Угорщина. Агонія
Лідер Угорської Республіки Віктор Орбан: «…частина України — це давня угорська земля, яка зараз належить Україні. Закарпатські угорці не іммігрували, їх туди не занесло вітром. Вони завжди там жили, це їхня країна, це їхня земля». Агонія угорців як європейської політичної нації.
До судомних конвульсій угорської політичної нації слід ставитися з розумінням. Як ставляться до хворих істот у стані афекту (неосудних) і/або небезпечних. Зазвичай, таких ізолюють у божевільнях, клітках або, принаймні відгороджуються від них. Від росії — не встигли або чомусь не хотіли. Пороблено. Але, крім росії, маємо ще одного божевільного і, якби Бог дав їм, крім язика, ще й потуги, небезпечного сусіда. Цього разу — у двох сенсах (географічному й політичному) одразу — із Заходу.
Рівень освіти й політичної культури в Орбана приблизно такий, як і в путіна. Росіянин міряє міжнародне право сфальшованою історією й лише (як правило) недавніми подіями, вигідними з точки зору обґрунтування «справедливості», як її хочуть бачити самі росіяни. Безвідносно не лише до міжнародного права, але й до історії. Те, що коли в Криму жили люди, росіяни ще пили кумис десь у Саратові, не згадують. Поразку в Кримській війні 1853-1856 рр. теж не згадують, але завжди кажуть про якісь «віки». Точнісінько, як і угорець. «Вони ЗАВЖДИ там жили»! У Карпатах, куди зайшли з-під Уралу і, скориставшись слов’янською гостинністю, оселилися біля тисячі років тому. Звісно, ліквідували аборигенів на території заселення — знищили або перетворили на «угорців». Точнісінько, як їх однокровні брати росіяни на території, яку собі захопили й продовжують захоплювати. Угорці бідують, що не можуть взяти участь у розподілі «українського пирога».
Те, що з усіх відомих у світі країн, лише росіяни й угорці нетерпимі до будь-якого прояву українства, лише деталь, що доповнює картину. Лише в рф й УР українці активно етнічно й культурно знеосіблюються. В росії «немає» українців, хоча їх там кілька мільйонів. В Угорщині є роми, румуни, словаки, хто завгодно, але тільки не українці. Хоча, насправді, їх там сотні тисяч. Та ж сама, що й у росіян, ненависть до мирного населення України під час воєн.
Те, що маємо щонайменше дві ворожі до України й українців нації, саме собою, не так страшно. Страшно те, що вони удвох хочуть ліквідувати або знеособити українців не лише на власних територіях, але у державі українців — Україні. Один агресор має купу ядерної зброї й — за згоди країн світу — контролює Раду Безпеки ООН. Інший — союзник агресора — є членом НАТО і ЄС та блокуватиме вступ України до цих міжнародних організацій, оскільки вступ наш у ці МО унеможливив би агресію проти України й майбутній поділ її території між «до-уральцями» й «зауральцями».
Причім, схоже, як і у випадку членства рф в Раді безпеки, ніхто Угорщину ні з НАТО ні з ЄС не викине — не передбачено процедури, і не для того вони туди вступали. І це буде ще та проблема. Хіба доведеться перезаснувати і ООН, і ЄС, і НАТО, по-перше, приймаючи туди лише країни, ладні сумлінно виконувати вимоги статуту організацій і норми міжнародного права, по-друге, статути виписати так, щоб жодна «угорщина», якщо туди проникне, не могла паралізувати всю структуру, а статут дозволяв викидати на вулицю кожного члена, який не дотримується суворих вимог статутів і міжнародного права. Не кажучи вже про постановку під сумнів чиєїсь державності й непорушність державних кордонів.
Присутність, скажімо, в НАТО України, що зупинила агресію найпотужнішої армії в Європі й переходить на найвищі стандарти Альянсу, й Угорщини, яка сприяє російській агресії в Україні й планує розділити з рф територію жертви, навряд чи є можливою. Тож НАТО (і ЄС) доведеться вже незабаром обирати — Угорщина чи Україна. Переконаний, що агресивна зауральська нація разом з однокровним агресором програє й цю війну, як уже програла Першу і Другу світові війни.
З іншого боку, угорцям можна поспівчувати. Вони починають болісно усвідомлювати, що головна мрія від 1991 року — збільшити територію Угорщини завдяки території України — стає нереальною. Єдина на планеті сила, яка могла й хотіла допомогти їм реалізувати головну угорську національну мрію, — росія, — програє війну. Поділити Україну, як домовлялися з росіянами (і хотіли ж небагато), не вийде. Угорське розчарування настільки велике й глибоке, що слова їхнього зверхника починають межувати з божевіллям. Агонія угорської неєвропейської політичної нації відбувається, просто зараз, на наших очах.
Звичайно, ми колись звикнемо до цієї маячні, що з боку росіян, що з боку угорців. Просто, не звертатимемо уваги, як не звертають уваги на природну поведінку хворих.