Усейн Болт: спортивний світ ловив його, та не спіймав

Історія найшвидшої людини у світі

«Я готовий повернутися в спорт на один рік за зарплату в 776 мільйонів доларів», – іронічно написав нещодавно восьмиразовий олімпійський чемпіон Усейн Болт у своєму Twitter. Йшлося про найголовніші чутки останнього часу щодо ймовірного трансферу зіркового гравця французького «ПСЖ» Кіліана Мбаппе до саудівського «Аль-Хілялю», який пропонує парижанам трансферну суму в 300 мільйонів євро. Крім того, вони готові запропонувати Мбаппе зарплату розміром у 700 «лимонів» протягом одного року, після чого він зможе вільно перейти до мадридського «Реалу», якщо забажає. 

Останнім часом футбольні новини з Близького сходу звучать все резонансніше, а ціни питання стають все вищими і ми обов’язково поговоримо про це у найближчих випусках, дочекавшись кінця поточного трансферного вікна підіб’ємо підсумки, а найголовніше – вплив арабських грошей на футбол Старого світу. А сьогодні наш матеріал буде присвячений спортсмену з Ямайки, який може бути за сто метрів від нас за 9,58 секунди. Великий і могутній Усейн Болт.

Народився Болт у Шервуд-Контент, Трелоні, Ямайка. Батьки його керували невеликим бакалійним магазином. Болт у вільний час грав у крикет та футбол на вулиці, у компанії свого брата. Потенціал спринтера в Усейна почав проявлятися вже у шкільні роки. До 12-ти Болт був найшвидшим бігуном у школі на дистанції 100 метрів. Надалі школу Усейн змінив, але спорт не залишив. Деякий час він експериментував з різними дисциплінами, після чого, за рекомендацією тренера, вирішив все ж таки сконцентруватися на легкій атлетиці. Під керівництвом професійних наставників – одним із яких був колишній олімпійський спринтер Пабло Макніл – Болт почав розвивати вроджені здібності, демонструючи згодом дедалі більш вражаючі результати. Не можна сказати, що Усейн був беззаперечно відданий спорту. Той же Макніл згадував, що його неабияк дратував несерйозний підхід учня до тренувань.

2001-го Болт вперше виступив за Ямайку на регіональних іграх Карибського рівня. Йому вдалося поставити особистий рекорд (48.28) на дистанції 400 метрів і взяти срібло ігор CARIFTA. Срібло Болт взяв і на дистанції в 200 метрів.

Чемпіонат світу серед юніорів у 2002-му відбувався на Ямайці, що для Болта стало унікальною можливістю як варто себе проявити. Цією можливістю спортсмен скористався, здобувши перемогу в гонці на 200 метрів, і ставши у свої 15 років наймолодшим володарем золота юніорів світового класу. Усейн неабияк панікував перед гонкою; з чуток, він навіть одягнув туфлі не на ту ногу. Втім, перенесений стрес від зустрічі з натовпом для Болта виявився останнім. Більше спортсмен мандражу перед гонками не піддавався ніколи. Крім «золота», Болт виграв на цьому чемпіонаті ще й два «срібла» в естафетах.

Усейн продовжував тренуватися та перемагати; до Олімпіади в Пекіні (Beijing) він став майстром дистанцій у 100 та 200 метрів. Повний рішучості здобути перемогу на обох доріжках, Болт вирушив на Олімпіаду. У фіналі гонки на 100 метрів Болт поставив новий світовий рекорд, пробігши дистанцію за 9,69 секунди і впевнено здобув перемогу. Результат Усейна виглядає ще більш вражаючим, якщо врахувати, що спортсмену не допомагав вітер, у нього був недозав’язаний шнурок, і до кінця забігу він демонстративно сповільнився, щоб насолодитися своєю радістю. Останнє принесло йому чимало проблем – спортсмена звинувачували у незрілості. 

Сам Болт стверджував, що рекорд сам рекорд йому неважливий, і що цілком достатньо «золота». На 200 метрах, втім, Усейн вже не розважався; на цій дистанції він явно вичавив із себе все можливе, зумівши знову побити рекорд і взяти «золото», показавши результат 19,30 секунди, яким на дві соті секунди перевершив попередній світовий рекорд 16-річної давнини, що належав Майклу Джонсону та був встановлений ним ще на Олімпійських іграх в Атланті.

