамперед – Землю.
А можемо почати оборонятись. Усвідомлюючи при цьому наявність повномасштабної війни московського ворога. Між молотом і ковадлом.
2024 рік може стати визначальним для існування українців як етносу.