Любіть дитину

 Обійміть дитину, пригорніть до себе, 

Подаруйте крила, щоб летіла в небо.

Їй читайте казку, розкажіть про диво, 

Принесіть їй радість, щоб була щаслива.

Поведіть у поле стежкою в’юнкою, 

Щоб вона впивалась ніжною красою.

Заведіть за руку в чарівне довкілля, 

Лиш не допускайте злоби і свавілля.

Добротою серце вмійте підкорити, 

Щоб дитині світло захотілось жити.

Їй наповніть душу ласкою святою, 

Щедрістю, любов’ю, щирістю людською.

Пригорніть дитину, ніжно поцілуйте – 

Це найбільше диво і його цінуйте.

І про все не світі розкажіть терпляче, 

Майте до дитини серденько гаряче.

Обійміть дитину серцем і руками…

Виросте ж так швидко і не буде з вами...

Тож любіть дитину, пригорніть до себе, 

Подаруйте крила, прихиліть їй неба…

Найбільше щастя людини – це її діти, ті маленькі й ніжні крихітки, які без мами і тата аж ніяк не зможуть обійтися, та вже дорослі сини й доньки, які ідуть по життю і творять його самотужки, своїми думками, мріями, діями і творчістю. У цьому є суть людського життя, його глибинний зміст. І так з покоління в покоління: народжуються нові люди і вносять у це життя щось нове, своє, загадкове, дивовижне, світле і радісне. Відбувається поступовий прогрес, зростання, якісне збагачення людського суспільства… Але кожна людина живе у своєму сьогоденні і для неї важливі нинішні проблеми, завдання, жалі і радощі, її сім’я, рідні діти… І кожен по-своєму розв’язує свої завдання і проблеми, і кожен по-своєму любить своїх дітей, виховує на свій розсуд, веде у життя і бачить їх майбутнє. 

Але українці прожили на цій землі вже дуже багато століть і тисячоліть. Тому в нас сформувалися власні погляди на життя, на працю, на правду і брехню,  на добро і зло, людські стосунки, виховання дітей і любов до них і до всього світу. Недарма ж кажуть, що все приходить з досвідом… А от досвід виховання і навчання власних дітей у нас чималий. І він закладений у віковічній народній мудрості: в казках і легендах, повір’ях і билинах, в прислів’ях і приказках, в народних піснях і притчах, у традиційній практиці, яка віками відшліфовувалась, кристалізувалася, доводилась до довершеності і стала просто неоціненним і дивовижним скарбом, до якого слід звертатися повсякчас, бо це наш національний досвід, який сформувався віками і тисячоліттями.

Час не можна приборкати, він летить з шаленою швидкістю, змінює людські долі, погляди, історію і географію Землі, але є вічні цінності, які надбало людство: вони викристалізувалися настільки, що стали істиною... Тому на них треба звертати увагу, їх варто дотримуватися і примножувати, адже вони ведуть до істини. І, як завжди, є щось найвище, найбільше і найвпливовіше – це вічна людська ЛЮБОВ.

Любов – найвище в світі почуття, вона не знає меж, безкрая! Тому вона для кожної людини і повинна бути провідником, дороговказом у житті. Бо все, що людина любить і всіх, кого вона любить, кожен з нас завжди ревно оберігає, захищає і дорожить ним… Все найкраще йде від людської любові і від неї народжуються неповторні шедеври. Отже, і своїх дітей треба любити, розумно, мудро, щоб вони виростали добрими, щирими, світлими, людяними… Недарма ж люди кажуть, що на дітей треба витрачати менше грошей, але приділяти їм  більше уваги, адже це дає значно кращий результат. Дитину треба всьому навчати, про все розказувати, бути з нею якомога частіше, до всього привчати, розмовляти, гратися з нею, обговорювати всі сімейні питання, радитися, просто спілкуватися, щоб вона виростала людяною, доброю і мудрою.

