Суперкубок УЄФА – найбільш непомітний Єврокубок: Історія турніру від «Аякса» до «Сіті»
Усі ми знаємо, що фінал Ліги чемпіонів це та подія, яка виходить за межі одного виду спорту. Це можна порівняти з хорошим фільмом, коли найкращі з найкращих вирішують, хто ж з них підніме над своєю головою «вухатий» кубок. Також є більш непримітний фінал другого за значимістю турніру – Ліги Європи. Зазвичай його дивляться більш обізнані у футбольних тонкощах особи, але це теж подія, коли переконаний, що наступні 90 (а, можливо, й усі 120) хвилин минуть цікаво. Є ще Ліга Конференцій, але її запровадили зовсім нещодавно і взагалі вона ніяким боком сюди не клеїться, хоч і номінально є третім за значимістю європейським турніром. Зараз не про це. Так ось, особливість змагань, що я перерахував, – послідовність. Ми проходимо з командою увесь шлях, який триває майже рік, і ось, у травні (якщо, звісно, нашій команді пощастило) ми бачимо її у фіналі і кайфуємо не тільки від цього факту, а ще й від процесу. Клас!
Натомість, у серпні команди, які перемогли у Лізі чемпіонів та Лізі Європи в турнірі з одного матчу вирішують, хто з них кращий. Чи втратить щось команда, яка програє? Ні. Чи матиме перемога у цій грі якесь подальше значення для клубів? Ні. Чи цікаво на це дивитися? Однозначно так! Тому, шановні, Суперкубок УЄФА.
Зараз цей трофей вже став нормою в європейському футболі. Але, насправді, має не таку вже й легку історію заснування. У 1972 році тодішній журналіст, а пізніше спортивний редактор De Telegraaf Антон Віткамп подумав, що було б гарно визначити найкращий серед найкращих клубів Європи.
Тоді завдяки своєму неймовірному тотальному футболу «Аякс» виграв три Кубки європейських чемпіонів. З огляду на те, що перед ним у турнірі тріумфував «Феєнорд», нідерландський футбол домінував на континенті.
«Ця ідея виникла в епоху тотального футболу. Чотири роки поспіль наші клуби брали Кубок європейських чемпіонів. І тоді вони прагнули не грошей чи слави, а статусу найкращого. Звісно, прийнято було вважати найкращою командою Європи переможця саме цього турніру. Але тріумфатори Кубка володарів кубків також могли кинути виклик «Аяксу». В 1972-му його виграв шотландський «Рейнджерс». Тоді я зв’язався з президентом «Аякса» Ваном Праагом, презентував йому свою ідею – і вона йому сподобалася. Тож, виходить, початок Суперкубку поклала наша газета», – розповідав тоді Віткамп.
Віткамп і Ван Прааг прагнули, щоб цей матч отримав схвалення від
УЄФА, але там відмовили. Річ у тім, що тоді «Рейнджерс» відбували відсторонення від єврокубків через неналежну поведінку вболівальників. Але ентузіастів з Нідерландів це рішення не засмутило. Вони все одно вирішили запропонувати зустріч «Рейнджерс». І шотландці з радістю погодилися – це була для них прекрасна можливість відсвяткувати сторіччя клубу.
Для того, щоб максимізувати прибуток, було вирішено розіграти трофей в двох матчах: в Глазго та Амстердамі.
«Аякс» переміг за сумою двох зустрічей 6:3. Загалом на стадіонах вдалося зібрати 80 тисяч вболівальників. Це був очевидний успіх.
Наступного року УЄФА все ж вирішила приєднатися і під її егідою відбувся перший офіційний Суперкубок між «Аяксом» і «Міланом». Перемога знову була за нідерландцями – 6:1 за сумою двох матчів.
Але на початку свого існування цьому турніру було непросто. Важко повірити, але йому не могли знайти місце в календарі змагань (тоді у трансляторів було набагато більше технічних обмежень, ніж зараз). Окрім того, участь в заході була необов’язковою.
Дійшло до того, що в 1974 році від його проведення просто відмовилися. Оскільки «Баварія» з ФРН та «Магдебург» з НДР не домовилися щодо термінів проведення матчу. Зате потім відбулося пам’ятне для українського футболу і для Олега Блохіна особисто протистояння «Динамо» і «Баварії».
