Не дивись вгору. Версія Зеленського
Десантно-штурмові війська розповіли деталі наступу на Олександрівському напрямку та навели список звільнених від кінця січня населених пунктів.
У ході ведення наступальної операції відновлено контроль над понад 745 кв. км території та 26 населеними пунктами (12 – Дніпропетровської області, 10 – Донецької області, 4 – Запорізької області), а також проведено пошук і знищення противника, який інфільтрувався в тилову смугу, на площі понад 300 кв. км.
Військовими частинами та підрозділами Десантно-штурмових військ ЗС України взято під контроль населені пункти: Толстой, Новохатське, Грушівське, Зірка, Зелений Гай, Піддубне, Мирне, Цегельне, Привілля, Злагода, Красногірське, Привільне, Новогригорівка, Степове, Калинівське, Березове, Новомиколаївка, Воскресенка, Олександроград, Ялта.
Військовими частинами та підрозділами Штурмових військ ЗС України взято під контроль населені пункти: Рибне, Маліївка, Січневе, Тернове, Новогеоргіївка, Запорізьке.
Політичні реальність, на відміну від доблесті українських воїнів, тяжіє до інших тенденцій.
Пафосність та войовничість затінили собою все, особливо – критичність розуму та справжність результатів. Навіть у найболючіших випадках, від яких прямо залежить наше виживання як народу.
Зупиніться на секунду і згадайте «плівки Міндіча». І що далі? Крики «ганьба», «зрада», а далі? Скільки ЗМІ, журналістів та експертів зараз ще згадують про них? Чи часто зараз чути про «Кооператив Династію», який мав поховати в прямому і переносному сенсах принаймні частину мародерів? Але фактично – це не просто не відбулось. Інформаційне поле настільки спотворене і контрольоване, що зараз вже мало хто, окрім звичайних людей, згадує про ці криваві злочини проти українців! Криваві, адже кожен вкрадений мільйон має наслідком певну кількість пролитої української крові, смертей та поранень і воїнів, і цивільних.
Як описати сучасний стан свідомості українського народу одним словом? Чим далі, тим частіше мені в голову приходить ОЧМАНІЛІСТЬ.
Емоційні психолого-інформаційні гойдалки вимагають від масової свідомості реакцій в дусі «Ганьба-Слава», заганяючи наші реакції в рефлексивні коридори, які б здались занадто вузькими навіть для піддослідних собачок професора Павлова.
Проте днопоглиблювальні роботи команди Зеленського тривають на повну. У три зміни, без вихідних. Зате з преміями та гешефтами для організаторів і виконавців.
Повітряні сили ЗСУ змінили формат щоденних звітів і більше не публікують дані про кількість ракет, які росія запустила по території України. За інформацією Bloomberg, рішення про зміну формату звітності було ухвалено з міркувань безпеки та на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів.
Тобто замість виробництва своєї антибалістики, які різні єрмаки і штілермани обіцяли українцям уже кілька років, маємо заборону називати кількість атакуючих ракет. Зрозумілим є те, що інформація про прильоти, пошкоджені військові об’єкти чи об’єкти критичної інфраструктури, фото й відео наслідків ударів може допомагати ворогу. Проте в цьому випадку йдеться не про раціональне обмеження, а про стратегію «не чую, не бачу, не рахую – отже нічого нема».
Це навіть не ситуація зі страусами та бетонною підлогою замість піску. Це щось набагато страшніше.
«Українська влада дедалі більше нагадує лікаря, який не лікує хворобу, а забороняє пацієнту дивитися на градусник. Температура не зникла. Інфекція не вилікувана. Організм не став здоровішим. Але в палаті вже спокійніше, бо термометр прибрали, дзеркало завісили, діагноз назвали “інформаційною загрозою”, а хворого переконали, що головна проблема не в сепсисі, а в його “тривожності”», – точно написав Владислав Смірнов.
Замість економічної стратегії – заборона показувати курс обміну валют. При цьому раніше реготали із відповідних заборон на московії.
Замість виробництва високоефективних «Нептунів» та «Сапсанів» на базі держпідприємств, – мільярди мінідічам-штілєрманам.
Замість свободи слова – боротьба з неконтрольованими журналістами, блискавичне просування аналогів путінської цензури та тиску на неугодних.
Замість боротьби з корупцією – боротьба з антикорупціонерами. І не тільки серед «громадських активістів», які не викликають у мене особливих симпатій. А навіть із чинними працівниками НАБУ та САП.