Рівно через рік, в ті самі дні 16, 20 і 22 серпня, але вже на чемпіонаті світу в Берліні, Усейн повторив свої олімпійські успіхи, виборовши три золоті нагороди. На попередніх етапах змагань все складалося для Усейна легко і невимушено, і він очікувано виходив до фіналу з найкращим часом. У фіналі 100-метрівки, попри серйозний спротив від Тайсона Ґея (показав у забігові третій в історії результат на цій дистанції: 9,71 секунди), Болт переміг, покращивши встановлений ним же світовий рекорд одразу на 0,11 секунди, довівши його до позначки 9,58. Те саме йому вдалося повторити і на дистанції 200 м. «Блискавка» виграв золоту нагороду, показавши результат 19,19 секунди, таким чином покращивши світовий рекорд знову, як і на 100-метрівці, на 0,11 секунди.

На Олімпіаді в Лондоні Болт був готовий захистити обидві свої золоті медалі; впорався із цим завданням він блискуче. На дистанції 100 метрів Усейн поставив новий олімпійський рекорд, на дистанції 200 метрів він здобув переконливу перемогу. Болт став першим, кому вдалося завоювати медалі на дистанціях 100 та 200 метрів двічі поспіль. До речі, перемогла команда Ямайки і на естафеті 4х100, що принесло Болту третю медаль.

2 лютого 2017 року стало відомо, що Усейн Болт має наміри завершити свою спортивну кар’єру після чемпіонату світу 2017 року. Спортсмен завжди мріяв стати футболістом після завершення легкоатлетичної кар’єри та 26 лютого 2018 року він підписав професійний контракт із футбольним клубом з ПАР «Мамелоді Сандаунз».

5 червня 2018 року дебютував за норвезький футбольний клуб «Стрьомсгодсет», вийшовши на заміну у товариському матчі з молодіжною збірною Норвегії. 7 серпня 2018 року приєднався до австралійської футбольної команди «Сентрал Кост Марінерс». 21 серпня провів перше тренування у складі «моряків». Дебютував за основну команду 31 серпня 2018 року. Але покинув клуб у листопаді, так і не зумівши домовитися з ним про зарплату.

Якщо у вас виникає запитання, як же він це робить, то я вас засмучу. На це запитання не існує простої відповіді, проте дослідження Макала Кржиштофа і Аннті Меро, опубліковане у виданні Journal of Human Kinetics, з’ясувало, що його зріст – 195 см – один із ключових факторів, які дають йому перевагу над іншими атлетами. Високий зріст зазвичай вважається недоліком серед спринтерів на початку забігу, оскільки він може обмежити спортсмена у фазі, коли він відштовхується вперед під кутом для отримання максимального прискорення. Та дослідники кажуть, що на півдорозі до фінішу «висота тіла Болта, що впливає на довжину його кроку, дає йому можливість зберігати швидкість довше і вповільнюватися не так швидко, як нижчі спортсмени».

Болт пробіг найшвидші 10 м зі свого рекорду на дистанції у 100 м за 0,81 секунди. Це дорівнює швидкості у 44,51 км/год – швидкості, із якою скаче кінь. 

Та ямайський спортсмен пробігав 100 метрів навіть швидше, ніж 9,58 секунди – зокрема, другу половину свого рекордного забігу на 200 метрів за 19,19 секунди він пробіг за 9,26 секунди. А на естафеті 4х100 у 2015 році він пробіг свою дистанцію за 8,65 секунди.

Якщо казати про життя атлета поза межами спортивних арен, то від прізвиська «Блискавка» до прогулянок довкола бігового треку, і до заяв, що він з’їв «десь тисячу» курячих нагетсів на Олімпіаді в Пекіні, грайливий характер Болта заробив йому звання справжньої зірки. Навіть критика його хвалькуватого способу перетинання фінішної прямої не відвернула фанатів від спортсмена. Напередодні завершення своєї кар’єри Усейн Болт залишається одним із найбільш популярних світових атлетів у соцмережах: у Facebook за ним стежить 19 мільйонів людей, у Instagram – 7,1 мільйона, у Twitter – 4,75 мільйона.

Без сумнівів, великий спорт сумує за ним. Колись голова Міжнародної Асоціації легкоатлетичних федерацій Лон Коу сказав ВВС: «За чим ми сумуватимемо, так це за його індивідуальністю. Нам потрібні атлети з індивідуальністю».