Кияни за сумою двох матчів перемогли німців з рахунком 3:0. Усі голи на свій рахунок записав володар Золотого м’яча-1975. А 105 тисяч вболівальників на Олімпійському дали зрозуміти, що цей турнір точно має жити і процвітати.
Пізніше переможці двох Єврокубків не зустрічалися між собою в 1981-му, коли «Ліверпуль» не знайшов змоги зустрітися з «Динамо Тбілісі». А у 1985 році матч не відбувся, оскільки противником «Ювентуса» став «Евертон», а клуби Англії були відлучені від єврокубків на 5 років через Ейзельську трагедію.
Водночас, у 1986-му «Динамо» та румунська «Стяуа» стали першими, хто розіграв трофей в одному матчі. Через політичні причини їм не вдалося домовитися про дві зустрічі вдома і на виїзді. Тому команди зіграли в Монако на Стад Луї ІІ. Пізніше цей стадіон стане особливим для Суперкубка.
Проблеми були і в наступному році. Тоді «Аякс» і «Порту» провели перший матч в листопаді, а другий – лише в середині січня.
Загалом поступово турнір почав втрачати той шарм, який мав з самого початку. Тому в УЄФА вирішили взятися за підвищення авторитету і привабливості турніру.
У 1998-му році вирішили розігрувати трофей в одному матчі. Тепер клуби зобов’язали брати участь в ньому. Окрім того, змагання переносилися на серпень, щоб таким чином запустити новий сезон змагань УЄФА: об’єднати церемонію жеребкування групових етапів, нагородження найкращих гравців сезону і розіграш трофею. Саме тому матч перенесли в Монако на Стад Луї ІІ. Як бачите, два матчі киян стали рушійними у долі цього турніру.
У цьому форматі турнір проводився з 1998-го до 2012-го. Єдине, після зникнення Кубка володарів кубків, місце його переможця в Суперкубку посів володар Кубка UEFA, в подальшому Ліги Європи.
Лише з 2013 року Суперкубок почали проводити в різних містах континенту. Задум – розділити це свято між національними асоціаціями, дати їм змогу отримати унікальну можливість прийняти у себе гру двох зіркових команд.
Важливо зазначити, що після перемоги в Кубку УЄФА сезону 2008/09 донецький «Шахтар» теж мав свій шанс поборотися за трофей у матчі з тодішнім тріумфатором ЛЧ – «Барселоною». Але синьо-гранатові під керівництвом ще тоді молодого Пепа Гвардіоли були одним із найкращих колективів у футбольній історії. Тож гірники отримали незабутній досвід, декілька днів у Монако, а також срібні медалі. А Гвардіола того вечора отримав свій перший Суперкубок. Ви навіть не помітили, як плавно я підвів вас до наступної частини нашого матеріалу, адже 16 серпня 2023 року Пеп Гвардіола вже на правах найкращого тренера сучасності отримав свій не останній, але крайній, четвертий Суперкубок.
Цьогоріч у грецькому місті Пірей зустрілися англійський «Манчестер Сіті» та іспанська «Севілья». Для «Сіті» це був перший суперкубковий матч, а червоно-білі, хоч і мають рекордну кількість перемог у Кубку УЄФА/Лізі Європи, вигравали у дуелі лише одного разу.
Перший тайм команди провели у досить рівній боротьбі. «Сіті» був трішки гострішим, проте рахунок відкрили іспанці – Ен-Несірі у повітрі переграв центральних захисників англійців і головою вразив ворота Едерсона.
Другий тайм розпочався з гострих контратак «Севільї», проте Ен-Несірі втратив кілька забійних шансів, щоб подвоїти перевагу. А ось команда Гвардіоли зрівняла – Палмер після навісу від Родрі зробив рахунок 1:1.
Після забитого голу англійці влаштували облогу воріт Бону, нагнітали та били, але вирвати в основний час перемогу не зуміли.
У серії пенальті дев’ять перших ударів футболістів були точні, проте у вирішальний момент гравець «Севільї» Гудель влучив у перекладину – 5:4 по пенальті на користь «Сіті».
Не дивлячись на те що новий єврокубковий сезон почався понад місяць тому й українські команди у кваліфікаціях вже встигли показати свою «майстерність», я хочу побажати нашим клубам удачі у сезоні, що триває.