Неабияке значення має прищеплення любові до праці, адже – це основа всього життя, бо лінь ще нікого не піднесла на бажану висоту, а лише знищила, опустила… Тому у сім’ї дуже важливо приділяти своїм дітям належну і постійну увагу, любити їх безмежно. А що це означає: «Любити безмежно»? Одні відразу ж ці слова асоціюють з тим, щоб купити дитині сотні іграшок, розважальних пристроїв, безмежну кількість солодощів і всього, чого дитина тільки побажає… От і «задобрюють» дитячі примхи, бажання і нездоровий потяг до всього, що хочеться. Але це не любов!!! Цим ви свою дитину лише калічите. Бо, мабуть, мамі легше купити десяток машинок, щоб дитина гралася і не турбувала «маму в телефоні», аніж сісти зі своїм хлопчиком і погратися тими ж машинками, повести його у цікаву подорож уявними шляхами або дорогами на мапі своєї країни… Мабуть, батькам іноді легше купити десяток ляльок своїй донечці, щоб вона ними гралась, аніж сісти з донечкою і пошити лялечці платтячко чи сплести віночок, при цьому розказувати їй про народні традиції та звичаї, чи зустріти з донею уявних гостей і накрити на стіл уявні кулінарні шедеври… А от саме в таких іграх діти виховуються, стають ближчими до своїх батьків, бо пізнають від них істину життя й суспільного етикету, культуру поведінки… Від таких ігор діти одержують найцінніші моменти свого життя – це наближеність до мами і до тата, це ті слова, що йдуть від душі дорослого до дитини, це ота звичайна людяність, щирість, доброта, яка переходить від батька до сина і від матері до доньки невимушено, не натягнуто, а просто і щиро. І це найважливіше у вихованні! Адже скільки б ви не говорили про те, як треба поводитися, це мало що дасть, а от така гра з дитиною відразу розставить все на свої місця і вона відразу збагне, що треба робити, як треба поводитися, бо гра дуже добре запам’ятовується, вона яскрава, викликає позитивні емоції, привчає до мудрої поведінки.

А тим більше, коли батьки часто граються зі своїми дітьми, тоді це стає сімейною традицією. Звичайно, дорослим не дуже хочеться гратися, бо вони вже виросли з того віку, завжди зайняті то роботою, то іншими справами, але запам’ятайте – у вас росте дитина і вона росте дуже швидко, так швидко, що ви і не встигнете озирнутися, як ваша дитина стане дорослою і тоді ви не будете мати на неї впливу. Щоб мати цей вплив на дитину, треба змалку з нею гратися, спілкуватися, намагатися бути дуже близькою до неї, перейматися її інтересами в міру дорослішання. Це для декого важка робота. Але якщо ви вже стали батьком і матір’ю, то будьте ласкаві, виконуйте свої прямі обов’язки – вчіть і виховуйте своїх доньок і синів, приділяйте їм достатньо уваги, власної душі і палкого серця, щоб виросли діти на радість вам і на щастя собі.

Усі ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими, саме щасливими. Бо щастя іноді не в багатстві і не в славі, а в доброті і розумінні, у турботі і теплі, яке йде від щирого серця; іноді воно в красі й щирості, в теплі добрих і ніжних рук… Щастя… Воно таке різне, і таке швидкоплинне, але його всі хочуть мати. Тож добре запам’ятайте, що не іграшка приносить щастя дитині, а ваша гра з нею тією іграшкою або і без іграшки, але з добрим словом, ніжною усмішкою і теплими обіймами. Не новий телефон приносить радість дитині, а ваші ніжні обійми і тихе та мудре спілкування, ваші спільно проведені за якоюсь цікавою  роботою вечори, походи в природу, де ви відкриєте дітям чарівний світ рослинного і тваринного світу, де ви навчите виживати в цьому світі, любити його і оберігати як найвищу цінність.

Життя дуже складне. Саме від того, як ми в ньому живемо, і залежить те, чи щасливі ми, чи ні. Тому діти – це надзвичайно велика робота і тривога батьків, турбота і піклування, виховання і щоденне перебування з ними з добрим і чуйним серцем, це стремління зростити свою дитину доброю і світлою людиною. А все це досягається за посередництвом вашої любові до дитини, до рідного і милого хлопчика чи непосидючої дівчинки, але це ваша дитина, це ваше сім’ячко, у якому закладені гени десятків поколінь вашого роду. І не завжди дитина буде копією тата або мами, хоч як би вам цього не хотілося. Адже в дитині живуть гени багатьох поколінь ваших предків. Але от виросте вона такою, якою ви її виховаєте, що цінного закладете і її душу, те там у ній і залишиться на віки і буде передане іншим майбутнім поколінням. Тому й виховання дитини в сім’ї дуже важливе, просто необхідне, адже ви своєю працею створюєте майбутнє покоління нових людей.

Над цим питанням треба дуже задуматись, щоб виросли діти хорошими, добрими і світлими, щоб в майбутньому життя у вашій країні було чудовим, гарним, світлим. Отже, очевидно, як багато означає виховання в сім’ї, яку важливу роль воно відіграє у розвитку суспільства. Кого виховаєте, того і будете мати і ви, і всі ми разом. А насамперед це відіграється на батьках. Якщо вони приділяли своїм дітям належну увагу, то у них буде гарна і забезпечена старість, в любові і турботі про них, а якщо ж мало приділяли уваги своїм дітям, то не сподівайтесь на хороші стосунки з ними. Найімовірніше, вас чекають холодні і самотні вечори вашої старості, без уваги і співчуття. Як кажуть у нас: «Як постелиш, так і будеш спати»… «Що посієш, те й пожнеш»… Тому любіть своїх дітей, любіть щиро і розумно та приділяйте їм більше уваги, живіть їхнім життям. Хай щастить!

