Погрози й переслідування – реальність української журналістики

Свобода слова, демократія – дефініції цих понять відомі всім освіченим людям, а от усвідомлення, втілення та дотримання – навпаки. Вступ ліричний: обрати для себе професію журналіста відразу означає готовність до непередбачуваних ситуацій, ризику – свідомого чи ні. Воєнні кореспонденти, наприклад, свідомо йдуть на ризик, щоб показувати світу жахи війни, розповідати трагічні або героїчні історії, стають очима та голосом наших захисників. Тут все зрозуміло: невідомо, що може трапитися з тобою під ворожим обстрілом, біля фронту. Натомість журналістів у тилу, навіть під час війни (хоча Україна нині не перебуває у стані війни, а має запроваджений воєнний стан) має захищати закон. Та що там, за статтею 34 Конституції України кожному громадянинові України незалежно від його професії гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Також, частиною третьою статті 15 Конституції України встановлено, що цензура в Україні заборонена. Водночас детально «Про захист професійної діяльності журналістів» можна дізнатися у відповідному законі. Водночас перешкоджання законній професійній діяльності журналістів регламентоване статтею 171 Кримінального кодексу України. Загалом, не в моїй компетенції надавати інформаційну довідку з права, але це базові знання законів, яких, як дехто вважає, можна дотримуватися, якщо це вигідно. 

Юрій Ніколов

Перейдімо до суті. Українські журналісти та медіа, учасники Медіаруху, оприлюднили спільну заяву, в якій закликають президента Володимира Зеленського рішуче засудити кампанію тиску на незалежних журналістів і розслідувачів та взяти під свій контроль розслідування злочинів проти медійників.

«Анонімні телеграм-канали, які публічно декларують, що працюють на владу і постійно її захищають, та сайти-сміттярки вже системно переслідують незалежні медіа та журналістів-розслідувачів, влаштовуючи їм провокації в реальному житті. Невідомі агресори намагаються виставити українських журналістів “ворогами народу”, російськими агентами, особами, що мають наркозалежність, та дискредитувати їхню професійну роботу. 

…Окрім провокацій і спроб дискредитації, відбувається стеження, прослуховування телефонних розмов та порушення права журналістів на приватне життя – і все це з метою тиску на незалежні медіа. 

Всі ці дії є злочинами, які потребують оперативної реакції з боку правоохоронних органів. І всі вони завдають шкоди майбутньому України як демократичної держави. 

Закликаємо правоохоронні органи зважити на серйозність ситуації та оперативно встановити і притягнути до відповідальності людей, причетних до організації цих переслідувань і атак на журналістів. 

Захистити свободу слова і припинити провокації проти журналістів – в інтересах керівництва держави, адже анонімні телеграм-канали, ймовірно, причетні до організації цих провокацій, прямо називають їх помстою за критику влади, зокрема президента.

Закликаємо також наших міжнародних партнерів виступити на захист переслідуваних журналістів, бо лише громадський контроль гарантує непохитність дотримання принципів демократії, верховенства права та ефективної боротьби з корупцією, які сповідують ваші держави і які прагне втілювати Україна», – йдеться в заяві. 

На сайті «Детектор медіа» ви можете детально ознайомитися зі зверненням журналістів. 

Вкрай яскравий приклад свавілля, який також згадується у вищезазначеній заяві – це переслідування журналіста-розслідувача Юрія Ніколова, відомого викривача корупціонерів. Серед іншого, він розкрив зловживання на закупівлях для Міністерства оборони (зокрема, відомий випадок про «яйця по 17 гривень»). 

14 січня невідомі намагалися вдертися до квартири журналіста. За словами його матері, яка була в квартирі сама, якісь особи вимагали відчинити двері, гучно лаялися, кричали і вимагали, щоб Ніколов «ішов служити». Як розповів потім на своїй фейсбук-сторінці сам журналіст, чоловіки обклеїли двері квартири папірцями:

«…Налякали мою стареньку маму, що після онкології живе зі мною, бо більше ні з ким – другий син в Авдіївці, дорослий онук – на Куп’янському напрямку. І через 15 хвилин випустили на одній з російськомовних придворних телеграм-помийок “Карточний офис” ось цей пост, що на скріні.

