Давоська невизначеність для України та Світу

Всесвітній економічний форум в Давосі – ВЕФ-2024 – є однією із найбільш знакових подій світу. Цього року у форумі взяли участь понад 300 громадських діячів, зокрема понад 60 глав держав і урядів. Серед них: прем’єр-міністр Китаю Лі Цян; президент Франції Еммануель Макрон; президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн; прем’єр-міністр Республіки Корея Хан Дак Су; прем’єр Іспанії Педро Санчес; прем’єр Нідерландів Марк Рютте; президент Польщі Анджей Дуда та інші.

Наростання нестабільності та невизначеності. Саме так я охарактеризував би суть всіх розмов на форумі та тієї політичної частини зустрічей в Давосі, яка стала публічною. Війна в Україні залишилась однією із провідних тем, проте фактично безрезультатно.

У швейцарському Давосі в неділю, 14 січня, відбулася четверта зустріч радників з нацбезпеки щодо української «формули миру».

Своїх представників у Давос делегували 39 країн Європи, 18 країн Азії, 12 країн Африки, 6 – Південної Америки, 3 – Північної Америки, 2 – Океанії.

Зустріч, хоча і була чисельною, проте завершилася без чіткого плану щодо досягнення миру в Україні. Саме цю зустріч радників українцям старались подати як неабияке дипломатичне досягнення. Ймовірність проведення саміту на рівні глав держав, який мав би бути наступним кроком після зустрічі радників, знижується. 

Видання Bloomberg зазначає, що Київ сподівався, що зустріч допоможе узгодити підтримку мирного плану серед країн Глобального Півдня, багато з яких не бажали підтримувати Київ від початку вторгнення росії.

За словами міністра закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіса, недільна зустріч в цьому форматі була останньою з такого розряду.

Деякі країни вважають, що зустріч на рівні лідерів, яку хоче організувати Україна, буде передчасною – відсутні необхідні передумови, деякі – хочуть залучити росію до переговорного процесу. Особливо негативним, як на мене, було формулювання швейцарських господарів в особі їхньої глави МЗС: «Ні Україна, ні росія не хочуть йти на територіальні поступки….росію треба залучати до переговорного процесу». 

Публічні зустрічі Володимира Зеленського носили радше номінальний характер, аніж позитивний. Китайський прем’єр-міністр відмовився спілкуватись із Зеленським, що є поганим знаком. Це означає, що Китай вважає безсенсовим дипломатичний спосіб припинення війни на даному етапі. Крім того, саме зараз Китай ще активніше зосереджується на національних безпекових питаннях – на фоні перемоги антикитайського кандидата на тайванських виборах.

Державний секретар США Ентоні Блінкен зі свого боку заявив, що зараз не бачить навіть перспективи переговорів щодо довгострокового перемир’я. І це все на тлі замороження допомоги від США та ЄС.

Якби не «Республіканський план перемоги в Україні», то ситуація мала б практично катастрофічний вигляд. Проте надії залишаються, головне їх підкріплювати своєю дієвістю. 

Серед інших ключових тем ВЕФ – конфлікт на Близькому Сході, ймовірність наступної пандемії (!), а також технологічний прорив штучного інтелекту. 

Війна на Близькому Сході, територія якої поступово розширюється, стала більш гарячою темою Давосу, можливо, зокрема і тому, що там ситуація далека і від військового, і від дипломатичного глухих кутів.

Навколо війни Ізраїлю та Палестини поляризація Світу поглиблюється, а певні розбіжності з’являються навіть між колишніми однодумцями – США та Великою Британією.

Після того як США та Британія вдарили по хуситах, Іран вдарив балістичними ракетами по американській базі в Іраці та офіційно взяв на себе відповідальність.

Хусити в особі представника руху «Ансар Аллах» Насреддіна Амера, заявили, що атакуватимуть американські судна поруч з ізраїльськими.

Британська преса негативно оцінила дії США на Близькому Сході та розкритикувала президента Байдена. The Guardian написало, що США вже більше не є найбільш впливовим гравцем регіону – найсильнішим став Іран. Видання The Telegraph написало, що Байден здає Близький Схід Ірану. 

Геополітичні розбіжності британських консерваторів та американських демократів стають все більш помітними. Знаковим у цьому випадку є те, що обидві політсили можуть втратити владу у своїх державах, якщо вірити теперішнім соціологічним опитуванням. Втрата позицій консерваторами у Великій Британії може принести українцям дуже багато негативних наслідків. 

