Лицемірство

Той, хто мене читає, то може помітити, що я часто повертаюся до вислову, що «Спочатку було Слово». Ось і сьогодні я запрошую вас розглянути слово – «Лицемірство».

Як пояснює Вікіпедія, то «Лицемі́рство – невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи. Звинувачення когось у скоєних провинах або діях особою, що сама так вчиняє. Така поведінка може прикриватися нещирістю, удаваним щиросердям, чесністю...»

Оглядаючись на історію України, із 1991 року можемо відзначити декілька революцій, це – «Революція на граніті», «Помаранчева революція», «Революція гідності», були й інші деякі прояви, коли українське суспільство хотіло щось змінити – але, але...?

Революції закінчувалися, на дверях чиновників змінювалися лише назви, а в кабінетах залишалися ті ж самі особи...

Тому і маємо те, що маємо.

І, як мені здається, однією із причин ось такого є те, що українці недооцінюють шкідливості лицемірства або ж взагалі не розуміють його значення.

Ось для ілюстрації показового розуміння лицемірства візьмімо останні події у ВР, коли там питання по Безуглій не ставили на порядок денний... Саме питання не варте й виїденого яйця. Я взагалі не розумію, як такі люди проходять у найвищі керівні органи держави. Але я зараз не про це.

Мене дуже здивувало, коли деякі депутати від «ЄС», «Голосу», і навіть Разумков, почали криком кричати про порушення регламенту ВР з цього питання.

Ви уявляєте, люди, які уночі під час карантину в порушення моралі, регламенту ВР і Конституції України голосували за розпродаж України, а сьогодні ці люди говорять, що хтось десь порушує регламент. До речі, для тих, хто забув, то нагадаю, що під час того голосування Разумков був головою ВР. А ось якби в Україні панував Закон, то після такого злочинного голосування у ВР цих би депутатів мали б розігнати...

Але сьогодні через потурання суспільства ці ж самі «голосувальники» продовжують будувати свою політичну кар’єру на критиці того, що хтось порушує те, що вони давно самі ж і розтоптали.

Корупцію ми вже «побороли», то коли ж ми зрозуміємо, що лицемірство – це також не менше зло та припинимо підтримувати лицемірів?

Сьогодні «замість того, щоб ганебно звільнити суддю – ВРП (Вища Рада Правосуддя – ред.) відправляє її у відставку з довічним утриманням за наш з вами кошт». Звичайно, питання з довічним утриманням в Україні суддів, прокурорів та інших високопосадовців – це окреме питання, про яке ми поговоримо трохи пізніше. Але коротко можу сказати – ось ці високі пенсії і довічні утримання, заради яких ці люди йдуть на злочини і порушення законів, та служать лише вищим чинам, для яких «законом» є лише телефонне право, це все не так і довічно...

Розкрадена з їхньою допомогою Україна та знекровлена українська економіка нічого не може уже гарантувати довічно.

Ось і зараз, якщо припиниться іноземне фінансування, то й усі ці високі пенсії стануть фікцією. А усі їхні маєтки стануть для них тягарем. І таке вже було в тих країнах, шляхом яких ми йдемо.

Усі ці високооплачувані високопосадовці робили все, щоб розвалити державу, та щоб отримати потім високі пенсії... Але ж так не буває, щоб допомогти у відрі пробити дно, а потім намагатися із цього ж відра зачерпнути побільше? Відро стає пустим. І з нього уже нічого не зачерпнеш.

Невже вони не розуміли, що в бідній державі з пустим бюджетом, не може взагалі бути ніяких пенсій, а тим більше фінансових гарантій? То на скільки ще українського бюджету вистачить, щоб ось ці – з «довічним утриманням» – перейшли на мінімалку, можете порахувати самі?!