Чикаго з тобою, Україно!
Еой день, такий далекий і такий близький водночас, і не підозрював, що йому судилося увійти в історію. Але не теплим спогадом про щось втішне чи приємне, а болем, тривогою, сльозами і гнівом. Праведним гнівом, який сповнює душу, серце, думки, усе єство тоді, коли вкотре задумуєшся над справді безпрецедентною подією — початком війни росії проти України. Розгортанням відкритої агресії росії проти України. Повномасштабним вторгненням росії на українські землі.
Нас хотіли зламати за три дні. Не вийшло. І не вийде. Ми міцні. Ми тримаємось. Ми стоїмо. Уже цілий рік. Ми хоронимо загиблих у боях, до болю стискаючи кулаки. Ми витягаємо з-під завалів мертвих, покалічених і дивом живих, до болю зціпивши зуби. Ми розкопуємо свіжі братські могили у ще вчора квітучих містах і розуміємо, якою страшною була смерть тих людей — зґвалтованих, закатованих, зі зв’язаними за спиною руками, розстріляних у потилицю… І кричимо так пошепки, що тільки ледь ворушаться вуста. І мовчимо так голосно, що чути на цілий світ.
І так уже цілий рік. Рік, який почався 24 лютого 2022-го. Найкоротший місяць на календарі — він для нас триває і досі. Він став для нас найдовшим у вимірі війни. І триватиме до того дня, коли ми здобудемо перемогу. Обов’язково здобудемо. А зло буде покаране. Рашистське зло, яке принесло стільки горя на нашу землю!
Немає сумніву, що 24 лютого мільйони людей у багатьох країнах по всій земній кулі вийшли на акції протесту, на мітинги, на поминальні панахиди, на демонстрації, аби вкотре засвідчити свою єдність з Україною, аби вкотре продемонстрували свою підтримку Україні, яка, без перебільшення, стоїть щитом за цілий світ.
Справді особливою стала акція із відзначення річниці початку війни у Чикаго. Її організаторами виступили Генеральне консульство України, Український конґресовий комітет Америки (відділ Іллінойс) та організація «Клич». Площа перед собором святих Володимира та Ольги в українській околиці давно не бачила такої кількості людей, такої кількості синьо-жовтих знамен, такого блиску в очах, такої щирості у промовах, таких високоповажних гостей, які прийшли, щоб бути у цей день поруч з українцями Чикаго — міста, яке живе з Україною кожним днем її відчайдушної боротьби, з якого уже цілий рік практично безперервним потоком іде допомога і до військових, і до постраждалого цивільного населення.
Державний Гімн Америки (солістка Ольга Цвинтарна), Державний Гімн України (гурт «Тріода») — їх підхопили усі присутні, відчуваючи плече одне одного, відчуваючи єдність помислів і переживань за долю рідної землі.
Голова УККА (відділ Іллінойс) Ігор Дячун висловив щиру вдячність за участь у мітингу і за постійну підтримку посадовцям консульського корпусу міста Чикаго, які представляють Польщу, Чехію, Болгарію, Канаду, Німеччину, Велику Британію, Францію, Литву й організацію «Білоруси міста Чикаго». Слово до присутніх мали Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов, Митрополит УГКЦ, Голова Філадельфійської архиєпархії в США Борис Ґудзяк, конгресмени Майкл Квигллі та Раджа Крішнамурті, президент Ради Комісарів округи Кук та голова Демократичної Партії Тоні Прекуінкол, мер міста Чикаго Лорі Лайтфут. Заступник голови УККА (відділ Іллінойс) Марія Коркач-Грошко зачитала Прокламацію від губернатора штату Іллінойс. Члени Литовської Національної Гвардії вручили УККА подячну табличку зі свідченням підтримки України. Мер міста Рівервудс Кристін Форд передала вітання від громади міста, яка розділяє з Україною її біль і тривоги у часі війни. Душевні переживання багатьох і заклик не мовчати, не бути байдужими, спонукаючи світ до допомоги Україні зброєю, висловила на мітингу активістка організації «Клич» Лілія Попович.
Кожен із виступів мав доволі сильну емоційну складову, адже те, що уже цілий рік відбувається в Україні, не може не хвилювати і не вражати: фронтові втрати, обстріли міст, убивства, теракти, руйнування цивільної інфраструктури… Скільки всього було за цих 365 днів! Скільки сліз, горя, гніву і журби вмістилося у цих 365-ти днях! Згадати все дозволив присутнім своєрідний аудіоекскурс «365 Days Defending Frееdom», який уже був представлений в шести десятках міст різних штатів Америки, а того вечора з ініціативи члена УККА Анатолія Коновалюка прозвучав і в Чикаго. Під звуки ударів — чи то метронома, чи то сердець, які по всій планеті б’ються в унісон з Україною. А ще могли побачити пережите на змістовних плакатах, з якими прийшли на мітинг активісти організації «Клич»: на кожному — найголовніші події усіх днів першого року війни.
Живим коридором, обрамленим цими плакатами, що їх тримали у руках хлопці і дівчата, учасники мітингу рушили до кафедри святого Миколая, де за участю вірян та священиків багатьох церков була звершена поминальна екуменічна молитва. Її провели Кардинал, Архієпископ Чиказької Римо-католицької Дієцезії Блейз Супіч, митрополит УГКЦ, Голова Філа-дельфійської архиєпархії в США Борис Ґудзяк, єпископ Чиказької єпархії УГКЦ владика Венедикт Алексійчук.
А наступного дня, в суботу, увага до 365-ти днів війни, днів героїчного спротиву України російській військовій агресії, перемістилася у саме серце Чикаго. Активісти організації «Клич» і просто небайдужі українці різного віку вийшли із уже згаданими плакатами, із синьо-жовтими прапорами до площі біля Water Tower, потім рушили вздовж Michigan Аvenue до Millennium Park. Це ті місця, де завжди людно, куди приходять провести вихідний день і жителі Чикаго, і численні гості міста. Нехай, нехай хтось пройшов повз, байдуже окинувши чи взагалі не окинувши оком мітингувальників. Але було багато тих, хто зупинявся, хто придивлявся до знімків на плакатах, хто висловлював співчуття щодо трагічних подій, які уже цілий рік переживає Україна. І світ повинен про це знати. І ми повинні говорити про це на увесь світ. Щоби спільними зусиллями зупинити війну.Зупинити росію, яка у своїх кривавих намірах перейшла усяку межу. І розплата за це прийде. Бо хто сіє вітер, той пожинає бурю. А хто сіє горе, той гореі жнивуватиме…