Спостерігаючи за війною в Палестині, українцям потрібно добряче задумуватись над розпродажем української землі і надр. Наслідки цього злочину Зеленського, Порошенка та Вакарчука (Пінчука) можуть бути ідентичними.

До речі, про олігарха Пінчука. Фото одного із організованих ним заходів опублікувала Мирослава Гонгадзе, вдова журналіста Георгія Гонгадзе. На світлині помітно голову правління фонду «Повернись живим» Тараса Чмута, волонтерку Юлію Паєвську з позивним «Тайра», засновницю благодійного проекту «Птахи» Тату Кеплер та інших разом з олігархом Пінчуком. 

«Яке багатомовне фото. Майбутнє в надійних руках. Лише Кучми не вистачає», – написала вдова українського журналіста Георгія Гонгадзе, убивство якого на початку 2000-х спричинило ефект політичного землетрусу в Україні.

Саме за допомогою таких «механізмів» – зустрічей, форумів, грантів (першочергово) ще з другої половини 90-х в Україні почали «вирощувати» «молоді обличчя», інтелект та мораль яких співмірна із «Трускавецькою школою» зелених слуг неукраїнського народу. Саме ця вирощена антиеліта та псевдоеліта стали локомотивом того, що під час війни відбувається антиконституційний розпродаж України. Хто за українську землю вмирає, а хтось вже нею торгує. Оптом і вроздріб. Нічого особистого, просто бізнес. На крові. Українській крові. 

На противагу українцям, у яких викрадають національне багатство політико-економічними методами, німецькі фермери (підтримані залізничниками, профспілками, фермерами інших народів, зокрема польського та французького) потужно страйкують в Німеччині. В окремих регіонах під час акцій було заблоковано до 95% доріг, а Берлін був заповнений тракторами! 

Сила заможних, самодостатніх німецьких фермерів, які працюють на землі гіршої якості, ніж українська, та набагато меншої кількості. Уявіть собі, що українці мали б кілька мільйонів фермерів, що становили основу середнього класу. Польща має 2 мільйони – на 12 мільйонах гектарів. А Україна – 40 тисяч на 42 мільйонах! Хто в цьому винен? Мабуть, 

путін та кремль? Але діяльність влади в Україні тут ні до чого?!

Тема можливої нової пандемії пролунала в Давосі. І сам факт звучання таких думок на ВЕФ вже є певним застереженням. Чи попередженням-прогнозуванням. 

Білл Гейтс у Давосі оголосив, що його фонд виділить цього року 8,6 мільярда доларів на програми вакцинації та охорони здоров’я по всьому світу. 

Зі свого боку гендиректор ВООЗ Тедрос Гебреєсус наполягає на тому, щоб угода була укладена до конкретної дати – до травня 2024 року. Інакше світ може не встигнути до «хвороби X»: «Ключ до того, щоб нам краще підготуватися та впоратися з "хворобою X" – це "Пандемічна угода"».

Останнє десятиліття чітко показує людству, що сценарії, які раніше здавались неможливими, можливі. Згадаєте хоча б про найбільшу війну в Європі з часів Другої світової. 

Штучний інтелект, його можливий позитив та ризики стали одними із ключових тем Давосу-2024. У межах однієї з давоських панельних дискусій під назвою «Всесвіт генеративних моделей, що розширюється», експерти обговорювали, чи можливий найближчим часом ще більший розвиток моделей, чи ні.

Восени 2023-го Велика Британія, США, ЄС та Китай погодилися, що штучний інтелект є потенційно катастрофічною загрозою для людства, підписавши першу міжнародну декларацію, присвячену цій технології. Проте Давоська «дискусія» фактично стала не дискусією, а хвалебною одою ШІ. Застереження якщо і лунали, то дуже м’яко та нерішуче. А даремно, технологічна «скриня Пандори» може мати важкі наслідки. 

ШІ змінить Світ дуже сильно. Вже змінює. Думаю, що ми зараз не здатні уявити наскільки. Згадайте час, коли не було інтернету чи мобільних телефонів. І порівняйте із теперішнім. Думаю, що якісні та кількісні зміни можуть бути настільки ж великими. Як і виклики перед Людством, отруєним споживацьким світоглядом.