Підлітковий суїцид: як розпізнати й попередити трагедію

Упродовж майже двох років повномасштабна війна забрала в українців коханих, рідних, близьких та знайомих. Гинуть і немовлята, і діти, і підлітки. Трагічні звістки час від часу заходять до будинків по всій Україні. Водночас інші біди нікуди не поділися. Сьогодні я хочу порушити тему дитячих суїцидів, оскільки, на превеликий жаль, вона не втрачає актуальності. 

Каталізатором того, що ця тема знову викликала бурхливу масову реакцію, став випадок подвійного самогубства двох підлітків у Києві – 18-річний хлопець і 17-річна дівчина вистрибнули з балкону багатоповерхівки, ведучи пряму трансляцію у TikTok. За тиждень у столиці стався новий випадок: тіла двох дівчат 2005-го і 2006 років народження знайшли біля недобудованої висотки. Загалом упродовж жовтня у звітах поліціянтів продовжила з’являтися інформація про нові летальні інциденти, пов’язані з підлітками. Водночас днями на хвилі все нових трагічних повідомлень поліції Києва довелося оприлюднювати звернення, де спростовується поширена в мережі інформація про самогубства, скоєні неповнолітніми в різних районах міста.

«Сьогодні деякі телеграм-канали поширили новини про начебто скоєння кількох самогубств неповнолітніми в різних районах міста. Поліція Києва спростовує цю інформацію. Такі повідомлення можуть бути поширені з метою привернення уваги та збільшення кількості читачів відповідних ресурсів. Публікації, які не відповідають дійсності, не лише компрометують ресурси, на яких розміщені, а й спричиняють панічні настрої у громадян», – повідомили в пресслужбі поліції столиці 23 жовтня.

На тлі таких трагічних інформаційних приводів хочеться трішки більше поспілкуватися з вами щодо передумов та запобігання дитячих і підліткових самогубств.

Як вловити тривожні сигнали

Дорослі проблеми, робота, пошуки шляхів прогодувати сім’ю та дати своєму чаду все найкраще – за втомою приходить байдужість. Ви можете сотню разів бути впевненими, що хто-хто, але ваша дитина не здатна заподіяти собі смерть. І це переконання може бути аж до фатальної хвилини. Тож психологи виокремлюють сигнали, які можуть вас спонукати придивитися уважніше до дитини. 

Серед явних ознак – це коли підліток прямо згадує вголос, що краще б його тут не було або що без нього вам стане легше. Апатичність та відсутність планів на майбутнє, незацікавленість у ньому, замкнутість – ці сигнали вже складніше помітити. Також у підлітка із суїцидальними думками може змінитися поведінка, харчування, зовнішній вигляд (наприклад, різка й нічим не зумовлена зміна іміджу). 

Ну й найбільш тривожні сигнали: відповідні публікації у соцмережах, з прямими натяками на радикальне «розв’язання проблеми», свідоме наражання себе на небезпеку – перебігання на червоне світло, ігри з ножем, вживання алко- чи наркоречовин, сексуальна нерозбірливість, прогулянки вночі, агресивна/зухвала поведінка до тих, хто явно може дати відсіч, розповідає психолог Ірина Королець у колонці для ZN.UA.

Як запобігти трагедії

Відповідь насправді на поверхні, й можна не мати наукових ступенів з дитячої психології, щоб це розуміти: говорити, говорити й ще раз говорити. Не просто вести зверхні й авторитетні монологи з дитиною, а чути її. Не перетворювати щиру розмову на урок з виховання. Найважливіше у чутливому віці – це проявити емпатію та розуміння. До головного також можна додати щире зацікавлення у справах дитини. Утім без крайнощів: гіперопіка та порушення особистих кордонів також негативно вплине на підлітка. Проблема може тягнутися з раннього дитинства, тому батьківською опікою не варто нехтувати. 

