Уроки з історії та помилки: висновки для сучасного українського суспільства

Розповім вам сьогодні одну історію. Було це більше ніж двісті років тому десь на теренах Європи. У невеличкому містечку суд засудив одного злочинця до страти шляхом відрубування голови. Але в цьому містечку не було ешафоту (ешафот – це така споруда, на якій проводяться страти). І от суд постановив, що якщо в них ешафоту немає, то сам засуджений має його збудувати. Виділили гроші з казни й сказали, що коли закінчить будувати ешафот, то тоді вже на новозбудованому ешафоті йому й виконають вирок та відрубають голову. Гроші на будівництво дали, а от строки, коли це має бути збудовано, не встановили. Як вважаєте, за таких умов за скільки років засуджений побудує цей ешафот – рік, два, десять?.. Чи, можливо, так і помре своєю смертю, не закінчивши це будівництво? Дочитавши до цього, ви скажете, що такого не може бути – це ж нісенітниця… Може, так, а, може, і ні.

А тепер повернімося в наш час. Україна веде тяжку війну з ворогом. Щоденно гинуть українці, а корупціонери, як щурі, підгризають усе, до чого можуть дотягнутися, порушуючи цим основи перемоги ЗСУ.

Відверті крадіжки з бюджету та гуманітарної допомоги уже вимірюються навіть не в тисячах чи мільйонах, а виходять за межі багатьох нулів. А за кожною такою крадіжкою десятки і сотні втрачених життів як на фронті, так і в тилу… А скільки ненароджених? Це чума, яка підкошує як тил, так і передову.

Спочатку сказали, що корупція буде прирівняна до зради, потім, мабуть, аж самі цього злякалися, і почали говорити, що в нас побутова корупція, а зараз кажуть, що про корупцію під час війни не варто говорити і писати, краще уже це робити після перемоги.

Так от у мене питання: як ви думаєте, наскільки чиновник-корупціонер буде працювати на прискорення нашої перемоги? Чи на чию перемогу він працює уже сьогодні й буде працювати далі, якщо його не згадувати? А якщо поставити це питання простіше, то наскільки швидко ці чиновники-корупціонери будуть старатися збудувати собі «ешафот» у вигляді перемоги України в цій війні? І чи за таких умов може для них бути бажана перемога України? Тож на кого працює замовчування фактів корупції під час війни?

*****

Хочу нагадати про те, як з’явилася перука на голову. При дворах королів і вельмож завжди був розгульний спосіб життя. А як відомо, такий спосіб життя призводить до розповсюдження венеричних хвороб. І ось основною проблемою найвищої знаті був сифіліс. У той час його якось лікували і навіть сповільнювали розвиток, але усі ті, хто ним перехворів, ставали лисими. І от уявляєте – весь королівський двір лисий. Лисий король, лисе усе його оточення тощо. Ось тоді королівським указом було ухвалено рішення, щоб усі, хто при дворі, носили перуки. Носили їх і чиновники, і солдати. І чим людина ближче була до королівського двору, тим у неї мала бути краща перука. Ось так сифіліфікована знать прикривала свої збочення і хвороби. Лише бідняки були без перук. А я ось тут читаю, що президент десь там сказав, що про корупцію зараз краще не згадувати, та й подумав, що це щось на зразок створення «перуки» для корупціонерів. Наче і корупціонер, але коли про це не варто говорити і писати, то значить це чесний чиновник. А що, можливо, й «прокатіт»... А там дивись, ще ухвалять закон, що «корупційні діяння, які відбулися місяць тому, уже не розслідуються через строк давності...»

*****

Якщо подивитись на те, що відбувається в Україні, з’являється думка, що нації, які безвідповідально ставляться до вивчення своєї історії та не роблять висновків із помилок своїх предків, знову проходять усі ті випробування, але уже з більшою кількістю жертв. І це, мабуть, буде продовжуватись доти, поки ці трагічні уроки не будуть засвоєні та не будуть зроблені висновки. Поки всі не почнуть працювати на випередження, щоб не допускати подібних трагедій та знищувати місця їхнього виникнення й ініціаторів ще в зародку!