Повернися живим або сталеві кінцівки для наших янголів

Звична осінь в Чикаго… Вітер проймав наскрізь… Неділя… Серце стискалося від болю: зараз побачу їх — Героїв, які пройшли те страшне пекло, щоб боронити нас, Українців, щоб наші діти жили на своїй землі… Ті хлопці з автоматами затуляли нас собою…

У неділю, 13 листопада, церковне приміщення української греко-католицької церкви Святого Йосифа Обручника в Норріджі було переповнене. Тут відбулася зустріч із Героями України. П’ятеро військових, які перебувають в США на протезуванні за програмою «Protez Foundation», відвідали Чикаго. Весь зал стоячи з гучними оваціями зустрічав Героїв: «Слава Україні! Героям Слава!». Людські сльози скропили приміщення. Низький уклін Героям!

Щодня через повномасштабну війну росії проти України десятки українців отримують важкі поранення, багато військових і цивільних втрачають кінцівки. Але цей час, який настав, став реальністю. І хлопці тут, в Америці, щоб стати на ноги… Ще вчора наші воїни були на візках, а сьогодні вже ходять!

«Подати заявку на протезування може будь-хто. Для цього має бути загоєна кукса (частина кінцівки, що залишається після ампутації) і готовий закордонний паспорт. Також є поділ на верхні кінцівки та нижні, щоб до нас не потрапляли легкі випадки. Без черги протезуємо дітей. А серед військових є додатковий поділ: якщо це спеціаліст, який хоче повернутися на фронт, то його ми візьмемо в першу чергу», — розповідає співзасновник проекту Юрій Арошидзе.

Лікар-протезист українського походження Яків Градінар здивований прогресом і швидкістю, з якою українці опановують протез. А протезуванням він займається вже понад 15 років.

Як саме виникла ідея створення благодійного фонду «Протез Фундаціон» в Міннесоті розповідає Юрій Арошидзе: 

«Фонд займається протезування та реабілітацією українців, які втратили кінцівки в результаті війни. Також Фонд допоміг двом хлопчикам. Власне,тепер із солдатами до Міннесоти прибули 12-річний Сашко, який втратив ногу, та 9-річний Артем, який втратив руку під час бомбардування в Україні. Цим дітям також зроблено протезування. В наших планах — розширення нашої діяльності».

Як з’явилася ідея створення Фонду? 

«Коли розпочалося вторгнення росії в Україну, я не міг залишитися осторонь. Для перших біженців, які прибували сюди через Мексику, разом із Андрієм Маданом в Міннесоті організували штаб для допомоги цим людям. Ми зустрічали їх, допомагали із житлом, документами. А з лікарем Яковом Градінаром, який нині протезує наших героїв, були знайомі ще до війни. Свого часу я допомагав пастору Богдану з України отримати протез. Богдан мешкав у мене. А Яков Градінар, який сам з України і тривалий термін працює у США, поставив Богдану безкоштовний протез. Яков Градінар — професіонал своєї справи. Власне, в момент початку війни я зателефонував лікарю, щоб організувати Фонд, завдяки якому б привозили солдатів з України, які втратили кінцівки, і забезпечувати їх протезами. Ми відразу зрозуміли одне одного, як говориться, були «на одній хвилі» й ця ідея нас просто полонила», — розповідає Юрій.

Юрію Арошидзе 28 років. Зовсім молодий юнак. А вже стільки добрих справ за плечима. В Америці він проживає не так довго — три роки. Народився в Білорусі, але мама — українка. Бабуся жила в Україні, і щоліта Юра їздив до неї на канікули. Тож зрозуміло, що Україна для Юрія — одна із Батьківщин. І як він наголосив у розмові, що не може спокійно все це сприймати, і вирішив допомагати всім, чим зможе. І йому це вдалося!

Початки благодійної справи були важкими. Бували моменти, що здавалося, що це нереально. Адже потрібно було перемогти бюрократію й переконати американські та українські уряди в тому, що потрібно сприяти. Підготовка та перемовини в організаторів зайняли три місяці. Потрібно було отримати дозвіл від українського Міністерства оборони на виїзд солдат, потрібна була співпраця з українським Міністерством охорони здоров’я, а також від американської влади — отримання віз. Велику допомогу в цьому надав Віктор Гевко. Але сьогодні процес запущений і все працює.

Лікар Яків Градинар протезує наших вояків. Це робить безкоштовно, що зменшує вартість протезування на 50-60%. Також Яків веде перемовини з виробниками протезів, надає прекрасні знижки. Є домовленість із реабілітаційним центром. Щоправда, ми можемо робити протезування тільки до десяти особам на місяць», — ділиться з нами Юрій Арошидзе.

Як наголосив Юрій, на сьогодні вже є кілька тисяч заявок на протезування. Так, це цифра просто грандіозна. І щодня вона збільшується. Дітей тут беруть без черги. Але загалом націлені на солдатів. Їх хочуть чим скоріше поставити на ноги. Також чималий відсоток солдатів націлені повернутися знову на війну.

