Куди сягає коріння фразеологізмів?

Мова — один із подарунків, що даний людям. Вона є відзеркаленням історії країни, людських думок, відображенням народної душі. Як ріка не може існувати без води, так і народ не існує без мови. «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить» — слова українського прозаїка і поета Олександра Олеся, з якими складно не погодитись, адже наша мова — напрочуд красива, мелодійна, запашна, повна квіткових пахощів. У ній існує велечезне різноманіття зворотів, метафор, непередбачуваних поєднань, які роблять її привабливою, «смачною», повною життя, немов те джерело, з якого хочеться напитися цілющої води. Нашою мовою можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження від побаченого, почутого, прочитаного. Одним зі способів виразити багатство мови є вживання в ній фразеологізмів. Чи не кожен з нас чув або вживав у своєму мовленні вирази на зразок: «бачити наскрізь», «бавитись з вогнем», «бути на сьомому небі», «втерти носа», «золота молодь», «мотати на вус» тощо. 

Що ж таке фразеологізми? Простими словами фразеологізм — це стійка комбінація слів, що наділена переносним або метафоричним значенням. Найчастіше значення фразеологізму можна пояснити одним словом: пекти раки — червоніти; замилювати очі — обдурювати; коли рак на горі свисне —  ніколи. 

Історія походження

Сукупність сталих зворотів кожної мови — це скарбниця народу, сплетіння його мудрості й культури, в якому міститься багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про побут, звичаї, ідеали,мрії й сподівання. Фразеологізми, якими ми користуємося сьогодні, мають різне походження. Значна частина — власне українські, що виникли в результаті спостережень людини за довкіллям, дотримання народних традицій, побутом. Пропоную зазирнути до фразеологічного словника української мови і дізнатися історію деяких з них. 

Сім п’ятниць на тиждень

Це характеристика нестійкої, легковажної людини, яка часто змінює свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів. Колись існував культ святої п’ятниці. У цей день приймали й частували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей, організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. П’ятниця ставала строковим днем, з яким пов’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялися, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п’ятниці, а обіцянки так і залишались невиконаними. Так і з’явився вислів, що досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Перемивати кісточки

Історія фразеологізму перемивати кістки — займатись пересудами, обговорювати кого-небудь — може бути пов’язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов’ян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика. 

Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, люди пригадували життя покійного, переповідали окремі події, дотепні чи трагічні історії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття «перемивати кістки» було пов’язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали.

Брати ноги на плечі

Ще в недалекому минулому взуття було розкішшю для простого люду. Його берегли, щоб довше носилося. Мандрували люди переважно пішки. Щоб швидше подолати шлях і заощадити на взутті, ішли босоніж, а чоботи перекидали через плече, особливо тоді, коли бігли, тікали від лиха. Так з’явився фразеологізм «брати ноги на плечі», що означає швидко йти, тікати.

Або все, або нічого

Автор вислову — римський імператор Калігула. Він витрачав великі кошти зі скарбниці на себе. Коли йому дорікнули цим, імператор відповів: «Жити потрібно або в усьому собі відмовляючи, або як Цезар, що керувався принципом: “Прийшов, побачив, переміг”». Фразеологізм «або все, або нічого» вживають, коли потрібно висловити рішучість, готовність домогтися всього бажаного ціною неймовірних зусиль, будь-яких жертв, навіть життя.

ЯК У ВОДУ ДИВИТИСЯ

Із давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Наші предки, вдивляючись у нечітке відображення на водяному плесі, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. Вислів «як у воду дивився» вживають тоді, коли виникає ситуація, яку можна передбачити.

Одна ластівка весни не робить

В одній із байок Езопа розповідається про юнака, який розтратив батьківську спадщину. У хлопця лишився тільки плащ, але він і його продав, побачивши ластівку — провісницю весни і тепла. Та вдарив мороз, ластівка загинула, а юнак з обуренням дорікав їй, що вона його обдурила. Поява ластівки справді знаменує початок потепління, проте одна пташка ще не показник. Вислів «одна ластівка весни не робить» означає, що окремі ознаки, прикмети і явища не свідчать про його виникнення або існування насправді.

Як рукою зняло 

У виразі відображений звичай зцілення за допомогою руки. Знахарі часто відводили рукою зубний чи головний біль. Це «відведення» було схоже на звичайний масаж, тому біль буквально «знімався рукою». Вислів означає швидке зцілення від хвороб і важких душевних травм, раптове зникнення проблем.

Виносити сміття з хати

Давні слов’яни вважали, що сміття з хати потрібно спалювати, а не викидати, бо злі люди можуть використати його для чаклунства. А от попіл із печі або вуглинку часто зав’язували у вузликі викидали на роздоріжжя. Це було оберегом від хвороб. У переносному значенні «виносити сміття з хати» означає розголошувати, виносити на людський суд сімейні суперечки, непорозуміння, таємниці.

