Не всі зрозуміли, що відбувалося в лютому 2022 року...

Перед приміщенням міської ради Ірпеня встановили стенди з фотографіями місцевих добровольців, які загинули в боях за місто в минулому році... Як їх багато.

Якщо додати сюди тих ірпінчан, хто за рік загинув на війні, то це зайняло б всю площу...

Яку велику ціну ми платимо...

*  *  *

Не всі зрозуміли, що відбувалося 24-26 лютого 2022 року...

Поточна дИржава просто розбіглася. Враз кудись ділися менти, СБУ-шники, прокурори, судді, депутати та інші «стовпи», на яких тримається це утворення. Нас врятувала Армія, Добровольці та небажання вищого керівництва здатися (як це не дивно). Я пишу про те, що бачив на власні очі, бо сам 24 лютого пішов добровольцем...

Як людина, яка зараз в ЗСУ, можу сказати, що армія нині дуже виросла в професійному плані. В чомусь ми навіть перегнали деякі західні армії... Тримайтеся, війна ще далеко не закінчилася, але головне, що ми не здалися та навчилися перемагати.

 *  *  *

Знаєте, що мені нагадує українська цифрова наддИржава? Це коли повітря раніше таскали мішками (аналогово), а тепер – відрами (цифрою). Якщо порізати на металобрухт майже всі заводи, а виробляти виключно зерно, метал та борги, то залишається тільки цифрою займатися…

 *  *  *

Толерантність вбиває...

Так треба писати на всіх плакатах.

Коли ви примирилися з бандитами, корупціонерам, сепаратистами, колаборантами, збоченцями, ворогами, просто з несправедливістю, то ви не стали Христом... У нього духовна сила була. Була ідея змінити цей світ. А у вас яка ідея? Продовжити як можна довше власне нікчемне життя? Щоб вам не треба було ризикувати, напружуватися, вставати з дивану? Аби вас не чіпали.

Отак зло починає відчувати себе безкарним. Й Ісус червоніє від того, що його послідовники стали нікчемними терпилами...

 *  *  *

Незаконні забудовники: щоб не горіла заплава, треба її забудувати.

Чорні лісоруби: якщо вирубати ліси, то вони горіти не будуть.

Бурштинокопачі: перетворення землі на пустелю дає нові робочі місця.

Контрабандисти: ми робимо товари дешевшими.

Приватні лікарі: здорові пацієнти то недообстежені хворі.

«Народні» депутати: за гроші спонсорів — будь-які закони. Хто платить, той дівчину і танцює.

Президент: я тут для того, щоб продати землю та капітулювати. Я це обіцяв на виборах.

Олігархи: ми законні власники держави. Хто має більше власності, той і хазяїн.

Попи: наш бізнес від Бога. От не дасте нам грошей, то Він надішле на вас хвороби. Люди: «А чого самі хворієте?».

Поліція: більше заборон –> більше штрафів –> більше хабарів. Ми теж їсти хочемо.

Виборці: а давайте вора оберемо ще раз. Він вже наворовався, тепер про нас буде піклуватися.

МОЗ: якась нездорова ситуація зі статистикою захворювання на коронавірус. Ми планували одні цифри, а в реальності вони виявилися на порядок нижчими. Люди: «Бо через відсутність нормальної медицини у нас так довго не живуть».

 *  *  *

Поліцаї глибоко в тилу ходять зі зброєю (ПМ + АКС-74У, магазини приєднані). Військовослужбовцям заборонено ходити зі зброєю (під час війни!) та приєднувати магазин...

Поліцаям зброя видана для ВЛАСНОГО ЗАХИСТУ та ЗАХИСТУ ВЛАДИ, а військовим для ЗАХИСТУ НАРОДУ та КРАЇНИ. Відчуй різницю.

 *  *  *

Радянська армія круто змінювала людей.

От я потрапив туди студентом КПІ, після другого курсу. До армії я до радянської влади ставився зі скепсисом, але нейтрально. А от після неї я став націоналістом та переконаним антикомуністом. Ці переконання були не пасивні.

