Роковини Будапештського меморандуму

5 грудня 1994 року відбулось підписання Будапештського меморандуму, який безсумнівно можна назвати одним із найганебніших міжнародно-правових договорів в історії. Найганебніших не тому, що для нас, українців, він настільки болючий, а тому, що із його невиконанням пов’язана фактична смерть міжнародно права.

24 роковини підписання цього договору українці зустрічають в умовах повномасштабної війни із московією — супротивником, який переважає нас кількісно і який був одним із «гарантів безпеки» відповідно до Будапештського меморандуму. Одним, але не єдиним.

Історія Будапештського меморандуму (далі — БМ) — історія зради вищого політичного керівництва. 5 президентів задіяні в цьому процесі — Леонід Кравчук та Леонід Кучма — при підготовці і підписанні. Олександр Турчинов (в.о. президента), Петро Порошенко та Володимир Зеленський — в процесі невиконання БМ.

Український інформаційний простір в усіх найважливіших моментах політики є брехливим та антиукраїнським. Аналогічно і в питанні БМ. 

1-ша брехня — Будапештський меморандум не є договором, тому Україна не має жодних гарантій. Це брехня від першого і до останнього слова. Віденська конвенція визначає чіткі ознаки та характеристики того, який саме документ є міжнародним договором, а який ні. БМ відповідно до цього є міжнародним договором, а отже покладає права та обов’язки на його підписантів.

2-га брехня — США та Велика Британія були проти реалізації Будапештського меморандуму. Очевидно, що в сучасній геополітичній архітектурі жодній із держав не є вигідним витрачати додаткові гроші, політичні сили, йти на економічні збитки, залучати свою армію до масштабної війни тощо. Причин може бути багато, проте не від«гарантів безпеки» залежала та залежить реалізація Будапештського меморандуму! Ініціатором до реалізації повинна виступати саме Україна! І отут ми підходимо до причин, чому цябрехня стала дуже поширена в українському інформаційному просторі: ні Турчинов, ні Порошенко, ні Зеленський жодного разу не спробували розпочати реалізацію гарантій безпеки. Жодного. 

При цьому варто також нагадати, що весною 2014 року, після втечі Януковича, при початкових рухах з боку московії в бік окупації Криму, Велика Британія запитувала виконувача обов’язків президента Турчинова, чи розпочинаємо ми консультації, передбачені Будапештським меморандумом. Турчинов відмовився.

Петро Порошенко слідом за Турчиновим також не спробував реалізовувати БМ. Більше того, в порушення Конституції та Закону України «Про оборону» навіть воєнний стан не було введено. А введення воєнного стану було обов’язком президента та зафіксувало б московію країною-агресором з юридичної точки зору. І юридичні наслідки цього були дуже поганими — саме через відсутність воєнного стану Ангела Меркель отримала можливість на міжнародному рівні завжди вживати словосполучення «громадянський конфлікт», «ситуація на Донбасі». Ще одним наслідком стали в майбутньому 30 тисяч кримінальних справ проти добровольців, відкритих в час президенства Петра Порошенка і не закритих (дуже неочікувано) при Володимирі Зеленському. Відсутність воєнного стану була необхідною передумовою для юридичної фіксації росії агресором та подальших дій на рівні Ради Безпеки ООН та для реалізації Будапештського меморандуму. Натомість Порошенко організував зрадливі антиукраїнські «мінські угоди», які в майбутньому повинні стати підставою для його притягнення, а також — Леоніда Кучми, — до кримінальної відповідальності. 

Зеленський продовжив лінію поведінки своїх попередників. Навіть не просто продовжив, а суттєво поглибив її. Повністю проваливши підготовку до війни, попри всі попередження від західних партнерів, навіть після початку повномасштабного вторгнення Володимир Зеленський так і не спробував активізувати Будапештський меморандум. Постійно урізаючи витрати на армію, оборонпром, Володимир Зеленський зараз просить увесь світ про допомогу, при цьому майже не відновлюючи Укроборонпром та не створюючина його базі конче необхідних нам виробництв зброї та боєприпасів. Про необхідність такого виробництва, до речі, у своїй статті наголошує головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Що може бути ще однією з причин, чому Офіс Президента на чолі з Єрмаком так прагне замінити генерала Залужного на когось більш керованого. Ну, щоб в майбутньому уникнути аналогів «Харківського контрнаступу».

