Феномени рекреаційно-туристичного комплексу України

Дивовижні«Веселі Боковеньки»

 Мало хто в нас знає про те, що на Кіровоградщині, яка не славиться своїми туристичними об’єктами, розташоване одне з дивовижних місць Європи — дендропарк «Веселі Боковеньки». Це, так би мовити, офіційна назва. Однак мешканці навколишніх сіл традиційно називають цей дендропарк Давидовським парком. Причина цього криється в тому, що засновником «Веселих Боковеньок» був онук декабриста Давидова, на якому цей рід і перервався. 

Веселі Боковеньки

Закладати парк почали в 1893 році. Цьому передували поїдки Давидова по найкращих парках Європи. Був він і в Італії, Франції, Британії, Німеччині, Швейцарії. Відвідав і відомі дендропарки України, які на той час уже користувалися заслуженою славою. Після цього Давидов оголосив конкурс на кращий проект дендропарку. Переміг задум українського художника-пейзажиста І. Падалки.

Реалізувати дуже цікавий та оригінальний проект І. Падалки було доручено відомому на той час спеціалісту з ландшафтного дизайну О. Регелю. Йому вдалося повною мірою реалізувати ландшафтний підхід до справи. Задум І. Падалки полягав в тому, щоб у парку не було прямих, рівних алей. Вони мали крутитися, витися вигадливими спіралями тощо. Такий підхід створював враження постійної ландшафтної новизни. Невпинно відкривалися все нові краєвиди, які ніколи не повторювалися двічі. 

Загалом було створено п’ять ландшафтних пейзажів. Композиційними ядрами стали галявини, розміщені на підвищеннях. З них відкриваються казкові краєвиди. Навіть не віриться, що вони є творінням рук людини. Повертаючись в різні боки, вражений турист ніби переходить від північних пейзажів до південних. Коли ви вийдете на інше композиційне ядро, краєвиди при обертанні теж будуть змінюватися, але вже не повторюватимуть попереднє ландшафтне ядро. І так на всіх п’яти точках. В принципі це є унікальне явище в дендропарках. Але й це ще не все.

«Веселі Боковеньки» є одним із європейських та азійських лідерів серед дендропарків за багатством видового складу рослинності. Тут відмічено понад 800 дерев і кущів, завезених на Кіровоградщину з усього світу. Немає жодного материка, який би не був представлений у цьому дендропарку. Особливо багато тут гостей з Африки, Північної і Південної Америки. Це і залізне та кавове дерева, гірський горіх і рідкісний бундук. Туристів вражає своїми розмірами, чудовими, схожими на тюльпани квітами, різьбленими накшталт гітар листям тюльпанове дерево і, можливо, найстародавніше на планеті гінкго, яке збереглося з давніх геологічних епох. Стараннями садівників тут прижився навіть тропічний болотяний кипарис з далекої Флориди.

Відвідувачі дендропарку не приховують свого захоплення. Але і в них, які вже ніби наситилися красою дендропарку, викликає захоплені вигуки пейзаж під назвою «Золота рибка». Крім алей в парку практикуються також звивисті стежки, які раптово виводять туристів до того чи іншого дива природи парку. Є тут і озеро, яке оточене плакучими вербами, за якими, як сторожа, вишикувалися хвойні дерева завезені звідусіль. 

Є в дендропарку «Веселі Боковеньки» і лише йому притаманна «родзинка». Нею виявилася унікальна колекція найрізноманітніших дубів. Тут є червоний, пірамідальний, гірський, мушмулолистий дуб та багато інших видів цього дерева. У «Веселих Боковеньках» створено чотири нових різновиди цієї цінної рослини. Це дійсно феноменальне явище у світі. Роботи з облаштування парку було закінчено в 1903 році, але наукова робота тут не припинялася навіть під час воєн. Так тут проведено понад 10 тисяч схрещень різних форм дубів.

