Pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися)?
Ніхто з джентльменів та сеньйорів, плекаючи задум створити корисну для всіх її членів міжнародну організацію, не думав, що врешті-решт усе може вийти так погано. Хто ж зважився б на сумнів у «сім’ї рівних народів» ООН, що сомалійські пірати «якісь не такі», як норвезькі рибалки, а мешканці сектора Газа хоч чимось «гірші» за сумлінного австрійського фермера?
Європейські народи пройшли тривалий і, насправді, нелегкий шлях для створення власної великої родини дружніх і працьовитих народів від Європейської спільноти вугілля й сталі 1951 року (6 країн) до Європейського союзу зразка Маастрихтського договору 1992 (на сьогодні – 27 членів). Вважалося, що кожен член буде сумлінно виконувати численні норми й декларації статутних документів. Проте, як це часто буває, коли в товаристві джентльменів з’являються неджентльмени, не так сталося, як гадалося. Хто б, поважаючи Декларацію ООН з прав людини, мав право на сумнів, що насправді з «рівністю» чи «однаковістю» не все так просто. Тим більше, хто б мав право запідозрити, що центральноєвропейська країна, народ якої близько тисячі років живе в Європі, але перед цим тисячі років жив біля Уральських гір, стане в ЄС (і в НАТО, звичайно) «засланим козачком»?
Договір про НАТО передбачає її членам вихід із союзу – за рік повідомили, і, будь-ласка. Свого часу Франція й Греція «виходили й заходили». Проте Північноатлантичний договір не передбачає примусового виключення з членства. Якщо, наприклад, Угорщина не лише блокуватиме допомогу НАТО Україні, а й надасть пряму військову і навіть воєнну допомогу агресорові, вона залишатиметься членом НАТО. Звісно, кожен член НАТО матиме право припинити з Будапештом військово-технічну співпрацю, але право вето угорців в НАТО ніхто не скасує.
У ЄС усе ще гірше. Не лише Угорщина блокує надання Україні економічної допомоги, а уже й Польща «поклала» на обов’язкові до виконання рішення європейського уряду – Європейської Комісії, фізичною силою перешкоджаючи реалізації міжурядового договору ЄС – Україна. І це лише початок. Це як сомалійців-курдів-палестинців тощо запустити в Британію, а потім щиро дивуватися демонстраціям на захист терористів і самим терористичним актам.
Нації, усвідомивши помилки, намагатимуться виживати – країни ставатимуть егоїстичнішими, а протиріччя як всередині країн, так і в міжнародних організаціях лише зростатимуть «у геометричній прогресії». ЄС став заручником недалекоглядності й, мабуть, був введений в оману, зокрема, гаслами російського походження, що «всі люди – рівні» (самі ж росіяни вигадали цю агітку, аби встановити в себе диктатуру нерівності й щоб легше було дурити інших).
У ситуації, що склалася, є лише один вихід: перезаснування міжнародних організацій, нові статутні положення яких не дозволять її членам діяти проти інтересів організації або безкарно не виконувати рішення її керівних органів. У чинних нормах «хтось» заклав міни вповільненої дії: зміна статуту вимагає консенсусу (згоди всіх членів МО). Вихід один: вихід із членства ЄС, наприклад, усіх країн, що хочуть заснувати новий Європейський союз і заснування такого. Після Німеччини, Франції, Іспанії… вийдуть усі, можливо, навіть Угорщина, аби зайти в новий ЄС. Проте в тому новому ЄС, звісно, вже не було б права вето члена на рішення Союзу та безкарної можливості для її члена порушувати рішення уряду або передбаченої статутом більшості. Один «орбан» уже не зміг би заробляти гроші від агресора за блокування ЄС, а якісь «перевізники», за мовчазної підтримки чи й сприяння власного уряду, фізично блокувати виконання міжнародних угод, підписаних європейським урядом.
Приблизно така ж реформа, виходячи з практики недобросовісного тлумачення тексту договорів останнім часом, потрібна й НАТО, бо в разі війни якогось члена Альянсу з рф чи КНР, Угорщина точно заблокує консенсус. Крім того, знаменита стаття 5 Договору насправді розмита десь майже так, як і Будапештський меморандум – країни «можуть», але «не зобов’язані». А якщо й зобов’язані, то в межах і масштабах, визначених тамтешніми урядами. Уявляєте участь Угорщини у війні рф-Польща або рф-Німеччина чи Фінляндія?
Перезаснування ЄС і НАТО – справа тривалого періоду, невдячна й непроста. Але я б на місці МЗС України першим би розпочав її вже зараз. І для обговорення запропонував би закласти в майбутні статути й договори обов’язковість виконання рішень інституцій МО з можливістю виключення з членства в разі невиконання; ухвалення рішення МО більшістю, а не консенсусом (1/2, 3/4 тощо); обов’язкова участь у війні «всіма силами й засобами» у разі агресії щодо одного з її членів, і негайне позбавлення членства в разі спроб ухилитися від виконання норм договору (це щодо НАТО).
Насправді дискусія вже не здається «зарано» й «не на часі». І хтось перший її повинен запропонувати. Переконаний, що в тих, оновлених союзах Україні було б більше місця, ніж у теперішніх.
https://t.me/Vasyl_Laptiichuk