Я навіть не знаю якому дегенерату прийшла в голову така ідея по залякуванню журналіста. Рік тому Резніков просив СБУ відкрити справу по підриву обороноздатності за мою статтю по корупції на військових закупівлях. Але у всіх інтерв’ю всередині України і закордонним ЗМІ я постійно говорив, що під час вторгнення це був єдиний випадок тиску. Що це в Роіссі валять не корупціонерів, а викривачів. А Україна ж не Роісся. Тому зрештою Резнікова звільнили, а мене не посадили».

Згодом, в ефірі «Радіо Свобода» (проект «Свобода.Live») Юрій Ніколов назвав напад на своє помешкання «тупою провокацією, яка підтверджує припущення, що це відповідь влади на критику президента»:

«Це розумово відсталі люди, які навіть не зрозуміли, що вони зробили цією провокацією. Вони одним махом ще більше закріпили наратив, що це відповідь чинної влади на мою критику президента. Це просто жах, оскільки ці люди показують Заходу, що в Україні можливо тиснути на людину, яка критикує президента. Критикує відкрито і по ділу, як я вважаю, не через зневагу, а за конкретні факти. Отаку відповідь вони вважають нормальною. На жаль, це найбільша біда. Я не можу назвати їх інакше, як зрадниками або просто розумово відсталими людьми».

Наразі в поліції Києва заявили, що факт погроз журналісту перевіряється.

Газеті «Сурма» за прикладами далеко ходити не доведеться. Постійні читачі, напевно, знають про ситуацію з головним редактором Назаром Мухачовим: погрози, обклеювання папірцями та інше псування майна. Детальніше можна про це дізнатися на його ютуб-каналі «Свій до свого по своє», зокрема у відео «”Це тільки початок” Фізичні погрози та залякування журналістів» (https://www.youtube.com/watch?v=mBJt_qoCgo8).

Ще одна гучна ситуація пов’язана з Bihus.Info. Попереджаю: ми не будемо розглядати це питання з моральної точки зору – лише факти, пов’язані зі свободою слова та полюванням на журналістів. Нещодавно в мережі з’явилося відео, на якому співробітники проекту (не журналісти) під час новорічного корпоративу нібито вживали наркотики. 

«Команда усвідомлює всю жесть ситуації. Звісно, прослуховування і спостереження були незаконними, а цілі тих, хто записував, зрозумілі. Та це не є виправданням тому, що ми побачили на відео – а саме вживанню заборонених речовин кількома нашими колегами», – заявив засновник проекту Денис Бігус і запевнив, що проведе жорсткі кадрові зміни. 

Але цей бік справи цікавить нас менше, аніж питання: яким чином і за чиєї підтримки відбувалося слідкування за журналістами та прослуховування їхніх телефонів? Бігус додав, що за членами команди Bihus.Info стежили близько року: фрагменти прослуховування змонтовані з декількох епізодів, між якими минули місяці. Він додав, що камери в номерах заміського комплексу, де члени команди Bihus.Info святкували корпоратив, встановили представники «поки невстановленої служби».

Наразі в СБУ заявили, що розслідують обставини незаконного прослуховування та відеозйомки представників проекту. За цим фактом відкрите кримінальне провадження згідно зі ст. 359 ККУ (незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації).

Поки журналісти в Україні витрачають час на те, щоб домогтися справедливості, захистити себе та свої родини, і ба більше – зробити це по закону через правоохоронні органи, в них залишається менше часу на власні розслідування та викриття проблем… Питання до знавців: а це вже свобода слова, чи ще ні? Єдине, що не розуміють ті, хто не здатний сприймати критику, такі печерні та злочинні методи боротьби з журналістами в настільки щільному інформаційному просторі грають точно не на їхню користь. Що не день, то розчарування, але сила слова й полягає в тому, що здатна змінювати вектор спрямування народного гніву.