Протезування в Америці на високому професійному рівні. Займає цей процес два тижні часу. На запитання — «Чи не можуть хлопці отримати протези в Україні?» — Юрій відповів:

«Ситуація в Україні щодо протезування сумна. Зрозуміло, війна. Але проблема ще в тому, що до нас звертаються люди, які отримали там протези. Але вони не можуть нормально на них ходити. Справа не в протезах. В Україну привозять якісні протези відомих брендів. Але суть в техніці встановлення. Плюс час: ми робимо за два тижні, а в Україні тільки виміри тривають місяцями. В Європі добре це все роблять. Але приймають дуже мало пацієнтів через бюрократичні складності. Тому ми будемо допомагати, використовуючи всі наші можливості.

Важливим моментом є те, що волонтери надають свої помешкання для проживання солдатів. Хлопці морально почуваються добре, жартують, енергійні, позитивні та морально стабільні. Це відчувалося навіть під час зустрічі з українською діаспорою в Чикаго. Віриться, що цей приліт до США поставить на ноги українських солдатів і зробить перезавантаження нервової системи. Америка — це свого роду реабілітація в такий страшний період для наших захисників».

Сама зустріч була надзвичайно теплою. Для наших солдатів співали, танцювали. А також під час концерту відбувся аукціон: розігрували лоти для збору коштів на протезування. Це був пасок Збройних Сил України, який придбав пан Василь зі Львівської області за 22 тисячі доларів. Другий лот — це кавун. Пан Василь знову ж придбав за 1 500 доларів. Третій лот — ювілейна монета спеціально передана з України. Її придбала пані Галина за 3 500 доларів. Картина з передової — 12 000 доларів, яку придбав пан Тарас для зятя. І п’ятий лот — прапор України з передової із підписами солдатів. Цей прапор придбав знову ж пан Василь — 5 000 доларів. 

Участь у заході взяв і Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов:

«Надзвичайно радісно бачити тут наших захисників. І сьогодні ми чули, яка сумна цифра прозвучала: 12 тисяч осіб чекають на протезування. Ми знаємо, що наша держава витрачає свої сили, щоб стримати ворога і перемогти. Тому чимало справ покладено на волонтерів. Я мав честь відвідати в Міннесоті те місце, де наші хлопці проходять реабілітацію. Хочу подякувати всім тим, хто причетний до цього, зокрема Юрію, Якову та всім іншим. Так, вони — сім’я і роблять колосальну роботу. Яків Градінар сказав, що хоче запровадити в Ужгороді проведення семінарів, щоб там могли надавати допомогу з протезування. Це велика робота, але вона потребує великих коштів. Дякую всім! Тільки так разом ми зможемо допомогти! Тільки так до перемоги. Слава Україні!».

Ця зустріч несла в собі унікальну атмосферу. Сьогодні зібралася українська велика родина в Чикаго. І хочеться відзначити, що раніше ми хвилювалися, чи врятуємо Україну. То зараз не залишилося жодних сумнівів. В України з таким народом великий шлях та успіх. І українці в Чикаго неймовірні!

У цей день вдалося на потреби проекту з протезування зібрати 92 тисячі доларів:

• 20 000$ від церкви — 14 000$ зібрали після Богослужіння і ще 6 000$ додав отець Микола Бурядник від парафії;

• 10 800$ зібрали в українській церкві Володимира та Ольги;

• 3 000$ Українська школа при СУМ в м. Палатайн; 

На самому заході вдалось зібрати просто нереальні суми із аукціону:

• 22 000$ — продаж паска;

• 12 000$ — картина із передової;

• 5 000$ — прапор України з передової із підписами солдатів;

• 3 500$ — пам’ятна монета «Ой у лузі червона калина»;

• 1 500$ — кавун в честь звільнення Херсона;

• 16 200$ — пожертви людей підчас вечора.

Велика подяка Церкві Святого Йосифа Обручника, братерству та сестринству церкви, Кирило-Мефодіївській спільноті, ресторану «Шоколад», ресторану «Чарівний глечик», Лілії Сохан за поселення хлопців в центрі Чикаго вже вдруге, сім’ї Ольги та Ігоря Хоптових, Ірині Цинглевич за підтримку, збір коштів, де школа в Палатайн зібрала 3 000 доларів на протез для 12-річного Сашка та всім, хто долучився до збору коштів.

У заході взяли участь танцювальний колектив «Вишиванка», вихованці вокальної школи «Оберіг», жіночий фольклорний колектив «Свашки», гурт «Тріода». Ведучим концерту був Віктор Гевко.

Велика подяка українській громаді в Міннесоті, без якої цей проект не міг би існувати, тим, хто надав житло та будинок для проживання, тим, хто годує наших воїнів, тим, хто надав транспорт, і взагалі кожному, хто долучився чи доларом, чи допомогою, чи теплим словом. 

Незламні — це про українців! Спільними зусиллями вдалось реалізувати грандіозний захід, сповнений звитяги та єдності! 

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Автор: Тетяна Клей-Матвєєва — член Національної спілки журналістів України.