Також батькам слід цікавитися загалом тим, чим нині живе молодь. І тут також потрібно бути обачним, щоб не мати «крінжовий» вигляд в очах своєї дитини. Оскільки маю 16-річного брата, то розумію, про що говорю. Отже, батьки мають бути обізнані у питаннях суїциду, зокрема тривожних дзвіночків у поведінці, до того ж вміти попереджати її. 

Не варто нехтувати професійною психологічною допомогою, якщо вважаєте, що не можете «достукатися» до своєї дитини – тут ідеться про її життя та майбутнє.

Відверто говоріть не лише про секс, а й про суїцид. Зрозумійте, ваше бажання бачити свою дитину завжди маленькою нездійсненне. Вічно берегти від «дорослої інформації» та реалій цього жорсткого світу не вдасться. Утім щодо віку, коли потрібно починати обговорювати такі теми з дитиною, краще поцікавитися у професіонала. Моя мета – виключно надати всю зібрану інформацію. 

Середовище, друзі, інтернет

Не знаю, як ви, а моє покоління часто чуло від батьків/старших родичів фразу, що «в усьому винен цей ваш комп’ютер і телевізор». Так, частково я погоджуюся, що трансляція насильства та пріоритетність жорстокості на ТБ, в кіно, відеоіграх, соцмережах щороку лише зростає. Водночас, хіба у старшого покоління не було хуліганів у школах? Жорстокість завжди супроводжувала людей. Від цього неможливо вберегти, але можна змалку надати імунітет. Діти справді жорстокі до однолітків – булінг у школі є дуже поширеною причиною як проблем із самооцінкою дитини, так і з підвищенням вірогідності скоєння нею суїциду. Батьки мають бути завжди обізнані в тому, в якому соціальному середовищі навчається дитина, проводить дозвілля, займається хобі тощо. Підліток потребує не так фізичного захисту, як насамперед моральної підтримки, яка допоможе самостійно дати відсіч кривднику в разі потреби. Ось як це описують професіонали:

«Незалежно від того, в яких умовах проживає дитина, за дитячою моделлю піраміди потреб, основними потребами кожної є:

– базові фізіологічні потреби та потреби безпеки, включно з потребами в житлі та їжі;

– потреба в безпеці та захисті;

– потреба в безперервності догляду з боку близької людини;

– потреба в шкільній освіті та можливостях для розвитку і процвітання», – йдеться в матеріалі пані Королець для «Дзеркала тижня».

Ще одне правило – не нівелюйте думок підлітка, вислуховуйте та шукайте компроміс. У віці, коли фізичні особливості дорослішання бушують, надмірна авторитетність та безапеляційність вашого твердого батьківського слова лише поглибить прірву між вами та дитиною. Не нехтуйте її бажаннями, але пояснюйте, чому об’єктивно це може нашкодити дитині, пропонуйте альтернативу. Якщо підліток помилився, краще обійтися без «а я ж казала\казав», «ти як завжди», «нічого нового для тебе» тощо. Про прямі образи, які зачіпають честь та гідність, або тим паче насильство – взагалі мовчу. Про неприпустимість таких методів виховання мають знати кожні свідомі батьки.

Пам’ятаєте, близько 7-10 років тому в різних країнах світу були популярні так звані «групи смерті»? Вони забрали життя чималої кількості дітей. Згодом психотерапевти оприлюднили звіт, що діти в такий спосіб хотіли привернути увагу батьків, відчути свою значимість. «Куратори» їх вислуховували й виявляти зацікавленість у їхньому житті, давали відчути себе особливим. Далеко не всі діти та підлітки, які перебували в «групах смерті», свідомо хотіли скоїти самогубство. Тож вчасна допомога ладна врятувати у найкритичніших випадках. Звісно, що контролювати все, чим дитина займається в інтернеті, ви не зможете, та й не варто, тому тут ми знову повертаємо до правила «говорити та чути». 

Вірте дітям, слухайте дітей, піклуйтеся про них. У фатальних рішеннях піти з життя шляхом суїциду не завжди винні батьки, але саме вони несуть відповідальність за своє чадо. Будьте уважними, і насамкінець – не нехтуйте допомогою спеціалістів, якщо відчуваєте бурю, що наближається.