Вітали татусів, молились за мир і родину
Паркова зона Catherine Chevalier Woods, що на півночі East River Rd., є достатньо комфортним місцем відпочинку для тих, хто любить проводити свій вільний час на лоні природи. Однак минулої неділі тут було особливо людно. І святково. І весело. І апетитно пахнуло смачними наїдками. А ще милували зір вишиванки. Лунала гарна українська пісня. Бавилися діти. І знаходили собі локації за уподобаннями молодь та старші панове…
Саме в такому ракурсі відбувався у парку пікнік з нагоди Дня Батька. Його організатором стало Братство блаженного Миколая Чарнецького, що діє при церкві святого Йосифа Обручника у Чикаго. Проводився пікнік не вперше, і тішить, що з кожним роком він збирає все більше людей. Ось і цьогоріч ще задовго до зазначеної години сюди уже сходилися-з’їжджалися сотні бажаючих, хоча синоптики попереджали: можливі дощі! Та хіба це може стати на заваді, якщо на свято, дякуючи ведучому Михайлу Бойчуку, кличе справжня гуцульська трембіта?!
– Організаційна і підготовча робота потребувала чимало часу, чимало коштів та зусиль, – розповідає голова Братства Ігор Кулинич. – А тому я щиро вдячний нашим спонсорам, нашим братчикам, молодим парафіянам з Кирило-Мефодіївської спільноти, волонтерам, ведучим, усім виконавцям, які запропонували до концертної програми чудові творчі номери, організаторам спортивних змагань, тим, хто чаклував над смачними стравами, – усім я вдячний за допомогу. Думаю, що спільними стараннями ми подарували присутнім справжнє свято. Свято, на якому не просто вшановували батьків, не просто говорили про роль батька у родині, а говорили про те, що власне родина і є найбільшим багатством кожної людини. Що саме родина є або ж повинна бути тим острівцем в океані життєвих вихорів, де ти завжди можеш розраховувати на любов, розуміння і захист.
Зі щирим благословенням для кожної родини і для гарного проведення святкування звернувся до присутніх парох церкви святого Йосифа Обручника отець Микола Бурядник. А учасники поетичного театру “Істина” під керівництвом Леоніди Митничук нагадали своїм виступом про те, що сьогодні усі наші свята мають певний присмак гіркоти, адже живемо у час, коли в Україні іде війна. І там, на фронті, тримають оборону рідної землі, там ризикують собою, там віддають своє життя чиїсь сини і доньки, чиїсь брати і сестри, чиїсь татусі… Схиляємо голови перед пам’яттю загиблих. Молимося за живих. Відпускаємо у небо білих голубів, як це зробили на святі учасники школи танцю «Вишиванка», щоб засвідчити нашу велику спільну мрію – мрію про мир. І віримо у перемогу. І наближаємо її своєю підтримкою, долучаючись до пожертв і матеріальної допомоги Україні.
Проведений пікнік також мав благодійну мету – усі зібрані кошти передати на підтримку українських захисників. Зокрема, значну частину цих коштів вдалося зібрати з аукціонного розіграшу цікавих лотів. А це – книжка з монетами, які виготовлені зі збитого під Бахмутом рашистського гелікоптера (кожна монета передає зміст певної події у визвольній боротьбі проти московитів); грудка землі (також із Бахмута) в художній капсулі; прапор із Херсона з малюнком херсонського кавуна; рюкзак з передової, пробитий кулями; гільза, розписана дітьми в Україні, з підписом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а також пляшка шампанського з його підписом, яку особливо приємно буде відкоркувати у швидкому часі – в день нашої Перемоги.
Крім того, на святі можна було придбати різноманітні сувеніри з патріотичною символікою, скористатись послугами козацької фотозони, взяти участь у спортивних іграх і змаганнях, або ж просто поласувати шашличком чи послухати гарну пісню. Словом, зайнятися було чим від полудня і до пізнього вечора. Дарма, що дощ і справді пробував кілька разів накрапати: ніхто й не думав розходитись. Навіть парасолі не відкривали, так якось тепло і затишно було всім у гарному святочному родинному колі.
Гадаємо, присутні на святі татусі ще і ще раз відчули любов і повагу до свого вельми почесного статусу – статусу батька, голови родини. Та водночас відчули і велику відповідальність за цей статус. Адже для кожного сина батько є прикладом мужності, сміливості і сили, для кожної донечки – прикладом турботи і захисту, а для дружини – надійним плечем, міцною рукою і просто другим крилом для благословенного Богом польоту через життя. Спочатку удвох, а потім – навчаючи літати своїх дітей. Бо в ту сім’ю, де живе злагода і любов, щастя дорогу не забуває.
Фото: Тетяна Дрожжина