Вейн Грецкі: Легенда хокею з українським корінням

Зовсім скоро ми підбиватимемо підсумки футбольних сезонів та аналізуватимемо фінали європейських турнірів, але сьогодні хотілося б поговорити про видатну людину у тому виді спорту, який для мене завжди був більш-менш чужим, тому цікаво має бути і вам, і мені.

Канада є батьківщиною багатьох талановитих хокеїстів, але серед них виділяється Вейн Грецкі, чий природний дар ще в дитинстві дозволяв йому перевершувати не тільки однолітків, а й старших гравців. Навіть маючи за плечима безліч нагород, рекордів та титулів, він залишився простою і скромною людиною, щирою з шанувальниками, які за ці якості та професіоналізм стали називати кумира Великим.

Рід Грецьких походить із Берестейщини, звідки емігрував його дід – по батькові Терентій Лаврентійович Грецький. Бабуся Івана Марія – українка, і походить із Підгайців (нині Тернопільської області); з дідом вони між собою розмовляли українською. Його батьки – Волтер і Філіс Грецкі; своєю рідною мовою батько вважав українську. У сім’ї було ще четверо дітей: Кім, Кейт, Брент і Глен.

Батько хлопчика працював у телефонній компанії і був настільки відданим шанувальником хокею, що готовий спостерігати за іграми на місцевому стадіоні по 10 годин поспіль. Не дивно, що його старший син став на ковзани вже у 2,5 року. Це трапилося в гостях у бабусі та дідуся, на ділянці яких протікала річка.

Пізніше батько вирішив обладнати на задньому дворі ковзанку для дітей, яку називав «Колізей Воллі». Він особисто тренував спадкоємців, не лише навчаючи техніці, а й заохочуючи креатив. Вейн потім зізнававася, що вплив батька відчувався протягом усієї подальшої кар’єри.

У 6 років талант Грецкі був очевидний, адже він грав в одній команді з хлопчиками, яким було по 10. Коли гравець досяг цього віку, він забивав уже понад 300 шайб за сезон і продовжував покращувати статистику. Про юну зірку заговорили не лише у рідному місті, а й за його межами, а подивитися на матчі за участю Вейна з’їжджалися і діти, і дорослі.

При цьому хлопчик був талановитим не лише в хокеї – в інших видах спорту він також демонстрував успіхи, особливо у бейсболі. Але гра на льоду була його справжньою пристрастю, що допомагало досить непоказному підлітку випереджати гравців, які перевершували його в габаритах. Він вражав їх хитрістю, спритністю, швидкістю.

Водночас слава мала й іншу сторону – неприкриту заздрість оточуючих. Це почуття до юного таланту відчували не лише суперники, а й товариші по команді і навіть їхні батьки. Вони освистували Вейна, коли він виходив на кригу.

Щоб уберегти сина від негативних переживань, батьки погодилися відпустити його до Торонто. На той момент Грецкі було лише 14 років, і він був змушений жити один у чужому місті. Але мрія грати у хокей вела його вперед.

Будучи 14-річним підлітком, Вейн, як і раніше, був гідним суперником для старших гравців і змагався нарівні з 20-річними хлопцями. Він грав у юнацькій лізі та продовжував демонструвати вражаючі результати, що дозволяло рухатися далі.

Уклавши у 16 років контракт із «Грейхаундсом», Грецкі почав будувати професійну кар’єру. За сезон спортсмен забив 70 шайб у ворота суперників, що дозволило потрапити на чемпіонат світу серед юніорів у Монреалі. Він став наймолодшим учасником турніру.

У клубі «Грейхаундс» Вейн спочатку хотів взяти номер гравця-кумира Горді Хоу – 9, але він був зайнятий. Тоді хокеїст вийшов на кригу під номером 19, з яким провів кілька матчів. Потім менеджер команди порадив взяти число 99, що стало талісманом гравця до кінця кар’єри. А светр із цим ігровим номером нині зберігається у музеї хокейної слави як знак поваги до таланту знаменитості.

