Що я думаю про смерть путіна

Нещодавно мене запитували, що я думаю про смерть путіна. Так от, я хочу написати цю відповідь тут – для усіх. Можливо, той, хто прислухається, то не буде думати про здоров’я путіна, а буде більше турбуватися нашими внутрішніми проблемами.

Не переймайтеся путіним, на мою думку, він живий і прекрасно почувається, спостерігаючи за оцим усім, що відбувається, сидячи на своїй віллі, десь на одному із приватних островів серед океану в оточенні молодих тіл та розкоші… Де усі його сприймають як якогось азійського мільярдера, який відійшов від справ і хоче затишку та щасливого життя у своє задоволення.

Трішки підправили ніс, вуха, наростили брови – і ось тобі щасливий дідок на власній території, де без його дозволу навіть пташки не літають. Ну невже ви думаєте, що цей пронира і кегебіст, який був директором клубу у групі радянських військ у Німеччині, а потім став прем’єром та президентом, невже ви думаєте, що він, усі оті трильйони збирав, щоб потім заховатися на Валдаї та чекати коли по нього прийдуть із Гааги, чи свої, щоб витрясти ті трильйони?

Він добре знає своє оточення і росіян, які як не вб’ють, то розкуркулять, але потім все одно вб’ють. Ну так у росіян заведено.

Тому, як я думаю, він уже відійшов від справ і тільки, можливо, одна чи дві людини знають, хто він зараз і де він. А, можливо, і ніхто не знає. Не довіряє путін людям, ось і все. А тим, хто залишився тут, він подарував владу у вигляді своїх двійників.

Радше десь планується, щоб все пройшло, як при Єльцині. Прем’єр-міністр мєдвєдєв у результаті чи то якоїсь хвороби чи «перепитія» пише заяву на звільнення. Призначають нового прем’єра. Потім хтось із двійників звертається до народу – «Я стомився, я йду, а всю надію покладаю на нового прем’єра, який буде виконувати обов’язки президента до виборів…». Потім «лже-путін» помирає, його тіло спалюють, щоб ніхто потім не перевіряв його ДНК, урочисто хоронять, і все – ні Гааги, ні путіна. Ніхто нікого не шукає – був чоловік і нема чоловіка. А нового прем’єра, як і путіна після Єльцина, розкручують, він іде на вибори і звичайно ж перемагає десь із результатом 98%.

Все це так і буде, адже це так звично для росіян, але тут тормознулися, тому що кремлівські клани ніяк між собою не домовляться, хто ж буде прем’єром, а потім і президентом? Тому і придворні блогери уже декілька разів то виносять «путіна» із морозильника, то заносять назад. І ще не час подавати «холодне».

А справжній путін уже давно зрозумів, що він не «герой росії» і весь час жити серед цього народу і оглядатись, то не його. Ось і доводилося вдавати з себе хворого, пускати різні чутки, та робити вигляд, що він, «не щадя живота свого» помер на бойовому посту, та щоб його «сердобольний» російський народ поховав як захисника «отечества», та молився на його портрети. Там покійники більше у ціні, ніж живі люди.

Я не знаю випадків, щоб «кегебісти» при провалі підривали себе гранатами, чи робили собі «харакірі» за «свойо отечество». Вони просто переходили на сторону сильнішого, або ж десь, у кого були кошти, ховалися під чужим паспортом у теплих краях… То чого ж ви вирішили, що путін, накопичуючи трильйони, помре за це «отечество» замість того, щоб насолоджуватися розкішним життям, адже йому лише 71 рік, самий розквіт, щоб віддаватися насолоді, а не хвилюватися щоденно за «імперію»? Так, він хотів стати імператором, але щось пішло не так, не «получилося», тож ну його нафік та «імперія» і «дорогіє расіянє», не варто ж через це хвилюватися, адже життя одне. І він це добре зрозумів, ще носячи портфель у Собчака. Та мріючи, коли цей світ розкоші та щасливого життя у достатку буде належати лише йому і щоб його ніхто не турбував.

Тому, українці, плюньте на усі оті ігри – «Хто краще заховає путіна у морозильнику…», та приділімо більше уваги нашим внутрішнім проблемам. Тому чи там буде путін, чи хтось буде інший, для України нічого не зміниться.

Єдине, що може привести Україну до Перемоги – це згуртований український народ та ЗСУ.

*****

Колись у дитинстві мої старші друзі мене учили: «ніколи не йди у чужий монастир зі своїми молитвами». І це, мабуть, і правильно, я цим і керуюся до сьогодні.

Я розумію, що є Законодавство, і що його варто виконувати. Я розумію, що якщо там записано, що людина, яка пробула 5 років в Україні, може отримати громадянство. Я розумію, що потім цю людину можуть навіть обрати до парламенту, все це немовби і правильно.

Але ж має бути повага до того народу, який уже живе тут не одну тисячу років та прийняв тебе у свою родину, чи ні?

Тож я не розумію, чому ця людина, приїхавши нещодавно в Україну, сьогодні наділена такими повноваженнями, що може вирішувати – українцям воювати і захищати свою Батьківщину, чи уже здаватися?..

Я не розумію, чому ось уже багато часу Арахамія не сходить з екрану, їздить десь на перемовини від України, розповідає, як мають жити і чинити українці в умовах, коли їх вбивають у своїх домівках?..

Тож я думаю, невже то й справді, що можна зайти у чужий монастир і нав’язувати свою молитву, а всі там, сидячи у вишитих сорочках, мають її слухати і мовчати, та віддати свою долю і долю своїх нащадків у чужі руки?