Бабине літо

В останні ясні і теплі дні осені, які бувають в Україні наприкінці вересня — на початку жовтня, на полях та в лісах літає багато павутиння. Його плетуть дрібні павучки, які вилазять зі своїх гнізд, відчуваючи повернення нетривкого тепла. За народними віруваннями, ці павутинки пов’язані з початком жіночих робіт. Деякі давньоукраїнські племена також вірили, що цієї чудової осінньої пори Баба-Яга літає в ступі і розкидає павутиння. Невідомо, чи від казкової Баби, чи від жіночих (бабських) робіт походить перша частина фразеологізму «бабине», а друга означає летюче павутиння — «літо».

Біла ворона

Фразеологізму майже дві тисячі років. Його автор — давньоримський поет Ювенал, який писав: «Доля наділяє царство рабам, полоненим… тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон». У природі білі ворони трапляються дуже рідко. Їхнє забарвлення зумовлене відсутністю в організмі пігменту (барви). Таких птахів закльовують їхні сірі родичі, бо вони вирізняються на фоні зграї. Білими воронами називають людей, які своєю поведінкою, зовнішнім виглядом не схожі на загальну масу.

Бути на сьомому небі

У міфах і легендах багатьох народів світу відображено уявлення про сім кришталевих сфер, до яких прикріплені зірки та планети. Найвища, найголовніша сфера була вершиною блаженства — сьомим небом. Фразеологізм «бути на сьомому небі» вживають, коли говорять про безмежне щастя.

Хід конем

Фразеологізм походить із мови шахістів. Усі шахові фігури пересувають на дощці тільки прямо, і лише кінь хо-дить у формі літери «Г». Тому його удари часто бувають неочікуваними для суперника. Ця особливість породила переносне значення вислову «хід конем»: хитро задуманий удар, маневр у будь-якій боротьбі.

Цур йому

Цуром називали слов’янське божество, яке охороняло земельні межі. Часто на межах забивали дерев’яні стовпчики, на яких був зображений Цур. Ці місця слов’яни вважали священними. Тоді й з’явилося слово «цуратися» — обходити священне місце. Вислів «цур йому» виражав побажання кари Цура за поганий вчинок: «Цур йому і віддячить». У сучасній мові цей фразеологізм означає незадоволення чимось, несхвалення, бажання позбутися когось.

Випити гірку чашу

Образ гіркої чаші має біблійне походження. У Євангеліях зафіксовано пророчі слова Ісуса Христа про те, що йому доведеться випити гірку чашу страждань і померти на хресті за людські гріхи. Вживають цей вислів у значенні «перетерпіти» всі випробування, неприємності, довести до кінця важку справу.

Сьома вода на киселі

Кисіль — драглистий десерт із фруктово-ягідного сиропу чи молока. До появи крохмалю для загущення киселю використовували добре промите борошно. Вода, якою його промивали всьоме, була майже чистою: усе забирала з собою попередня вода. Отож, у сьомій воді так мало від улюбленої народної страви — киселю, як у далекого родича споріднених рис із певною людиною. Сьомою водою на киселі називають далеких родичів.

Бити чолом

У княжу добу на Русі існував звичай: звертаючись до князя, русичі низько кланялися, інколи сягаючи чолом землі. Відтоді у мові закріпився вислів «бити чолом» — кланятись комусь, звертатись з проханням.

Як та мара

В українській міфології Мара — богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Вона сіє на землі різні чвари, брехню, недуги, смерть, неймовірні страждання. Її бачать тільки вночі, бо вона творить лише темні справи. У народній творчості є приказки-прокляття, пов’язані зі словом «мара», наприклад: «Щоб тебе мара взяла!». Вислів «як та мара» вживають для вираження неприязні до когось: ходити як мара — означає вештатися в темряві.

Бути в гуморі

Джерелом фразеологізму є середньовічна латиномовна медична література. Тодішні лікарі словом «гумор» позначали соки (рідини) організму, що впливають на настрій людини. Один із таких соків (їх було всього чотири) викликав у людини веселе, піднесене самопочуття. На цьому ґрунті й розвинулось сучасне значення слова «гумор» — радісне, дотепне, смішне.

Отже, бути в доброму гуморі — мати добрий настрій, здоровий сміх, радіти життю.

Втрачене покоління

Цей вислів походить з епіграфа до роману Е. Хемінгуея «І сонце сходить» («Фієста»): «Ви всі — втрачене покоління». Його вперше почула Гертруда Стайн від француза, власника гаража, який сказав своєму помічникові: «Нічого ви не вмієте, ви — втрачене покоління». Вона передала ці слова Ернесту Хемінгуеєві. Після публікації «Фієсти» вони стали широко відомими і набули значення певного соціально-психологічного феномену: втраченим поколінням називали людей, які пройшли через випробування Першої світової війни і втратили не тільки фізичне здоров’я, а й віру в розумність світу. Тепер так кажуть про покоління, яке через складні суспільно-політичні та економічні умови не змогло реалізувати свій потенціал.