3-тя брехня — ми неодноразово згадували «Будапештський меморандум» на міжнародному рівні, але партнери не виконують. Ця брехня зокрема вигідна промосковським силам, для сіяння антизахідних настроїв. А суть полягає в тому, що реалізація своїх прав в юридичній площині полягає в дотриманні певної процедури. І від того, що Порошенко чи Зеленський в своїх інтерв’ю на міжнародних конференціях, відосиках чи ще деінде згадують словосполучення «Будапештський меморандум» — від того юридична процедура не запускається. 

Віктор Іванович Шишкін, суддя Конституційного Суду у відставці, перший Генеральний прокурор України, один із найкращих правознавців країни давно, чітко та публічно розповідав, що реалізація Будапештського меморандуму повинна була розпочатись із направлення відповідних «дипломатичних нот» країнам-підписантам. Нота як міжнародний документ має одну особливість — вона вимагає обов’язкової відповіді. Після написання відповідних «нот» повинні були і розпочатись консультації, як це передбачено в офіційному тексті. Коли Порошенкочи Зеленський згадували «Будапештський меморандум», не виконавши при цьому відповідних процедурних умов, то вони банально вводили в оману українське суспільство, стараючись зібрати при цьому максимум електоральних симпатій. Проте середньостатистичний українець таких тонкощів не розуміє та, зрештою, не може знати, а«чесні» журналісти провідних ЗМІ та всякого роду «експерти» потурбувались, щоб така інформація якомога менше потрапляла в суспільну свідомість.

Керівництво Західних країн добре розуміє все вищезазначене. І діє відповідно до своїх інтересів, виходячи із дій нашої влади. Водночас іронічно реагуючи на тези-вимоги Зеленського «от якби у нас була така-то зброя, то ми тоді московитам могли так жорстко відповідати». В очах керівництва Заходу Володимир Зеленський є людиною, яка повністю провалила підготовку до війни, продовжила руйнування українського оборонного сектору. З іншого боку – не допомагати Україні також неможливо. По-перше, московія тоді змістила б геополітичні баланси на свою користь, а по-друге — симпатія та співчуття народів світу знаходяться на боці українців. І з останнім будь-яка влада на Заході змушена рахуватись. Зокрема і німецька, попри всю свою бізнесову спорідненість із нафто-газовими кремлівськими грошима.

Запуск Будапештського меморандуму дав би Україні можливість не просто просити про допомогу, а вимагати її! Законно, справедливо, аргументовано та публічно. Окрім того, Україна володіла третім ядерним потенціалом у світі. І сама вартість нашої ядерної зброї суттєво перевищувала сотні мільярдів доларів. І якщо виходити виключно із такої економічної калькуляції — найбільша допомога нами отримана від США і наразі складає близько 40 мільярдів. Відчуваєте різницю? А це ще не враховуючи безпековий аспект меморандуму (його головну частину) та того, що значна частина допомоги нам надається у формі кредитів. Раніше чи пізніше за це прийдеться платити.

І вже на саме завершення — українці мусять пам’ятати, хто у Верховній Раді голосував «за» ядерне обеззброєння України. Доклали до цього чимало зусиль і ті, кому робили імідж патріотів-націоналістів. Зокрема і персони з розряду покійного письменника Івана Драча, члена «Народного Руху» В’ячеслава Чорновола. Та й не його одного.

За красивими патріотичними вивісками вже в ті часи часто ховались сексоти (секрєтниє сотруднікі) кгб та агенти ворогів України. Зараз ситуація тільки поглибилась, а спекуляції на «урапатріотизмі» сягнули небачених масштабів. Тому «по ділам їхнім пізнаєтеїх»... А діла всіх тих, хто 30 років доводив Україну до теперішнього стану, вимагають відправки цих діячів на смітник історії. А багатьох — в тюремні камери.