Міфи та реальність Fire Point
Погляди редакції можуть не збігатися з окремими твердженнями, наведеними у тексті
Фото: Fire Point
Кажуть, що ФП-1 – наймасовіший дрон. Це правда, тому що «Фаєрпоінт» отримує більше грошей на дрони, ніж всі інші виробники разом взяті.
Ці гроші – 320 млн доларів в 2024 році і більше 1,5 млрд євро минулого року – їм привозили перші особи держави, які домовляються про фінансування по так званій «данській моделі» з данцями, німцями, норвежцями.
Що таке «данська модель»? Це цільове фінансування «Фаєрпоінт». Це явний протекціонізм. Або топкорупція.
Кажуть, що ФП-1 – найдешевший дрон. Неправда. Коли вони вийшли на ринок у 2024 році, держава купувала ці дрони за ціною 55 тис. доларів при тому, що реальна ціна була 10-15 тис. доларів. Тож корупційний дохід – 40 тис. доларів на одному безпілотнику.
Я про це багато разів писав ще минулого року і давав свідчення НАБУ 2 жовтня 2025 року.
Спойлер: в той же день наш підрозділ розформували.
Зараз ціна на ФП-1 вже більше 100 тис. доларів. Кажуть, що 120 тис. При тому, що «Лютий» дійсно коштує близько 200 тис. доларів, але він годує весь «Антонов», і це не чесна ціна безпілотника, це частка корупційної змови, мета якої довести, що дрони Fire Point дешевші.
Кажуть, що дрони ФП-1 – найефективніші серед інших. Неправда. Це дуже і дуже середня конячка. «Лютий» – набагато кращий і за обладнанням, і за аеродинамікою, і за можливістю виконати завдання.
ФП-1 – «найефективніший», якщо рахувати кількість вражених ним цілей. Але це тільки завдяки тому, що «Фаєрпоінт» вже має 3/4 ринку. Три з чотирьох дронів – «фаєрпоінти», ось і рахуйте «ефективність».
Кажуть, що Fire Point дуже важливий для нашої оборони, і тому його не можна чіпати. Це неправда. Єдина сумнівна користь – масове (завдяки щедрому фінансуванню) виробництво досить посередніх дронів.
Якщо пам'ятати, що ці дрони продаються державі в 3-4 рази дорожче дозволеної ціни, то, не чіпаючи «Фаєрпоінт», ми просто годуємо корупційного монстра.
Такі дрони легко може робити в потрібній кількості інший виробник. І багато таких виробників-конкурентів Fire Point просто розорив.
Немає ніякої «української ракетної програми» в «Фаєрпоінт».
Компанія не має досвіду, не володіє технічними можливостями, не має фахівців в потрібній кількості для розв'язання задач ракетної програми.
Приклад «Фламінго» – показовий. Можна зробити літаючий макет крилатої ракети, але за відсутності двигунів, системи управління, яка забезпечує політ на мінімальних висотах і точний вихід на ціль – це буде тільки макет, який яскраво стартує.
Це блеф.
Весь світ давно відмовився від величезних крилатих ракет, які дуже помітні і легко збиваються.
Тільки для того, щоб вразити «покупця» – західних донорів, власне населення, – була побудована ракета «Фламінго», яка дійсно може полетіти, але за відсутності сучасної системи навігації і наведення, в більшості випадків не може навіть долетіти до району цілі.
Чиновники Міноборони це зрозуміли і не хочуть ставити свої підписи під фінансуванням виробництва «Фламінго», щоб потім не нести відповідальність за розтрату державних коштів на сумнівні проекти.
З балістикою та сама історія.
Якщо послухати Міндіча, то робити балістику – це щось на кшталт виготовлення дерев'яних держаків для лопат. 5 тис. штук на рік! 7 тис. штук на рік!.. Американці будуть плакати… Недарма Коломойський сміється з розумових здібностей Міндіча.
Ну, не можна «зробити балістику» за рік! Не можна в наших умовах зробити і за два-три роки.
Американські, європейські, російські провідні компанії з багаторічним досвідом, маючи розвинуту виробничу базу, десятки тисяч фахівців, витрачають на розробку ракет колосальні ресурси впродовж, буває, десятків років.
Бо ракета – це не просто болванка, намотана карбоном – пам'ятаєте, як Міндіч каже Умєрову, що вони «намотають» 7 тис. ракет?.. Це дуже складний комплекс сучасної електроніки, програмного забезпечення, високоточних навігаційних приладів… Тверде паливо – це теж дуже складна річ…
Якби балістика була такою простою, як кажуть Міндічі-Штілермани, її б давно робили всі. Але чомусь зовсім небагато країн в світі мають свою балістику, як і крилаті ракети.
Антибалістику взагалі не можна коментувати без сліз… На пальцях однієї руки можна порахувати успішні проекти в цієї царині.
Системи ППО – це дуже складна річ; розробка систем ПРО обходиться дорожче створення ядерної зброї.
На створення «антибалістики» розвинуті держави витрачають десятки років, мільярди доларів.
Щоб робити такі круті речі, а це не дрони збирати з китайських комплектуючих, потрібна сучасна промисловість електроніки, точних приладів, виробництво різних металів, їхня обробка. Потрібне хімічне виробництво. Потрібні кваліфіковані інженерні кадри.
Так, щось є, щось залишилося в колективах, які «ведуть» ракети «Нептун» і «Сапсан». Це майже все, що в нас збереглося з часів СРСР, але у «Фаєрпоінта» нічого цього немає. Тому, можливо, і збираються «заморозити» «Сапсан», щоб його канібалізувати?..
Які там «антибалістичні щити», які «Фреї»?!.. Які, в біса, польоти в космос?..
З часом, коли все розкриється, ми будемо в шоці від розмаху сучасних комбінаторів, які вирішили побудувати чергові Нью-Васюки в змученій війною Україні.
І це зовсім не смішно.
Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БпЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».