Сміх для всіх: для вас, для нас. Частина 3
ПРИКОЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ
— Я й не знав , геть, куме Гнате,
Що твоя дружина
Так уміє танцювати
Прикольно, невпинно!
— Танцювать вона не вміє…
І, тим більше, модно…
Це я жабу її вкинув
За шию холодну…
КАЗКИ
— Читав «казки» я вчора, куме, сину
І зрозумів, що всі вони повинні
Розпочинатись так:
«Десь жили-були…»
Згадай — ми їх не раз в дитинстві
чули.
— Казки бувають різні — ми це знаєм,
В сучасних інший ми початок маєм.
Найкращі починаються, Семене:
«Якщо проголосуєте за мене…»
ОГОЛОШЕННЯ
Оголошення читаю —
Настає нервовий тік:
«Люди! Я надію маю —
Відгукнеться чоловік,
Який стане головою
Нерозлучної сім’ї:
Я, матуся, діток троє,
Бабка ще — куди ж її?
Дідусь хворий та сестрички
(це бабусі, не мої)
Такі добрі, невеличкі,
Їм по сто — вони свої…
Ну… ще тесть дружини діда,
Що тихесенько лежить…
А кричить лиш до обіду…
Він не буде довго жить.
Три племінниці й племінник,
Ще «шуряк» з дочкою в нас…
Він не ходить — паралітик,
Мало їсть, а п’є, лиш, квас.
І лякатися не треба,
Вся моя любов — тобі!
Тепер коротко про себе —
В мене очі голубі…
* * *
— Коштує цей перстень скільки?
— Десять тисяч.
— Це кошмар!
— А кольє? Відверто тільки.
— Два «кошмари» цей товар…
* * *
Прибіг захеканий Данило
З торбами на зупинку:
— Який автобус щойно «сплинув»?
А бабка: — Жовтий, синку…
СПОСІБ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ
— «Запам’ятовування», куме —
Це головне! Це, як маяк!
— Звичайно — так!
— І я придумав та знаю спосіб,
саме як!
— Ой, куме, ти розумний дуже!
А вчора ще таким не був!
Кажи мерщій! Я прошу, друже!
— Цей спосіб… ти диви… забув…
* * *
— Я знаю, що знімає
Сонливість, як рукою!
— А це цікаво, знаєш,
Ти поділись зі мною!
— Це — кава гаряченька,
Яку в руках тримаєш
І на живіт голенький
Зненацька виливаєш!
НА БАЗАРІ
На базарі — ґвалт і крики…
Продавці сидять, стоять…
— Скільки ваші черевики?
— За примірку — двадцять п’ять.
— Як це можна так чинити?
Ви назвіть ціну свою!
Маю намір їх купити!
— А я їх не продаю…
* * *
— Скільки хочете за пса, шановний?
— Гривень — сто — це даром віддаю.
— А за половину? Чи не можна?
— Пів собаки я не продаю…
ГРИБНИК
— Я люблю ходити в ліс
З рушницею, Ваня.
— І багато ти приніс,
Петре, з полювання?
— Ти мене не зрозумів —
Я гриби збираю…
З рушницею між дубів
Грибників шукаю…
Хтось іде… тихенько став,
Щоб не налякати:
«Де ти стільки назбирав?» —
Люблю запитати…
ТАТО
У відрядженні дружина…
Вранці тато: — Боже мій!
Швидко одягає сина —
І у дитсадок мерщій!
В дитсадочку — не приймають…
Він у другий — кажуть: «Ні!»
В третьому — теж відмовляють:
— Куди йти? Скажи мені!
А синочок подивився:
— Тату, інше запитай!
Я вже в школу запізнився
Через тебе — так і знай!..
НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ
Писали всі газети,
І шпальти всі в портретах —
Миколу звеличали,
Бо «поле він зорав»!..
А про коня — ні слова,
Що загубив підкови,
Як плуга «пер» по лану,
Тягнув, поки не впав…
Така в житті наруга
Над тим, хто «тягне плуга»…
Ні слова, ні півслова —
Нехай його трясе!..
А хто стоїть позаду,
Над ним хто має владу,
«Купається у славі»
І «чхать» хотів на все!
* * *
Від спеки — небо сиве!
Кіоск, де пиво, квас:
— Будь-ласка, пляшку пива.
— З собою?
— Ні, без вас…
РЕКОРДСМЕНКА
Вчора йду з роботи пізно
Найкоротшим шляхом —
Через цвинтар, такий грізний,
Наповнений жахом…
Плутаю поміж могилок…
Трава — по коліна,
Як ота «нечиста сила»
Із казок безцінних…
Раптом — що це?.. Якась жінка
Бур’ян вириває
На могилці — і не ліньки?
Що я йду — не знає…
Думаю — щоб не злякати,
Жіночку зненацька,
Треба, мабуть, щось казати
Весело і хвацько:
— Бог у поміч!! — це я ззаду…
І що я побачив —
Ну й жінки! Такої вади —
Нікому б не радив!
Я не думав, що жінки так
Високо стрибають!
Ще й у довжину із місця
Метрів п’ять долають!..
УМОВА ПРОДАЖУ
— Чула, куме, піаніно
Продаєте ви — це так?
— При умові тільки, Зіно,
Щоб не створювать «бардак»!
Щоби було все тихенько —
Це без крику, метушні,
Без напруги, по-маленьку…
Почекай ще десь три дні…
Я годину сам призначу…
Ситуація така:
Щоб цього ніхто не бачив —
Ні дружина, ні донька…
ОБРАЗА
Прийшла дружина в бар надвечір,
Щоб чоловіка вже забрати,
А він розправив свої плечі,
Образився… давай кричати:
— Ти що собі це дозволяєш? —
Поглянув чоловік на неї, —
Чому ніколи не шукаєш
Мене, наприклад, у музеї?..
БУЛЬДОГА НЕ КАРАТИ
Купив мужик машину,
А гаража не мав.
Поставив біля тину,
«Бульдога» прив’язав.
Мужик проснувся вранці —
Немає вже коліс!
Поцупили поганці!
Щоб їх поцупив біс!
На склі хтось пальцем, клятий,
Виразно написав:
«Бульдога не карати!
Він гавкав і гарчав!»
ПІДСТАВИ
Бригадир сидить… Заходить
Фуражир Микита.
Привітався і говорить:
— Лайки не чинити!
Та мені на це начхати!
Я вам заявляю:
Збільшуйте мені зарплату,
Бо підстави маю!
Бригадир очима лупа:
— Що це за підстави?
— Подорожчали всі крупи-
Оце такі справи! —
Фуражир розправив плечі —
А ви що — не чули?
Моє прізвище, до речі,
«Гречка»! Ви забули?..
* * *
— Чому реформи в нас не йдуть?
Таку надію мали!..
— Та ці чиновники, мабуть,
Їх не туди послали…
* * *
Як романтично пахне ковбаса!
І помідори в банці зашарілись!
А там… в кутку, як нібито, роса —
Горілочка домашня причаїлась!
І сало манить нас своїм тільцем…
А хліб підставив підгорілу спину…
Якщо ти млієш, згадуючи це —
Не скажеш, що не любиш Україну!?
Автор: Володимир Гребенюк — поет, пісняр, композитор, заслужений працівник культури України, член Спілки слов’янських письменників України.