Вірші про дітей

Які мама й тато така в них дитина

Про це пам’ятати повинна людина:

Які мама й тато така в них дитина.

Як діточки добрі — батькам тим вінець,

Погані зросли — мамі й тату кінець.

То ж будьте хороші та мудрі, й здорові,

Щоб виросли діточки ваші чудові.

І приклад хороший несіть лиш до них,

Щоб в хаті були щастя, пісня і сміх.

Хтось прагне в світі мудро вік прожити

Хтось прагне в світі мудро вік прожити,

Нести добро, натхнення і тепло,

У людських душах сонце засвітити,

Щоб світло, й ніжно, гарно всім було.

А хтось війну у світі починає

І нищить все, бо зло у нім кипить.

Всьому живому смерті він бажає,

Й ніхто його не може зупинить.

Щастя вдачу казкову має

Хтось прагне в світі мудро вік прожити,

Нести добро, натхнення і тепло,

У людських душах сонце засвітити,

Щоб світло, й ніжно, гарно всім було.

А хтось війну у світі починає

І нищить все, бо зло у нім кипить.

Всьому живому смерті він бажає,

Й ніхто його не може зупинить.

Щоб щастя мати

Запам’ятай! В житті, щоб щастя мати,

Потрібно знати правило просте:

Навчись невтомно й творчо працювати,

А серце добре май і золоте.

Любов у нім неси до цього світу,

Бо це — найвище в світі почуття.

І здобувай для розуму освіту,

Вона чарівним зробить все життя.

Наповни розум світлою метою,

І пам’ять повсякчасно розвивай.

Іди завжди дорогою ясною,

А заздрощів, безчестя уникай.

Учись весь час, май заповітну мрію,

І сонце посели в душі своїй.

І не втрачай ні віру, ні надію…

За правду у житті — горою стій.

Життя — одне… Тому потрібно знати —

Від тебе все залежить у житті.

Бо як постелиш, так і будеш спати.

Тож мудро вибирай свої путі.

Яке це щастя

Яке це щастя, коли сонце світить,

Цвітуть сади і радує весна.

Коли батьки усміхнені і діти,

В усіх мета чарівна і ясна.

Яке це щастя — поле зеленіє,

А в небі синь безмежна, глибина.

Все на землі життю й весні радіє

І радістю впиваєшся до дна.

Яке це щастя — трелі солов’їні

І аромат бузковий навкруги.

Цвітуть віночки білі на калині,

В плакучих вербах гарні береги.

Яке це щастя просто в світі жити,

Сміятися і по стежині йти,

Закохуватись, мріяти, любити,

Слова хороші в серці берегти.

Яке це щастя, як війни немає,

А всюди мир, надія і тепло.

І кожен ранок сонечко вітає…

Якби так завжди на землі було.

Щоб не було війни, лиш спокій всюди,

Порозуміння, ласка, доброта.

Щоб мудрі і терпимі стали люди,

Тоді була б краса і любота…

Яке це щастя, як війни немає,

То можна жити, мріяти, цвісти…

Тоді і пісня радісна лунає,

І дотягнутись можна до мети.

Яке це щастя…

Людина починається з сім’ї

Людина починається з сім’ї,

Де народилась і живе постійно.

Всі звички, риси й погляди свої

Від тата й мами візьме неодмінно.

І буде усміхатись, як вони,

Й дивитись, говоритиме так само.

І ставитись до сонця і пітьми,

Як ставляться до цього тато й мама.

Й нестиме все це на своїм путі,

Що чула й бачила, з тим буде жити.

Вже потім, у дорослому житті,

Якщо захоче, зможе щось змінити…

Та виринатимуть із пам’яті завжди

Всі радісні та болісні фрагменти,

Що додавали радості й біди,

Тож стануть доленосними моменти.

Й від цього вже не дінешся ніде.

Як не старайся — все воно з тобою…

Бо ж пам’ять в ті події приведе

І відізветься в серденьку луною.

І дуже добре, як в сім’ї тепло,

Любов і щирість, доброта й порада…

Та дехто часто бачить сльози й зло,

Брехня панує там і біль, та зрада…

Тож зараз до батьків звертаюся я —

Це ваші діти, не билинка в полі…

І ви для них взірець, одна сім’я,

Від вас залежать всі дитячі долі.