Замість лікування від смертельно небезпечної хвороби команда Зеленського продає масовій українській свідомості голограмний ефект плацебо, щедро приправлений «потужністю», «незламністю», «стійкістю», але не результатом. Українці, не вірте очам своїм, бо реальність – це ІПСО.
Очі не бачать – серце не болить. Проте цей принцип не працює, коли ми говоримо про продовження московських терористичних атак.
Питання захисту від російської балістики на тлі наближення вкрай важкої зими залишається для українців дуже болючим.
10 серпня The Atlantic повідомило, що американські оборонні компанії Raytheon і Lockheed Martin побоюються, що Україна в разі отримання ліцензії зможе удосконалити зенітні ракети Patriot і виробляти їх швидше та значно дешевше, ніж США.
Публічно компанії Raytheon і Lockheed пояснюють свої застереження щодо надання Україні ліцензії «ризиками крадіжки інтелектуальної власності та несанкціонованої передачі технологій».
Однак неназваний чиновник від Республіканської партії на Капітолійському пагорбі розповів виданню, що справжня причина полягає в страху конкуренції. Американські виробники непокояться, що «українці знайдуть спосіб удосконалити Patriot, а потім вироблятимуть їх масово й набагато дешевше, ніж це роблять існуючі лінії у США».
З огляду на важливість цього питання, хочу на ньому зупинитись детальніше. Українськомовне інформаційне поле створило фантастичні ілюзії в масовій свідомості. Відповідно до тих ілюзій, виробництво найсучасніших засобів ППО – PAC-3 до систем «Петріот» є чимось не надто складнішим, аніж складання дронів із китайських комплектуючих. А якщо взяти конструкторську геніальність Штілермана із «ФайрПоінт», помножити її на незламність та потужність Зеленського, то проблем із таким виробництвом взагалі не повинно виникати.
Розчарую увірувавших. У межах технологічних змагань США проти Китаю та рф американці впродовж тривалого часу інвестували сотні мільярдів доларів у своє виробництво: і для безпеки, і для наявності технологічної переваги над потенційним противником, і для отримання прибутків тощо.
PAC-3 зараз є найбільш сучасним. І навіть Німеччина, яка має найбільш високотехнологічний промисловий кластер в Європі, отримала в свій час від США лише PAC-2. Будучи при цьому лідером ЄС та партнером США по НАТО.
Якщо копнути ще глибше, то американські ракети та ППО є наслідком довготривалої щедро високовартісної багатопланової науковоємної інноваційної роботи.
І от «зелені медіа» нам розповідають, що США нам передадуть технології чи ми за 4-6-8 місяців зможемо зробити виробництво, а далі будемо забезпечувати надлишками навіть держави НАТО. Звучить воно, мабуть, гарно, але так і хочеться запитати таких «експертів»: ви взагалі розумієте про що говорите?!
За оцінками британських та американських аналітиків, для розгортання виробництва PAC-3 на території Німеччини із залученням її промислово-технічного потенціалу, знадобилося б принаймні 18 місяців! І це йдеться про німців, які мають конструкторів, полігони, промисловість, гроші.
«Південмаш» та КБ «Південне» мали багатий досвід розробки складних ракетних систем та балістичних технологій, проте ці діаманти українського ВПК системно руйнувались та недофінансовувались! Чи маємо ми зараз відповідну базу та, насамперед, фахівців потрібної якості та кількості? Складне питання, проте відповідь на нього саме зараз, найімовірніше, негативна. Чому? Бо інакше головним ракетобудівником України не став би Штілерман, а базою виробництва не стало б підприємство, яке ще кілька років тому виробляло бетонні лавки.
Але і це ще не все. Уявіть собі, що технологічна перевага США стає відомою для Китаю та рф. І тоді вона припинить бути перевагою, а потенційні вороги ще й зможуть навчитись протидіяти, створювати свою аналоги. Вдосконалювати їх. Гонка озброєнь, промисловий шпіонаж тощо. Втрата переваги матиме не тільки економічні наслідки, а й створить абсолютно конкретні стратегічні безпекові ризики для США.
І враховуючи все вищезазначене, запитайте себе: хто при здоровому розумі надаватиме такі технології Зеленському та його команді? З огляду на зустрічі в Омані, «Вагнерггейт», Єрмака, родичі якого в спецслужбах рф, Подоляка, брат якого був у московському гру, Сирського, батьки якого живуть на московії, «розвідника» Умєрова, у якого незрозуміло скільки паспортів тощо.
