Різдво – таємниця щастя

Народження – це завжди містична подія. Вона невипадкова, завжди має сенс, завжди є результатом раніше спланованих дій. Це втілення задумів, очікувань, поява нового, яке змінює реальність.

Народження нового дня, живих істот природи й нових рослин. Народження думок, емоцій, дій, народження дитини. Щомиті народжуються зорі, планети, галактики, Всесвіти... Містичне дійство появи нової реальності. Саме в момент народження Таємниця стає Дійсністю. 

Різдво Господнє – найгарніше свято року, наповнене енергією тепла, радості, світла і веселощів. В цей час для дорослих і дітей оживає казка, де усе набуває чарівності, музики, кольору і пахощів. Люди готуються до цього свята особливо старанно, прикрашають оселі, вулиці, міста, кожен прагне поділитись радістю дарування та отримання подарунків. Чому і віруючі в Народженого, і не віруючі, усі відкривають двері в цю містерію? Що ж насправді так приваблює нас? 

Це ДУХ РІЗДВА! Його відчуває, чекає кожен і прагне знову пережити містичне торкання Світла до свого серця, побачити Диво, яке стало тілом, і відчути, що воно прийшло саме до тебе і заради тебе.

Дух Різдва не порівняти ні з чим. Від часів Едему, коли людство покинуло Небесну домівку, в якій Дух перебував постійно і радість його присутності не покидала нікого, а Світло не просто торкалось серця, а жило в ньому, наповнювало всю людину («Бог був всюди і з усіма»), ніколи з того часу цей Дух на Землі не з’являвся. Бо покидаючи тонкі світи, духовні світи, людство вийшло за браму Едему – вона закрилась і відчинились двері у холодний темний світ планети Земля, де темрява панує ночами і ховається в закутках вдень. А світло тут – це результат обертання Землі навколо Сонця. Коли ми виходимо із домівок, то сонце зігріває наше тіло. Коли бачимо сонце, то це початок нового дня і радіє душа, що проживемо ще день, але без радости присутності Духа, «Того, що всюди і з усіма». 

Люди загубились у темряві. У темряві і досі невідомого світу, у темряві незнання і боротьби за виживання. А крізь темряву на людей дивилась смерть, яка в цьому земному фізичному світі панувала всюди. Хто її переможе? Навіть титани і велетні, народи і держави, природа і споруди з’являлись лише на час і щезали, занепадали і руйнувались. Смерть безжально збирала податі з усіх, хто перебуває на Землі.

«Дух Істини, прийди і вселися в нас...» – взивало людство тисячоліттями.

І Дух прийшов. Почалась велика містерія підготовки до Різдва. Не одразу, а поступово. Всесвіт поглянув на маленьку планету Земля і Її душа подивилась на небо і тихо промовила: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав».(Лук.1:38). І Дух прийшов. Вперше від часів Едему, брама відкрилась і Світло полилось і наповнило дух, душу і тіло Дочки Землі. І людство отримало надію – нарешті возз’єднатись з Небесною сім’єю. В темряві земного життя на небосхил зійшла Зоря і засяяла, вказуючи дорогу до нової Радості, яка понад усяку радість («Нова радість стала, яка не бувала. Над вертепом зірка ясна весь світ осяяла»).

Люди чекали, вивчали, шукали знаків, які покажуть, де місце Великої зустрічі Неба і Землі. І ось три царі пішли з різних кінців світу на пошуки таємниці, бо було їм відкрито, що прийде Цар над царями. Хоча вони досягли найвищого в земній ієрархії, але покинули все і пішли в пошуках когось, Хто вищий за всіх і все, що відкрилось людям земними зусиллями. Важливо, що їх називають і звіздарями і волхвами. Тобто це люди пробуджені внутрішньо, вони вивчили науку неба, земну мудрість, таємні знання про тонкий світ і енергії, стихії і духів. Вони були на вершині пізнання світу і мудрість їх була в тому, що не зупинились на досягнутому. Устремління до незвіданих горизонтів і віра що усе, пізнане сьогодні, лише фрагмент майбутнього, дає тобі шанс на нові відкриття. Кожному з них відкрилось, що все доступне в цьому світі, лише мале вікно в безмежну мудрість. Багато хто з сучасних людей прагне знань, досліджує космос, і заглиблюючись в містичні знання про тонкий світ, розшифровує і читає знаки рун, карт Таро, астрологічних комбінацій планет і зірок, а проте на Різдво іде святкувати. Але що святкуємо? 

Навіть коли приносимо подарунки, часто не замислюємось про містичне наповнення кожного фрагменту цього Свята Різдва.

Тому древні царі-звіздарі-волхви досі наймудріші, бо шукали іншого, і подарунки: золото, ладан і миро – обрали інтуїтивно правильно (хто знайомий з символізмом і значенням речей, зрозуміє). Навіть маршрут обрали не так, як зручно і комфортно прокладеними шляхами, але – як вела їх яскрава зоря на небосхилі, поява якої суперечила усталеному порядку речей. Байдуже, мудрець іде до незвіданого, допускаючи, що таємниця відкриється лише в точці зустрічі з нею.

Таємниця оберігає сама себе: ніколи сплячий духом і душею не побачить того, що перед ним; а розумний, по-земному, і самовпевнений в силі свого інтелекту все відкине і лише радітиме вихідним в товаристві таких самих обізнаний; а традиціоналісти і фанатики перевірять наявність усіх обов’язкових страв на столах, проведуть необхідний ритуал і відчують себе вдоволеними; а ще інші радіючи купуватимуть ялинки, гірлянди, подарунки, бо весело і круто.

А що ж Таємниця? Де Дух Різдва? Так, щоб по-справжньому, щоб Небо відкрилось і «Ангели в Небі пісню співають...».

Утиш душу свою, людино, зроби своє серце смиренним і тихим, зайди в глибину, там цілий Всесвіт і тоді...

На внутрішньому небі твоєї душі світить особливо яскрава зоря. Її промінь вказує на малу хатинку, а в ній щось по-особливому звучить. Це тихий спів Ангелів. Вони уже побачили явлену Таємницю, тому «чудяться, Рожденного бояться...», бо це «Бог Предвічний народився...». Вісники Різдва кличуть тих, що були поряд і побачили світло, кличуть пастушків. Це серце людини, що в простоті та щирості служіння виконує свою роботу. Прийшли мудреці – розум людський, що пізнав вершини земних знань. Прийшов і Йосип, опікун Матері й Дитяти – це дух людини. Зайшли Ангели, спустившись з Небес – це наші генетичні вогняні коди, що пробуджуються енергією Духа. Прилягли навколо звірі: віл, осел, ягнята – це прояви нашої тварної приземленої природи, залежність від обставин, лінь і впертість, лякливість і розпорошеність. Усе, що є в людині, приходить поклонитись Народженому! І тоді відкривається таємниця події – душа, яка прагнула, шукала, кликала Бога і почула відповідь («Ангел сповістив Благодатній... Радуйся!») – ось, зараз яви світу плід Духа. Те, що було відомо лише їй, тепер подаровано усім. Саме цей подарунок чекає кожен, свідомий того чи не свідомий. Радість вища всякої радості, довгоочікувана і несподівана зустріч. Стало можливим повернення в небесну родину, де кожного чекають і приготували подарунки на Різдво, бо «брат був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» (Лук.15.32).

Про автора: Богдана Райхерт – лектор, автор практик пробудження свідомості та моделювання майбутнього, президент ЛМГО «Ліствиця».

https://linktr.ee/bogdana_raikhert