Парк «Олександрія»

Чудовий зразок ландшафтної архітектури міжнародного значення — це парк «Олександрія», що розташований у старовинному місті Київської області Білій Церкві. Історія його створення вельми романтична, тому й у всьому стильовому оформленні парку переважає романтизм і сентименталізм. Понад 200 років тому граф Ф. Браницький, людина не лише багата, але й романтична, вирішив у якийсь спосіб увіковічити своє кохання до дружини Олександрії. Так виник один із найкращих ландшафтно-архітектурних шедеврів світу. Легенда розповідає, що найнятий ландшафтний дизайнер отримав від графа завдання вигинами паркових алей написати на місцевості ім’я його коханої жінки.

Олександрія

Взагалі-то парк «Олександрія» ніби увесь зітканий з легенд. Найграндіозніша з них повідомляє, що під парком існує справжнє підземне місто, з безліччю ходів і залів. Ходи нібито ведуть до річки Росі, в місто, а також до дороги, яка з’єднує Київ з Одесою. Розповідають, що на вимогу графині, щоб ніхто не потривожив її улюблених лебедів навколо ставків, а їх тут аж 12, була посаджена якась таємнича «проклята трава», що отруювала людей, які намагалися прокрастися до води. Лише граф та його дружина знали безпечні підходи до водойм. Як і в «Софіївці», тут є місця, де туристам пропонують загадувати бажання. І, кажуть, збувається!

На площі понад 400 гектарів природні комплекси поєднані з архітектурними спорудами — альтанками, павільйонами, колонадами, містками. Вражає і кількість видів рослин у парку. Їх тут рекордна кількість — 2 500. Навіть знамениті парки Південного берега Криму хоча б близько не підходять до такої неймовірної кількості.

Уже з самого входу до парку відвідувачі поринають у відповідну романтичну обстановку. Головний вхід побудований в класичному стилі. Далі павільйон — Ротонда, потім романтичні «Руїни» з водоспадом, біля яких так люблять фотографуватися закохані й наречені. Колонада «Луна», Китайський місток, джерело «Лев». А ще скульптури Меркурія, Аполлона, Діани. Над парком височить Палієва гора з пам’ятним знаком Семену Палію. 

Краса і слава парку притягала до нього геніальних людей, які шукали в ньому натхнення для своєї творчості. У свій час парком милувалися Т. Шевченко, А. Міцкевич тощо. І нині парк служить місцем відпочинку і наукової роботи. Недаремно він належить Національній академії наук України.

Дача Галілея: від Понтія Пілата до сучасності

Дача Галілея — лісовий заказник, де все дихає спокоєм і напоєне найдавнішими легендами і міфами. А може й правдою. Дача розташована в Тернопільській області в Чортківському і Борщівському районах. Це унікальний масив дубового лісу з численними екзотичними рослинами. До останніх належать сосна Веймутова, модрини європейська й японська, ялиця біла, сосна чорна, горіх чорний, сірий і маньчжурський. Площа Дачі Галілея значна і досягає 1856 гектарів. Основні посадки були здійснені в ХV-ХVІ століттях.

Головними лісоутворюючими породами є дуб звичайний, а також граб з домішками бука, липи серцелистої, ясена звичайного, черешні. Підлісок складається з ліщини, бруслини бородавчастої, клена татарського. Багатий і різноманітний трав’яний покрив Дачі Галілея — осока гірська, осока волосиста, зірочник лісовий, маренка запашна, медунка м’якенька, печіночниця звичайна тощо. 

Тут живе й багато тварин. Доволі звичайними є лосі, косулі, лисиці, борсуки, тхори чорні, підорлики великі. Можна зустріти і занесеного до Червоної книги України пугача. Заказник відіграє в цій місцевості важливу водорегулюючу і ґрунтозахисну роль. Це також цінна лісонасіннева база нашої держави. 