Хоча мрією Грецкі було потрапляння до НХЛ, для цієї ліги існувало вікове обмеження. Тому в 17 років юний талант зміг дозволити собі лише контракт із американським клубом «Індіанаполіс Рейсерс» із ВХА. Але в цьому ХК спортсмен провів трохи часу, незабаром його обміняли в «Едмонтон Ойлерз». Існує легенда, що гравця просто розіграли у нарди власники команд.

Клуб «Едмонтон Ойлерз» багато чого отримав із приходом Вейна, а сам гравець зміг здійснити мрію про НХЛ. Це сталося внаслідок злиття з ВХА, завдяки чому шанс виступати у Національній хокейній лізі отримали представники 4 команд Всесвітньої хокейної асоціації.

Оскільки після переходу «Едмонтон Ойлерз» дозволили на початок сезону зберегти у складі двох гравців, вибір ліг на Грецкі. З цієї причини у драфті НХЛ він ніколи не брав участі. Довіру керівництва спортсмен виправдав сповна. З цією командою він став чотириразовим володарем Кубка Стенлі та двічі завойовував Кубок Канади.

Але на відданість гравця відповіли зрадою – його несподівано продали до клубу «Лос-Анджелес Кінгз», який на той момент вважався слабким. На прес-конференції Вейн не стримував сліз, так важко йому було прощатися з командою.

Попри драматичність та несправедливість ситуації, Грецкі продовжив демонструвати професіоналізм на льоду та бити хокейні рекорди. Він відіграв кілька яскравих сезонів та вивів клуб на високий рівень. В 1994-му спортсмен отримав звання найкращого снайпера в історії Національної ліги, а також черговий титул «Арт Росс Трофі».

Але оскільки інші гравці команди поступалися Вейну у професіоналізмі, досягти значних висот не вдалося. Тоді гравець зважився на перехід у «Сент-Луїс Блюз», і успішно, але конфлікти з новим керівництвом змусили спортсмена піти та підписати контракт із «Нью-Йорк Рейнджерс», де він зустрів захід кар’єри. Останню гру кумир мільйонів провів у 1999 році і кілька разів змінював светри та ключки, пізніше роздавши їх на згадку фанатам, які того знаменного дня не могли стримати сліз.

Після відходу з льоду Грецкі продовжив роботу як хокейний функціонер. Деякий час він був співвласником та тренером команди «Фінікс Койотіс», але не зміг привести її до перемог. Згодом гравці згадували, що відчували змішані почуття, коли на них кричав кумир дитинства.

Яскравою подією біографії Вейна стала поїздка на Олімпіаду в Солт-Лейк-Сіті, куди він вирушив як генеральний менеджер збірної Канади. Його співвітчизники виграли золоті медалі.

Наступним місцем роботи знаменитості стала його колишня команда «Едмонтон Ойлерз». Він співпрацював з нею 5 років і звільнився 2021-го.

Україна у житті Грецкі

Грецкі не наголошував на своєму українському корінні, однак в інтерв’ю авторам документального фільму «ЮКІ» констатував цей факт. На великому фандрейзинговому обіді в Торонто на підтримку канадської медичної місії допомоги постраждалим на Майдані та в АТО. 11 вересня 2014 Вейн разом із дружиною Дженет були представлені прем’єр-міністру Канади Стівену Гарперу як почесні гості цього заходу.

На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України хокеїст підтримав нашу державу і закликав, зокрема, обмежити участь російських хокеїстів у змаганнях: 

«Ми всі згодні, що це безглузда війна. Цього ранку я говорив із парою хлопців, які живуть у Києві. Вони відвезли свої родини на машині з міста, повернулися і взяли до рук зброю, щоб захищати своє місто. Ми всі бажаємо всім в Україні всього найкращого та молимося за них.

Якщо ми хочемо відправити додому російських хокеїстів, то це мають бути не тільки вони, в Канаді працює багато інших професій. Дуже радий, що збірна Польщі з футболу висловилася та відмовилася грати з ними».