Перше, що ми з товаришем зробили, коли прийшли в деканат поновлюватися на навчання, це викинули на смітник гіпсового Леніна, який був біля кабінету. Отак просто і викинули з 4-го поверху...

Потім я ходив з жовто-синім значком та наліпкою на дипломаті. Ходив на мітинги, демонстрації, протести. Чмирив комуняк в інституті. Парторг факультету ридала від мене і божилася, що я її екзамен ніколи не складу. А я зібрав ще 2 таких же розгільдяїв і пішов до завкафедри та склав екзамен достроково.

Після цього ми припхалися на останню лекцію з її предмету та довели її до сказу. Коротше, розвалював СРСР як міг! 

І взагалі я дійшов висновку, що це була спланована диверсія — забирати студентів в армію. Наслідком було формування цілого прошарку радикально налаштованої молоді, яка в результаті і поховала СРСР. На відміну від безхребетних шістдесятників, які далі поміркованої критики радянської влади не йшли, ми були готові до військових дій. Десь це призвело до кровопролиття, а десь революція вийшла мирною. Інша справа, що ті комуняки нікуди не ділися. Вони швиденько забули свою ідеологію та привласнили всі заводи. Але через те, що робити нічого, ніколи не вміли, то розвалили все що змогли.

І от тепер ми знову протистоїмо їхнім маріонеткам, так званим новим обличчям. Так що, борня триває...

 *  *  *

Здалеку всі українці здаються однаковими, але підійдеш ближче, а вони різні...

1. Ультра супер-пупер націоналісти: народжуються у вишиванках з шаблюкою в одній руці, та зі шмайсером в іншій. Так все життя і ходять.

2. Націоналісти звичайні: оці таки вишиванку інколи знімають. Дуже полюбляють мріяти про «від Сяну до Дону», співати тужливі козацькі пісні, милуватися найбільшим у Світі прапором з соломи та ходити на день народження Бандери зі смолоскипами.

3. Націоналісти розумні: завжди готові до бою, завжди незадоволені владою, ворогами та МВФ-ом. Владою — за те, що вона не проукраїнська, ворогами — за те, що влада не дає їх убивати, МВФ-ом — за те, що влада їхні гроші по офшорах розтаскує. 

Коротше, влада у всьому винна.

4. Патріот звичайний: в українських реаліях це якийсь мутант — напів націоналіст, напів малорос.

5. Малорос: зросійщений українець, якому все одно, в якій країні жити, якою мовою говорити (хоч і все одно, але суржик наше все), в яку церкву ходити.

6. Ватник звичайний, упоротий: туга за СРСР, за Леніном, за «великими ділами». Вимираючий вид. Ареал проживання — південь та схід України.

7. Українець й европейський лібераст: цей вже думками за кордоном в омріяному Заході, своїх діточок вже з горщика привчає до англійської мови, мріє зробити в Україні філіал західної демохратії. Виходить погано. Замість філіала — колонія, замість демохратії — олігополія.

8. Окрема категорія українців — «українська влада»: етнічні українці тут майже відсутні, складаються переважно з різних креолів та мутантів.

Усі ми різні, але будуємо одну і ту саму країну.

 *  *  *

Друзі, cуто гіпотетично, дайте відповідь: Що ви будете робити, якщо прийде час Ч і голодний та розлючений натовп почне грабувати магазини, банки та заможних сусідів?

1. Приєднаюся до пограбунку (бо то не пограбунок, а повернення свого).

2. Підтримаю поточну владу і допоможу їй наводити лад.

3. Закриюся в оселі та займу кругову оборону.

4. Об’єднаюся із сусідами, друзями, тренувальним підрозділом, та буду тримати оборону кварталу, вулиці, міста.

5. Вивезу родину в село, на дачу чи за кордон.

6. Приєднаюся до тих, хто готовий стати новою владою та навести лад в країні (якщо стара влада не контролює ситуацію, то потрібна нова).

7. Буду кричати: «ЄС, США, ООН, НАТО допоможіть!»

 *  *  *

Майже всі активи в Україні належать тим, хто їх зараз не захищає на війні…