Вірші цієї війни
* * *
— Наш дух незламний і чудовий! —
Так пише матері дитина,
Складає вдячність знову й знову
І далі — наче намистини.
— Не віддамо нізащо в світі
Й малого клаптика Вкраїни,
За нас батьки в молитві й діти
І мова наша солов’їна!
Підступна нечисть не зламає —
Любові вистачить і злості!
Щоразу серце зігріває
Вкраїнське сонце в високості!
Синами вірними пишаюсь,
Горджуся дітками малими,
Що барви правди свого краю
Тримають митями гіркими.
Наш дух незламний не зламати! —
Так пише матері дитина,
Бо з нами Бог і наша мати —
Найкраща в світі — Україна!
27–28.02.2022 р.
* * *
Я народилась в бомбосховищі —
Вже наче винна без вини,
Коли Вкраїна, як летовище,
Палає доторком війни.
Я народилась! Так! Ви чуєте?!
І буду вірити і жить!
Ви нас, вкраїнців, не змарнуєте,
І дух наш вам не спопелить!
Я народилась в бомбосховищі,
Але вкраїнського єства!
Війна — то смерть, а не видовище,
Та я, ви чуєте? Жива!
1.03.2022 р.
* * *
Я вітаю тебе, обіймаючи,
Тільки сльози нестримно бринять,
Я вітаю, за душу тримаючи,
Хоч і струни від болю тремтять.
Я вітаю, бажання римуючи,
У любові торкаюсь весни.
Білий голуб, тихенько воркуючи,
Надихає на мирнії сни.
Я вітаю, поволі зітхаючи,
І долоні на серце кладу —
Матір Божу про тебе благаючи!
Зуби зціпила — і не впаду!
7–8.03.2022 р.
* * *
Мені здалось, я впала на коліна,
Навколо — смерть і спалені міста,
Навколо — біль і плаче Україна,
І крик душі — молитва до Христа.
Мені здалось! Я вмилася сльозою,
Пішла вперед зі зброєю в руках:
Мені слова натомість — моя зброя,
Що вже летить зміцніла понад дах!
Мені здалось! Я витерла обличчя,
Зв’язала душу міцно, як жита́,
І без цензур, хоч так мені не личить,
Іду вперед — ця місія свята!
Вже не здалось! Живою я не здамся,
А заплету, як зашморг, ворогам
Вкраїнське слово!
Нелюде, отямся!
Ми — з України! Матір не віддам!
12.03.2022 р.
* * *
Моєму батькові
Свічу запалила і сіла навпроти,
Загля́нула в вічі, торкнулась щоки…
Та тільки холодний відколи той дотик —
І нас розділяють розлучні роки.
Та ти все ж прийшов до онуки під ранок,
За смерті дитячі розлючений весь,
Сказав, щоб єднались, і вже наостанок
Обнять не схотів і пішов собі десь…
Мій любий і рідний ти мій капітане,
Чи зміг би повірити в нинішній жах,
Чи б міг уявить, як болітимуть рани
І буде здригатися навіть твій прах?!
Свічу запалила і витерла сльози,
Немов пригорнулась до твого чола…
Минеться вже скоро — й омріяні грози
Уже сповістять: «Перемога прийшла!»
15.03.2022 р.
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна,
Я нишком стану на коліна
І, сльози випивши до дна,
До Бога вимовлю уклінно.
Коли закінчиться війна
І щезне миршаве й вороже,
Я просто вигляну з вікна
І крикну: «Вдячна тобі, Боже!»
Коли закінчиться війна
І вклякне, зрештою, «Тривога»,
На мене гляне… сивина
В моїх дітей уже з порога.
Коли закінчиться війна,
Я, захлинаючись від болю,
Складу в долоні імена,
Що бережуть вкраїнську долю.
Коли закінчиться війна,
Доземно з вдячністю вклонюся
Й тоді, нарешті, не одна
Я щиро Богу помолюся.
Коли закінчиться війна
І оживуть міста і луки,
Зросте рясна озимина
І вже народяться онуки!
Коли закінчиться війна
Й бузок замріється яскраво,
Прийде до світу таїна:
Ми — з України! Богу слава!
29.03.2022 р.
Мені наснилася війна
Мені наснилася війна:
Горіла вибухами доля,
Лягала пасмом сивина,
Неначе вирвами у полі.
Мені наснилися міста,
Дощенту спалені бідою,
І страх смертельний на вустах,
Й тіла, замучені ордою.
Мені наснилися вони,
Дитячі виплакані очі,
Безжально вкрадені з весни
Навічним мороком із ночі.
Мені наснилися Ірпінь,
Гостомель, Ворзель, моя Буча
І Маріуполь, наче тінь,
І Бородянки біль пекучий.
Мені наснилось… Ні! Молю!
Паду навколішки від болю
За все, що серцем так люблю,
За Україну, її долю!
6.04.2022 р.
* * *
Лейтенанту Вірі Анатій,
загиблій в Очакові 24.02.2022 р.
Віро, ти йшла уперед без вагання,
Море гойдало на хвилях надію.
Доля зігріла щасливо коханням.
Чуєш? Без тебе навколо весніє!..
Віра — відважна донька України,
Ангел, що гріє з любов’ю дітей…
Птаха, що співом прийде солов’їним,
Туга усіх нерозквітлих ночей.
Віро, ти чуєш, струною озвися!
Віро, ти в щирій молитві живеш!
Віро, ти цвітом весняним родися!
Віро, ти морем навічно пливеш…
8.04.2022 р.
Розстріляний Шевченко
з України
Розстріляний Шевченко з України
Вражині не скорився і не впав,
Стоїть, як символ віри, між руїни,
А скільки ж він пророче написав!..
Розстріляний Шевченко — то наруга
Над світлом української зорі,
То біль і ще невиплакана туга,
І сонце, закривавлене вгорі.
Схилив помежи вибухи мовчання,
Чоло пробите кулею крізь час…
Зійде воно, нескорене світання,
І мовить незабутній наш Тарас!
Розстріляний Шевченко з Бородянки
Зібрав у рану весь вкраїнський біль,
Чиїсь вже ненароджені світанки
І крики безпорадні звідусіль…
Розстріляний Шевченко — наче доля:
Схилився, тільки встояв попри все!
Отак вона в тризубі, наша ВОЛЯ,
Вкраїнську ПЕРЕМОГУ принесе!
19–20.04.2022 р.
* * *
Жужі та її господарю
Ігорю з Маріуполя
Вони йшли, попри страх сподіваючись,
Попри обстріли, холод і біль,
У обіймах, бувало, прощаючись
Через смерть, що летить звідусіль.
Попри голод ішли, ледь не марили
І чіплялися знов за життя,
Лиш би хмари смертельно не вдарили!
До руїн вже нема вороття…
Вони падали й знову прощалися
І ковтали бездоння зі сліз,
І від розпачу ними вмивалися…
Ангел нишком їх долею ніс.
Вони йшли, крок за кроком долаючи
Українського болю жахи,
За молитвами ледве встигаючи,
Забували про власні страхи.
Вони вийшли, весною врятовані,
І зітхнули, торкнувшись тепла —
Були Богом таки поціловані!..
А ще віра вкраїнська була!
30.04–2.05.2022
Автор: Інна Гончар — поетеса, журналіст, член НСЖУ.