Дао

Чим більше я, українець із християнською душею, думаю про долю Західної цивілізації, тим більше розумію її вразливість у нинішньому стані. Тому що вона балансує на багатьох суперечностях, одна з яких – агресивна пасіонарність. Цій цивілізації тісно в реальних параметрах – нею рухає цікавість, жага і гординя. І їй неодмінно потрібно геройство і жертовність. І в цій схемі завжди є слабке місце – такий собі Іуда, який іде проти спільної моралі й бажання святості...

І з огляду на сказане, я усе більше приходжу до думки, що майбутнє цієї планети, якщо воно буде, пов’язане з «жовтою расою».

Ще в дитинстві я чув цю думку, не знаю навіть, звідки взялася вона, – що переможе «жовта раса». І зовсім не тому, що вона потужніша, кількісніша на планеті чи розумніша. Ні, розум тут ні до чого. Просто на якомусь етапі свого розвитку вона народила Лао Дзи і дала світу ДАОСИЗМ.

Що таке Дао?

Дао (буквально «Шлях») – це першопочаток усього сущого, невидимий закон природи та всесвіту. Це не бог у звичному розумінні, а радше потік, якому підпорядковано все: від руху зірок до росту трави. Все має загальну логіку і суть, і виступати проти цього – значить шкодити собі. Тобто над усіма діями має стояти Закон Непротивлення або принцип 

У-вей.

У-вей – це не про слабкість, нездатність боротися або лінь. Це мистецтво діяти згідно з природними властивостями світу, з природним плином подій, коли все, що має бути, вже визначено, тож зрозумій це – і не витрачай сил на опір загальним законам всесвіту.

Замість того щоб боротися з обставинами, даос шукає спосіб «вписатися» в них. Це як плисти за течією, а не проти неї.

І ось тут спливає основна метафора даосизму, яка виражена через воду! Вода в даосизмі – ідеальний вчитель, вона має низку властивостей, які дають їй це звання.

Вода м’яка і податлива, але здатна з часом розмивати найтвердіші береги і руйнувати скелі.

Вода завжди знаходить собі річище – і скромно посідає найнижче місце, тобто вона демонструє свою «природну скромність».

І головний постулат – він викличе зараз у багатьох реакцію неприйняття і агресії, бо це зовсім не те, чого нас вчили в школах, з чим ми стикалися в побуті, і що визначає політику найуспішніших держав. Даоси вважають, що м’яке і гнучке – це ознака життя, а тверде і непохитне – ознака смерті.

Саме м’яке і гнучке! Подивіться, як дерево на скелі своїм корінням проникає вглиб каменю, знаходячи тонкі щілини. 

Як легкі зелені пагінці плюща оминають перепони і обвивають будь-яку поверхню на своєму шляху.

Як гойдається птах на повітряних потоках, майже не працюючи крилами, а лише відчуваючи напрям і силу вітру. Є птахи, що тижнями не приземляються – і лише спускаються до води, аби на льоту спіймати якусь рибку на поверхні.

Отож, жити в гармонії з Дао – це бути як вода: природним і щирим, не піддаватися жодним нелогічним діям, діяти самому лише тоді, коли цього вимагає природна філософія речей. І головне – зберігати в собі внутрішню тишу. Тишу зосередженості на шляху до мети в щоденному русі...

Візьмемо хоча б Китай. Не дивлячись на те що «офіційною» ідеологією КНР є марксизм-ленінізм, адаптований під місцеві реалії, даосизм, разом із конфуціанством, становить культурний та психологічний фундамент, на якому тримається і активно розвивається країна.

Хоча Дао не прописане в законах, даоське мислення проявляється в державній стратегії: Китай вміє пристосовуватися до ринкових умов, не змінюючи при цьому своєї внутрішньої суті (як вода, що набуває форми посудини). А якщо простіше, то комуністична ідеологія не заважає китайцям прийти до своєї внутрішньої суті природнього спокою і творення.

Замість прямої агресії Китай часто діє через економічний вплив, економічно «обволікаючи» партнерів, що дуже нагадує даоський принцип перемоги слабкого над сильним.

Сьогодні влада Китаю підтримує даосизм як частину «традиційної культури», щоб зміцнити національну ідентичність. 

Хоча розвиток Китаю – це симбіоз жорсткої дисципліни і поваги до ієрархії (конфуціанство), комуністичної структури та даоської інтуїції. 

Тож слушно запитати себе: в кого більше історичних перспектив – у Заходу чи Сходу, з огляду на світоглядний фундамент?

І ось тут знову все пояснює даосизм існуванням двох протилежних сил – Інь і Ян. Це як вогонь – експансія, прорив, підкорення, швидкість, радикальність.

Але Схід пропонує інше – мудрість, витривалість, внутрішню згуртованість, збереження ресурсів, вміння перечекати і вистояти, не втрачаючи свого розвитку.

Логіка свідчить, що стратегічна перемога завжди за тим, хто гнучкий, мудріший і далекоглядніший...

І коли триває велика пожежа, що охопила все довкола, то тільки вода, її прохолода і спокій, її природній захист може врятувати від самоспалення, від страшних опіків і від вигорання...

Тож не забувайте про це, коли здається, що нам не врятуватися в цьому страшному вогні...

Дао дає тиху підказку...

Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.