Свято «Покрова Богородиці»: Її захист, утішення в тривогах, зцілення душі і тіла

У сучасному світі складно відшукати людину, яка ніколи не була в стані тривоги, хвилювання, в страху перед несподіваними загрозами чи то життю, чи здоров’ю її чи дорогих їй людей або ж і в ситуації нападу на неї. Небезпеки супроводжують кожного в житті.

Надворі ХХІ століття, а людству загалом, і кожному зокрема, загроз побільшало. За 20 століть нашої ери цивілізація з «осатанілою» наполегливістю створює для себе і усього живого на планеті передумови неминучої загибелі від агресії, ненависті, жорстокості, тим самим приводить світ до воєн, епідемій, руйнації природи, яка зі свого боку віддає людям не менш жорстко, ніж вони самі собі шкодять.

У часи загроз та небезпек (посилання на одну з однойменних практик https://youtu.be/sr-RNVeG_es?si=Bv-TI0Kk5ex1XLHT) ми найбільш вразливі і потребуємо захисту, підтримки, шукаємо прихисток і допомогу у когось, хто може все це нам дати. Шукаємо людей, надіємось на людську допомогу, прагнемо спертись на чиєсь плече чи вхопитись за чиюсь міцну руку. Так, саме для того люди проявляють свою людяність. Але що робити, коли в загрозі і небезпеці опинились практично всі одночасно – от як ми з вами. Зло прийшло до всіх і вирішило знищити, хоч і не одразу, але всіх.

І захисту стали потребувати високі чини та можновладці, багаті і не дуже, знамениті і незнані. Зло, як селевий потік з гір, несеться не залишаючи шансу нікому, хто на його шляху. Воно здається тотальним, неминучим і безжальним. І хто може цьому протистояти?

Перше, що приходить на думку, – йдеться про війну... І про неї, але не тільки. Ми стаємо вразливі, коли приходить страх смерті нашої чи дорогих нам людей, страх хвороби, страх втратити все чи залишитись одинокими. Страхи, як чорні тіні з кутків кімнати, в якій згасло світло і не видно виходу, наповзають на кожного в житті і не один раз. Ми пробуємо їх здолати, шукаємо засоби боротьби, питаємо психологів, лікарів, знайомих, навіть штучний інтелект. Поради є, але коли приходить реальна хвиля небезпеки, то накриває тебе цілком і під ногами розверзається безодня.

Ось тут варто згадати, що ми беззахисні перед небезпеками, як діти. І що ми не тільки земні, але теж і діти Неба. І як в страху, дитина біжить по захист до матері, бо зазвичай саме вона в нашому житті до нас найближча, вона дбає про дім і тих, хто в ньому, коли батько дбає про світ, в якому житимуть його діти. Тому найперше шукаємо маминої допомоги. Але як діти Неба, можемо просити захисту у Матері Небесної, бо всі душі виткані з Її тонкої душі, в кожному Її вогняне ДНК.

Варто лише щирим серцем, з вірою в Її допомогу, попросити: «Мати наша Небесна, покрий нас своїм омофором-покривалом, щоб вороги нас не знайшли, зло не узріло, де ми. Огорни душі наші енергією Твоєї любові і страхи покинуть нас. Тримай нас під покровом Своїм і будемо збережені від люті світу і ворогів, що шукають нам погибелі».

Ще не було такого, щоб хтось щиро просив Богородицю в потребах, а Вона відвернулась. Недарма є ікона «Скоропослушниця». Ми стереотипно звикли думати, що свято Покрова Богородиці – це дань пошанування історичної події, коли Вона захистила людей, що молились в храмі і тих, що боролись, від багаточисельного війська нападників. Але це чудо не однієї події, а реальна «тут і зараз» можливість отримати для потребуючого конкретну допомогу. Хтось проситиме спокою в душі, де штормить від проблем, що навалились; хтось – попросить закрити від ворогів, що підступають; комусь Її покров необхідний в часи складних життєвих ситуацій, коли сама людина розгубилась; а інший потребує зцілення тіла – «шкіряного покрову», що рветься чи тріщить по швах. Для кожного Вона знайде утішення.

Ми дивимось на світ буквально, земним розумом оцінюємо, сприймаємо безліч речей і подій стереотипно, а тому не можемо отримати чудесної допомоги. Чудо не містика чи магія. Чудо це непоясненний процес. Чудеса бувають в житті віруючої у Вищу Силу людини, бо віра в невидиме робить невидиме реальним.

Повір, попроси щиро, як це роблять діти, вони не сумніваються, тому й Ангели біля них. Ми всі діти Неба і Батьки раді нам допомогти, а Мати Божа допомагала і не перестає це робити і нині, і довіку. Покров – це Її допомога.