Людяність у духовності
Формування нашого народу – це місія духовна, а не соціальна. Чому ми говоримо про національні характеристики духовності, якщо Адам і Єва були едемці? Та власне тому, що після гріхопадіння розвиток духовності не стояв на місці, а «образ божий» продовжував в світі пізнання добра і зла ухвалювати рішення і робити кроки... наповнювати землю і творити народи. Зауважте, що власне з цієї причини в Писанні сказано, що в часі свого пришестя Бог судитиме не просто всіх людей як братів і сестер невідомої національности, а народи (Єв.Мат 25 гл.). Тому є кінцева ціль існування кожного народу і вона лежить в духовній площині, в площині зустрічі з Творцем і розмови з ним про здобутий досвід в царині взаємодопомоги.
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі анголи з Ним, тоді
Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як
відділяє вівчар овець від козлів...
40 „Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів
Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
45 „Поправді кажу вам: чого тільки
одному з найменших цих ви не вчинили,
— Мені не вчинили!“
Мат.25.31- 46
Ми можемо говорити про духовність з точки зору складних термінів христоцентричності, сотеріології чи есхатології, а можемо просто сказати про складне. Духовність – це найбільш об’єднувальний фактор всіх людей, водночас її неправильне розуміння здатне найбільше розділити та часто не просто протиставити людей, але й звести нанівець ціль їхнього існування. І в основі є ЛЮДЯНІСТЬ!
«Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх» – це і ген соборности, милосердя й альтруїзму разом із геном божої присутності, разом – вони в поєднанні допомагають «виправдати» наше існування на землі. Їхня активізація через конкретні дії допомагає змінювати реальність та творити державу. Бо держава – це завжди проект співпраці однодумців! Взагалі благословення на отримання землі тим чи іншим народом дається Богом не випадково. Згадайте, як у Старому Заповіті Бог «дарував землі» людям – тим, які несли генетичний код, відкритий на реалізацію головної цілі нашого життя – активізацію вогняних генів, головний з яких – Ген Божої присутності. В цьому ж
суть «боротьби за Єдинобожжя», описане на сторінках Старого Заповіту.
Для практичної реалізації програми цих «вогнених генів» потрібно перейти до системності в роботі на місцях (без очікування того, що хтось в столиці сам має за нас все зробити). І якщо страх смерті подолало більшість з тих, хто залишились в Україні (незважаючи на обстріли...), то другу – особисту відповідальність перед Творцем за своє життя, за свою родину та землю – треба ще «доусвідомити» та самоорганізувати. Я не раз зауважував, що нам треба знайти свою унікальну формулу виходу із соціальної та моральної кризи. Бо наші вихідні дані є інші, ніж у народів, які нас оточують. Звичайно, що я не проти допомоги нам ззовні, але ні один президент чи міжнародний фонд, жоден з «хаймерсів», «гепардів» чи F-16 не потрапить на ту чи іншу кільцеву і не зупинить незаконні побори, несправедливі податки чи сімейну агресію здеградованих «рабів». Це справа кожної окремої громади і кожного відповідального громадянина. Подумаймо над цим і попитаймо у своєї совісти, що я конкретно можу змінити на місцях? Щоб нам це відкрилось, треба, звичайно, пройти особистий катарсис і переглянути, з чим я в житті пішов на компроміс і від чого неспокійно на моїй душі? Шукаймо в тиші сердечній відповіді на цю ситуацію чи запитання до тих пір, поки відповідь не зійде до душі — й тоді нам дасться підказка на те, що я можу змінити в соціумі та де знайти таких же, як і я, патріотів України?
Тому я певен, що світове пробудження від рабства треба розпочинати через подолання інертності в душах людських і робити це через пробудження та реалізацію потреб духа кожної одиниці зокрема. Так нам це зробити легше, бо наш нарід проснувся і подолав головну рабську залежність – страх смерті, а також на противагу браку особистої відповідальності перед Творцем за Богом даний нам світ та державу – проявив жертовність.
Плодом особистих духовних практик завжди є напрацьовка вміння співпрацювати із Творцем, беручи відповідальність за ту царину, яка до вас є найближчою. Наведу як маленький приклад те, що зробив на своєму каналі 7 нових списків відтвореня (на кожен день тижня), щоб полегшити спонсорам та підписникам свого каналу щоденні духовні практики. Просто прийшла мені якось думка, що немає гіршого, як вигорання позитивно налаштованих, жертовних патріотів через невміле поводження із запасниками енергії своєї душі. Знання про те, де взяти практики, вже були напрацьовані до того часу, як у мене на каналі, так і на каналах моїх друзів. Нічого надзвичайного не зробив, просто об’єднав різні практики в списки, а люди відповідають, що це багатьом допомагає. Для мене це нескладні прості речі, а для людей це допомога:
Заохочую кожного до практичної дії на місцях — кожен зі своїми малими проектами.
До якої б релігійної деномінації ви себе не зараховували, але спільна практика ваших обрядів не лише допомагає у вивільненні енергії з ейдосу вашого народу на рівень вашої душі, але й допомагає нейтралізації негативу (що розряджається у вашій свідомості через постійну зустріч із середовищем протистояння). Але що дуже важливо зрозуміти, обряд – це форма, створена людьми (часто святими та праведниками вашого народу) й усвідомлене проживання його потребує особистої роботи з розширення свідомости. Його треба проживати свідомо і розуміння обряду це є ваша особиста робота, а не вашого священнослужителя. Тому наступним кроком я би взяв собі поглиблене розуміння того релігійного обряду, який у вашій релігії є призначений для очищення чи розрядки як особистого негативу, так і планетарного негативу колективного людства.
Чому я заговорив про колективну відповідальність? Бо про це говорять мої клітини, всі вони копіюють у своїх проявах того, хто є їхнім головним ідеологом – людину, а отже несуть колективну відповідальність за мої рішення. А також про це говорить закон Аналогії: мале відтворюється в великому, а велике в малому. Адже і я, як клітина суспільства, формую прояв соціальних явищ і тому безглуздо переставляти доданки місцями, якщо суть доданків залишиться тією ж... Взагалі всі мої дописи та ролики спираються на цей принцим взаємосполучних посудин. Звідси бере силу приповідка «З ким поведешся, від того й наберешся» – в цьому сила і потреба формування спільних патріотичних та україноцентричних середовищ. Чого нам всім і бажаю!