Двома днями пізніше «гіпотези» The Atlantic були розвінчані в матеріалі Washington Рost:
- у всьому світі лишилося 827 ракет до «Петріотів», тому «вимога» Зеленського «негайно дати нам 300 ракет» є не надто адекватною;
- війна з Іраном вичерпує запаси боєприпасів, яких катастрофічно не вистачає;
- лише за перший місяць війни з Іраном США випустили 850 «Томагавків», 1000 перехоплювачів та 1300 балістичних ракет;
- світові запаси ракет «Петріот» скоротилися з 2200 до 827;
- вичерпання запасів змусило Білий дім відмовитися від ескалації;
- міністерство війни США розіслало лист оборонним підприємствам, де дано 21 день на подання планів щодо значного прискорення і більш агресивних графіків поставок озброєння;
- багаторічні цикли розробки вже є неприйнятними;
- оборонні підрядники та стартапи з Кремнієвої Долини були запрошені до Білого дому, щоб обговорити делікатні питання;
- Пентагон уклав контракт на 58 млрд доларів із метою потроєння виробництва ракет до 2030 р.;
- усе залежить від схвалення Конгресом законопроекту про видатки на оборону в розмірі 1,2 трлн доларів;
- деякі оборонні підрядники витрачають власні кошти на фінансування виробничих витрат (робота на перспективу).
Читаючи WP, мимоволі зловив себе на думці: як же нам пощастило, що ми маємо Штілермана, якого США не перетягнуло до себе, незважаючи на американський масштаб фінансування та штілерманівської конструкторської геніальності. Лише глибинний український патріотизм Штілермана змусив його залишитись в Україні, а то в США вже генеральні директори Raytheon і Lockheed Martin вже б на дуелях стрілялись за такий цінний актив.
10 серпня 2026 року директор НАБУ Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко провели спільний брифінг щодо підсумків роботи антикорупційних органів за перше півріччя 2026 року. Керівники відзвітували про 360 нових проваджень, 107 підозрюваних і 76 вироків.
«Корупція в Україні не зменшується. Вона залишається на одному й тому самому рівні», – сказав керівник САП Клименко.
«Якщо говорити про топкорупцію, то вона навіть зростає», – зазначив очільник САП.
Крім того, він нагадав, що САП не має повноважень самостійно розпочинати розслідування щодо народних депутатів та погоджувати слідчі дії стосовно них.
Керівник НАБУ Семен Кривонос зі свого боку повідомив про небезпеку корупційних проявів в оборонній сфері. За його словами, великі контракти на постачання озброєння можуть створювати умови для впливу окремих бенефіціарів компаній-постачальників, що загрожує конкуренції і, зрештою, обороноздатності України.
«Трансформація корупції відбувається так: раптом у великих компаніях-постачальниках озброєння можуть з'являтися впливові люди як бенефіціарні власники», – розповів Кривонос.
У контексті контрактів на постачання озброєння директор НАБУ звернув увагу на те, як окремі компанії отримують державні замовлення, і зазначив про тенденції, що загрожують знищенням конкуренції.
«Це дуже важко розслідувати і доводити, безумовно. Ми витрачаємо багато ресурсів, відстежуємо фінансові транзакції, які дуже часто прив'язані до рахунків за кордоном, відстежуємо бенефіціарів, їхній вплив, здійснюємо документування відповідних злочинів», – пояснив Кривонос.
Самотужки НАБУ і САП подолати корупцію в оборонній сфері складно.
«Тому що величезний бюджет, величезна кількість закупівель, в кожному з них може бути корупційний ризик. Це спільна робота і антикорупційних органів, і самого міністерства (оборони – ред.)», – сказав Олександр Клименко.
Дійшовши до цього місця пресконференції, я відчув гострий приступ «інтелектуальної слабкості», вирішив, що я щось десь пропустив та перемотав назад. Але виявилось – ні, нічого не пропустив. Клименко і Кривонос говорили саме це, і саме в такий аморфний безособовий спосіб!
І якщо я із загальним змістом фраз ще можу погодитись, то те, що вони лунають з уст керівництва новостворених і фантастично-продуктивно-реформованих антикорупційних органів – не сприймаю зовсім.
Це як взагалі? Яка мета цих заяв та звітів? Щоб що? Керівники НАБУ та САП не називають прізвищ, не дають підозр, не просувають нових справ, маючи на руках всі необхідні матеріали та докази і свідчення, не продовжують розслідувати «старі» справи на кшталт «плівок Міндіча».
Значна кількість детективів залишається під слідством, яке в НАБУ та САП вважають необґрунтованим. На суддів чиниться тиск.