Вхопити Бога за бороду  

У давніх народних уявленнях борода була ознакою мужності, втіленням великої сили, росту, плодючості. А ще, вхопивши чоловіка за бороду, можна його контролювати, примушувати виконувати свої бажання. Отже, фразеологізми «вхопити Бога за бороду», «тримати Господа за бороду», «вхопити щастя за бороду» і означають досягнення чогось особливого, незвичайного, вимріяного.

Глуха тетеря

Цей вислів пов’язаний із лісовим птахом тетеруком (у народі — тетеря),який опинився під загрозою знищення через полювання. Найвразливішим для мисливців тетерук стає у шлюбний період. Під час виконання шлюбної пісні особлива складочка у його вусі набухає кров’ю, і в момент, коли птах розтуляє дзьоб, він нічого не бачить і не чує, навіть пострілу рушниці. З цієї самої причини отримав свою назву інший птах, подібний до тетерука, — глухар, а людину, яка дуже зайнята справами і не чує, що до неї звертаються, називають глухою тетерею. 

Жити на широку ногу

У XIV ст. в Західній Європі знатність визначалася довжиною черевика. Дворяни носили черевики завдовжки півтора фута (фут — міра довжини, що становить від 28,3 до 32,48 см), барони — два фути, а князі — два з половиною фута. Тобто багатії та аристократи носили взуття «на велику ногу». Пізніше, замість «жити на велику ногу», стали вживати фразеологізм «жити на широку ногу», тобто розкішно, багато, без жодних обмежень або на найвищому сучасному рівні.

Знати, де раки зимують

Науковцям про зимівлю раків достеменно відомо мало. За однією версією, раки виривають у піску камінні глибокі нори, в яких сплять усю зиму, тому знайти їх важко. За іншою — вони лазять по дну і навіть нерідко розмножуються. Хай там як, а визначити, де саме раки зимують, — непросто. Тому цей фразеологізм означає вміння знаходити безпомилкове рішення, найвигідніший вихід зі становища; бути хитрим, спритним.

Моя хата скраю 

Повний варіант фразеологізму звучить так: «Моя хата скраю, я нічого не знаю». 

Проте насправді це спеціально змінене та перекручене козацьке прислів’я «моя хата скраю — першим ворога стрічаю». Або «я першим стріляю».

Ці козацькі прислів’я були пов’язані із розселенням козаків на кордонах та/або околицях населених пунктів. 

Банальне перекручення, що здійснила радянська влада, змінила зміст на діаметрально протилежний.

На лобі написано

Вислів виник зі звичаю таврувати чоло злочинців розпеченим залізним клеймом. Так у давнину карали злодіїв і селян, які тікали від жорстоких панів і були спіймані. Глибокі шрами від тавра залишалися на все життя: у нещасних справді завжди на лобі було написане їхнє минуле. Нині вислів «на лобі написано» вживають у значенні «все зрозуміло».

Передати куті меду

За давніми українськими звичаями, на зимових святках тричі варили головну звичаєво-обрядову страву — кутю. Першу кутю готували на Святвечір, називали багатою, або Колядою, другу — у переддень Василя — щедрою, третю — у переддень Водохреща — голодною. Варили цю страву з найдобірнішої пшениці в глиняному горщику на непочатій (набираній до схід сонця) воді. Готову кутю змішували з медом і маком. Щоб кутя була смачна та поживна, потрібно не перебавити меду. Занадто солодкий смак може зіпсувати головну страву різдвяних свят. Фразеологізм «передати куті меду» означає перевищувати що-небудь, норму, міру в чому-небудь.

Покласти зуби на полицю

Давній український вислів «покласти зуби на полицю» мовці сприймають як жартівливий. Під час голоду зуби виявляються не потрібними, бо нічого жувати, тому їх «відкладають» на полицю. Дехто з мовознавців стверджує, що спочатку в цьому звороті йшлося про зуб’я в інструменті для розчісування пряжі. Їх клали на полицю, коли нічого було прясти. А коли немає роботи, доводиться голодувати. Унаслідок такого смислового перенесення фраза «покласти зуби на полицю» набула сучасного значення — голодувати, недоїдати, мати мало їжі.

Ось ми і познайомились з історією деяких фразеологізмів. Сподіваюся, що вас ще дрімота не хилить від них, а деякі із зворотів ви навіть намотали собі на вус. Тож збагачуємо наше мовлення різноманіттям висловів, адже це вказуватиме на вашу освіченість та інтелектуальну грамотність, а також зробить вас цікавим співрозмовником. 

Автор: Юлія Бєлюга — UA RESISTANCE FOUNDATION.