Дача Галілея таємнича і навіть містична місцевість України. По-перше, дивовижною є сама її назва. З одного видання до іншого мандрує твердження, що ця назва пов’язана зі знаменитим астрономом середньовіччя Галілеєм. Але цей лісовий масив заклали щонайменше за століття до його народження. Є легенда, що дачу заклав граф Лянцкоронський для оборони Ягельницького замку від татар. Відомо, який стрес переживали в середньовіччі народи, переходячи з однієї природної зони до іншої. Ліс був чужий і навіть ворожий для степовиків татар. Розповідають, що від замку до Дачі Галілея було прокладено підземний хід, який дозволяв його оборонцям вільно залишати цю оборонну споруду під час облоги і заходити в тил супротивника. 

Співочий дрізд

Однак ці легенди середньовічні і не розкривають таємниці назви цієї місцевості, яка мала таку назву ще до того, як тут посадили ліс. Звідки ж вона походить? Таємницю розкриває топоніміка. Навколо Дачі Галілея розташовані села з цікавими і показовими назвами. Одне називається Констанція, інше Пилятинці. Перша назва римська і з латині перекладається як притулок. Друга пов’язана з прізвищем знаменитого біблійного Понтія Пілата. «Як таке може бути?» — запитаєте ви. Дуже просто, такі запитання пов’язані з тим, що ми — українці — зовсім не знаємо давньої історії своєї Батьківщини і нації. 

Галілея — це не Галілей, а дійсно Галілея, але Палестинська. В Іспанії є Галісія, є така країна як Порту-Галія, є римська провінція Галія, нинішня Франція, є малоазійська Галатея. Всі ці країни, включно з Галілеєю Палестинською, заснували вихідці з української Галичини чи Галісії. Ви вже знаєте, що протягом багатьох тисячоліть розвитку української нації від Трипільської цивілізації до сучасної України наша нація неодноразово переживала демографічний вибух і популяційний стрес. Вони призводили до того, що популяційний надлишок населення періодично покидав Україну і переселявся на всі сторони горизонту. На заході вони заснували Галію, Галісію і Португалію, на півдні Галатею і Галілею Палестинську. В Палестині галичани зустрілися з місцевими семітськими племенами євреїв й арабів. Вони зайняли північну вологу частину Палестини, де почали займатися тим же, чим займалися в Україні: вирощувати пшеницю, корів, волів, свиней, коней і таке інше. В наш час археологи навколо Галілейського моря знайшли безліч кісток свійських свиней. Не можна собі навіть уявити, щоб цю тварини споживали в їжу євреї чи араби. Лише зараз в Палестині археологи відкопали українські вози з волами, на яких наші пращури прибули до Палестини, північну частину якої і назвали Галілеєю. 

Пізніше цю землю захопили римляни. Саме галілеяни-індоєвропейці, а не євреї-семіти дали світові Ісуса Христа. Серед дванадцяти апостолів лише Іуда Іскаріот був євреєм. Всі останні були, як і сам Ісус Христос, галілеянами. Після того, як розп’яли Ісуса Христа, його вчення апостоли понесли світом, а римляни організували в Палестині страшний геноцид, під час якого був знищений Єрусалим. Прислана з Риму армія вбивала всіх у Галілеї. Навряд, щоб така політика могла сподобатися наміснику Риму в Палестині Понтію Пілату, філософу і лібералу. Вчення Ісуса Христа стрімко поширювалося. Напевно, одним з його перших послідовників і став Понтій Пілат.

Римський геноцид галілеян призвів до того, що вони почали масово тікати на північ на свою прабатьківщину Галичину. Нині археологи відкопали на Тернопільщині церкву ІІІ століття. А саме неподалік від Дачі Галілея знаходиться знаменитий підземний монастир перших християн. Схоже на те, що Понтій Пілат вирушив на північ разом із християнами-галілеянами. Вони й заснували села Констанція, Пилятинці, Дачу Галілея, печерний монастир і перші християнські церкви у світі.

Дача Галілея

Автор: Петро Масляк — український науковець, економіко-географ, професор кафедри географії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук. Педагог, вчений, громадський діяч, публіцист, письменник.