Клименко прямо говорить: «І ніхто не вживає жодних заходів. І особи, які були причетні до цих атак, до фальсифікацій самих розслідувань, вони до сих пір залишаються на посадах, отримали підвищення, нові звання. І взагалі жодних наслідків і жодних уроків з цієї події не було зроблено».
Де прізвища винуватих? Де прізвища ключових осіб, що переслідували НАБУ та САП і продовжують це робити? Якщо ви керівники інституцій виходите публічно про це говорити, то хоча б мусите озвучити конкретику та звернутись до суспільства за допомогою!
Зрештою саме рік тому розпочались протести на захист НАБУ та САП, і навіть я, взагалі не симпатизуючи професійним активістам-ґрантоїдам, готовий категорично підтримувати діяльність антикорупційних органів. Особливо в питаннях покарання міндічів-хламіндічів та пошуків «невідомого Вови».
Але цього всього нема. Ба більше, про кооператив «Династію» мовчать, як і про «невідомого Вову», одруженого із «невідомою Оленою».
З метою забезпечення подальшого мовчання, а також відсутності згадувань про провал підготовки до війни, розмінований Чонгар, злочинні порушення Конституції тощо, саме зараз авральними темпами продовжуються атаки на свободу слова.
Будучи особисто потерпілим від злочинних дій влади (замовника) та злочинців-поліцейських і ТЦК-унів, я дуже добре та гостро розумію, що відбувається. Саме тому закцентую увагу шановних читачів на вкрай тривожному сигналі.
Не так давно інформаційний простір обурювався через судову заборону публікування матеріалів про 148 об’єктів нерухомості брата директора ДБР. Ну не можна писати про родичів високопосадовців, на яких раптово (після отримання відповідних посад родичами) сходить бізнесова благодать. Проте нинішній випадок створює ще більші ризики.
Колишній заступник головного військового прокурора та один із підозрюваних у так званій «справі адвокатів-хакерів» Дмитро Борзих подав до Печерського районного суду Києва позов проти ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової.
Пропоную Вашій увазі позицію редакції «Дзеркала Тижня»:
«ZN.UA розглядає цей позов не як приватний конфлікт Дмитра Борзих із журналісткою чи редакцією. Йдеться про значно більше – право медіа виконувати свою роботу, а суспільства знати, кого і в чому підозрюють у справах про топкорупцію.
Саме тому принциповою для нас є одна з вимог Борзих – щодо публікації його імені як підозрюваного. Частина 4 статті 296 Цивільного кодексу України дозволяє оприлюднювати ім’я підозрюваного чи обвинуваченого до обвинувального вироку лише за його згодою. У 2025 році Верховний Суд підтвердив буквальне застосування цієї норми: публічний статус особи та суспільний інтерес самі по собі не дають медіа права називати її ім’я.
Таким чином, треба визнати, що український підхід до права на ім’я, по суті, антиєвропейський. Європейський стандарт захищає людину від оголошення винною до вироку, але не встановлює для медіа абсолютної заборони називати підозрюваного незалежно від його статусу та суспільного інтересу. А у справах щодо публічних осіб і топкорупції європейська практика виходить із пріоритетного значення свободи слова та суспільного інтересу».
Свобода слова та верховенство права є базисом, без якого неможливе нормальне життя українського народу. Порушення верховенства права та тотальний наступ на свободу слова в умовах повномасштабної війни фактично реалізовують в Україні, яка бореться за свободу, диктаторський режим, аналогічний до путінського на московії.
У Роттердамі на кладовищі «Кросвейк» провели ексгумацію останків полковника Євгена Коновальця. Прах Українського Провідника повернуть в Україну та тимчасово перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Вшанування Велетів з розряду Євгена Коновальця чи Андрія Мельника є справою честі для українського народу, чиїми Великими Вірними синами вони були до останнього подиху.
Однак я категорично не вірю, що влада Зеленського може сповідувати українські націоналістичні мотиви в своїх діях. Зрештою про який український націоналізм можна говорити щодо людей, які виставили всю українську землю і надра на розпродаж?
Глибоко досліджуючи та відчуваючи життя та чин Євген Коновальця, Андрія Мельника, Омеляна Сеника, Миколи Сціборського та інших високодостойних Синів Українського Народу, я чомусь маю переконання, що якби Євген Коновалець жив у наш час, то діюча олігархічна система його би вважала терористом, а об'єктами політичних акцій ОУН стало б чимало фігурантів зеленого телемарафону.
Вороги роблять своє, із своєю мотивацією та прихованою метою. Нам, українцям, потрібно робити своє. Зокрема, вшановуючи світлу пам’ять Провідника Євгена Коновальця!