12 червня. росія

Цього дня 1990 року в москві з’їздом народних депутатів РСФСР було проголошено декларацію про суверенітет російської федерації. РСФСР стала першою республікою, яка оголосила про свій вихід з СРСР.

Росіяни лицемірили. Були нещирими й брехали, як зараз і як завжди. Хотіли «зробити хід конем», а СРСР зберегти під новою назвою СНГ. Вірогідно, з Конституцією, яка б уже навіть формально забороняла вихід зі свого складу республік. Одна група політиків на чолі з Єльциним вчинила переворот, аби випхати з кремля Горбачова. Причім комуністи випихали комуністів. Щось схоже трапилося там у 1917-му, коли більшовики відпихнули від годівниці собі подібних чи то соціал-демократів, чи то меншовиків (для нас це байдуже, бо вони завжди лицемірять і, як хамелеони, міняють собі назви, залишаючись при цьому незмінно – росіянами). На росії таке трапляється періодично, але завжди – трапляється. Може, трапиться й ще раз. 

Нам важливо знати, що Троцького і Леніна, Керенського й Столипіна, Колчака й Денікіна, Хрущова й Брежнєва, Горбачова і Єльцина, путіна і Навального, крім того, що всі вони ідентифікували себе як «росіяни», об’єднувало й об’єднує «українське питання». Головним завданням сотень переважно тюркських племен і народів, що вигулькнули на розвалинах власного світу, стало завоювання України, часткове привласнення її історії, культури й мовних елементів. Мабуть, знали щось дуже страшне про себе. Якщо так затято хотіли стати й називатися кимось іншим. Це й лягло в основу російського шовінізму, ненависті до українців, рашизму. Ми, доки живі, є свідками того, що вони – це, насправді, не вони. А оскільки їхня об’єднавча ідеологія – це, власне, історія, а в основі історії – ми, то ми стали для них смертельними ворогами: «якщо будемо ми, то не буде їх». З цією ідеологією росіяни й зайшли у третє тисячоліття.

Повернімося до проголошення росіянами «незалежності». Уже з перших днів після цього акту кремлівське керівництво в особі віце-президента Руцького й інших поважних там осіб почало попереджати Київ, що, в разі спроби набуття реальної незалежності росія залишає за собою право на перегляд наявних кордонів. Далі були спроби відібрати Севастополь, спроба відторгнення Криму в середині 90-х, «Операція «Тузла»» восени 2003-го, окупація Криму 2014-го... 

Усі ці роки з москви лунали погрози, образи й шантаж. 30 років росіяни поклали на підготовку до війни з Україною, якщо не вийде приєднати «по-хорошому»: СНГ, Євразійський союз, Митний союз… Агресорка почала навіть мастурбувати: «ПНР», «ДНР», «ЛНР»… Не вийшло. Усі ці роки росіяни дурили світ і українців, підписуючи договори, гарантії й запевняючи про дотримання норм міжнародного права. Зате вони по-справжньому розкрили свою «душу» – там нічого, крім лицемірства, брехні, віроломства, жлобства, садизму, ненависті й заздрості, немає. І це «відкриття» – «дорогого варте».

Тепер вони самі не знають, як реагувати на проголошення власної незалежності. «Забути» – негарно, бо теперішня команда призначена попередньою, яка й здійснила переворот 1990-го. Святкувати – самим буде смішно, що оголосили незалежність від інших республік, а тепер докладають зусиль і навіть воюють, аби знову возз’єднатися з ними. Виходить, 12 червня 1990 року професійні дурисвіти пошили самі себе в дурні? – Поміркували й назвали «День незалежності» – «Днем росії». Немає слова – немає й явища. «Для него (русского человека) существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами.» (акaд. Иван Павлов, 1932 год).

Можна запропонувати назвати цей день «Днем дурнів» або «Днем брехунів». Хоча, звичайно, можуть бути варіанти: в українській мові 256 тисяч слів (у російській – 195).

https://t.me/Vasyl_Laptiichuk