Сміх для людей і про людей

 ЗАПРОПОНУВАЛА…

На дискотеці вчора

Я дівчину зустрів…

Балакали про море

Та про пташиний спів…

І, раптом, промовляє —

По тілі в мене щем:

— Давай, коханий Ваня,

Дитину заведем…

— Давай… — я ледве мовив.

А серце  — «та-ра-рам!»

Вона у двері: «Вова!

Заходь! Не мерзни там!..»

 * * *

— На картоплю — хто поїде?

Вийшли двоє, чуби мнуть…

— На підводу йдіть до діда…

Решта — пішки всі підуть…

 * * *

Відчиняє двері Тіма

На порозі став…

— Де ти був?

— За хлібом бігав.

— Ну і що — догнав?

 * * *

— Син у Гриця народився!

— Та ти що? Не чув!

Це так новина, Орися!

Він вагітним був?..

 * * *

Як вдається, дід Махтей,

Вам так довго жити?

— Та… грошей нема в дітей

Мене хоронити…

ПІДЛА МОВЧАНКА

Ідуть по лісі Ваня й дід…

Годину йдуть… мовчать «мов риба»…

Іван — попереду, дід — вслід,

Не поспіває, ледве «диба»…

Тут дід у вухо, раптом — «блись!»

— За що? — Іван стає «зеленим»…

— А що… ти йдеш — мовчиш, як «лис»

І думаєш «фігню» про мене…

ДИВО  

Курочка Ряба — знесла яйце!

Вранці дізналася баба про це.    

Діду сказала.

Бив — не розбив!    

Била і баба — це диво із див!

Бігала Мишка, хвостиком —

«Хрясь!»   

Впало яйце — не розбилося — «Зась!»   

Ціле яйце — а у чому секрет?

Ряба сміється —

оце «Бленд-а-мед»!    

ПРЯНИКИ

— Свіжі пряники у вас? —

Запитав старий Панас.

— Ні. Вже «цвіль» на них, дідусь,

Не беріть їх — я боюсь…

— Ну, а бублики які?

В мене — зуб один! М’які?

— Ви вже, діду, не смішіть…

Краще пряники беріть…

НОВІ ПІЛЬГИ

— Для пенсіонерів, мамо,  

Нові пільги увели!

— Та ти що? А які саме?

— А ще кращі, ніж були!

Уже можна «під стрілою»        

Вам стояти цілий день,       

Притулятися спиною

В «електричці» до дверей.         

І коли — червоне світло       

Засвітилося — ідіть!!       

Можна йти тепер вам сміло!

Оце пільги! Ну, скажіть!  

ПЕРЕВІРКА СИСТЕМИ       

— Ви прийшли сьогодні в школу.    

Я вам хочу пояснити:   

З місця — не кричіть ніколи!

Ви — школярики, не діти!

Щось потрібно запитати,        

В школі правило єдине —         

Треба руку піднімати,          

Без руки — це є провина!

Вова руку піднімає,

На обличчі справжня мука.

Вчителька його питає,

Взявши білу крейду в руки:

— Ти щось хочеш? Я чекаю…

Швидше, у нас нова тема!

— Ні. Це я перевіряю,

Чи спрацьовує система…

КІСТОЧКА

За столом сім’я сидить…

«Трапеза» — це свято!

І синочка мама вчить —

Вимагає тато.

— Вова! Кістку не кусай!

Кісточка — це «кака»!

Кістку — татові віддай,

Бо ти ж не собака…

 * * *

Диплом твій про вищу освіту —

Це, Тома, такий документ,

Що свідчить — був шанс

щось навчитись,

Та втратила ти цей момент…

* * *

Пропав до мене в тебе потяг…          

Спасибі, що прасуєш одяг,                

Борщу навариш, або каші —

Оце і всі стосунки наші…

 * * *

Люди добрі — це не файно       

Розкрадать державне мáйно…       

Знаю, правильно — майнó,

Але крадуть все одно!

 * * *

— Кого ховаєте? — запитує Микита.

І чоловік призупинивсь на мить,                                      

Поглянув і сказав сердито:

— «Кого, кого» — хто у труні лежить…

* * *

— Ти ж казав, що батько вдома…

Стукаю — годину!

Може, ти мені поясниш -

В чому справа, сину?

— Пояснити можу, дядьку,

Немає проблем…

Хто живе тут — я не знаю.

Ми не тут живем…

СИТУАЦІЯ

Ой реве в хліві корова,

Просить подоїти…

Чоловік бере відерце —

Треба і це вміти…

Вже годину нема жінки,

Вийшла десь із хати,

А скотина — є скотина,

Не буде чекати…

Підходить він до корови,

Під вим’я сідає…

А вона відро ногою —

Бах! — Перекидає!..

Розшнурував черевика,

Щоб не мать мороки,

І цю ногу прив’язує

До кілка, що збоку…

Тільки знову примостився –

Ну, вже все — подою!

А корова — «Бах!» відерце

Другою ногою…

Розшнурував черевика,

Щоб не мать мороки –

Другу ногу прив’язує

До кілка, що збоку…

Вже спокійно так сідає…

Доїти зібрався…

А вона — хвостом метнула,

Що він аж злякався…

Чоловік знімає пасок…

Я ж в своїй оселі -

Ним прив’язує корові

Хвоста — аж до стелі…

Штани в нього не держаться…       

Їх, майже, немає…

А тут жінка на порозі

Двері відчиняє:

— Ну, що скажеш, чоловіче?

Ніде правди діти?

Може, скажеш,

що корову прийшов подоїти…

* * *

Синок з інституту депешу дає

У рідне село, в рідну хату:       

«Я шлю тобі, тату, вітання своє,

А ти мені, любий — зарплату…»

ФАЗА

У кігтях електрик кричить з висоти: 

— Подай мені провід! 

Подай, прошу, ти!

— Он бабка іде…

Підійде — і подасть…

А я не торкнуся до нього — і зась!

Бабусю, будь ласка, подайте,

рідненька,

Отому примурку цей провід

маленький…

Бабуся поволі цей провід взяла…

Електрику в кігтях його подала…

— Ну? Що я казав? Ну, а ти що? Зараза! 

«Не буду торкатись!

То — «фаза», то — «фаза»!

ОГІРКИ

Огірочки на базарі

Жінка вибирала

І, який не до вподоби —

Хутко відкидала…

То подайте їй маленькі

І щоби товстенькі…

То найдіть мені здорові…

Довгі і тоненькі…

Ось, нарешті, вже купила…

Понесла до хати…

Продавець пита єхидно:

— А вам які дати?

— Мені всякі можна класти,

Кладіть всі підряд…

Я не буду вибирати —

Мені на салат…

ВИСНОВОК

Виліз дядько з-під машини,

Руки протирає…

Піт дзюрком тече по спині,

Все на світі лає!

А господар дуже чемно

Промовляє: — Друже,

Щиро дякую! Ви, певно,  

Стомилися дуже?

— Нащо мені ваша дяка,

Тільки час «вгенделив».

Якби це була коняка —

Я б її пристрелив!!.

Автор: Володимир Гребенюк — поет, пісняр, композитор, заслужений працівник культури України, член Спілки слов’янських письменників України.