Весняні прикмети і народна мудрість: стежмо за рогами місяця та за граками
Коли можна, а коли не можна дивитися на падучі зірки? Чим день Олекси Теплого відрізняється від інших днів? Чому треба стежити за граками? Коли пора сіяти? Якою буде весна? На ці та інші питання наші предки могли відповісти, бо з покоління в покоління стежили за природою та її змінами. Так формувався український народний календар. Церковні свята збігалися з народними прикметами, тому виникало цікаве поєднання.
Неможливо перерахувати всі весняні обряди, повір’я, звичаї. Наша культура справді дуже багата. Але спробуймо накреслити кілька найцікавіших.
Наприклад, у березні відзначається день пам’яті святого Лева, єпископа Катанського. Або назва цього дня – просто Лев Катанський.
Є повір’я, що цього дня (5 березня) не можна дивитися на падучі зірки.
Наступний день – пам’яті преподобного Тимофія-пустельника. Але в народі називали інакше – у риму: Тимофій-Весновій; зменшувально – Тимоша, або ще: Хоми, Весногрія. Казали: «Який Тимофій, така й весна». Якщо була сонячна погода, старі люди сідали на призьбу, грілися, згадували кумедні оповідки. Отже, це день і тепла, у гумору.
Або раніше я вже зазначала про 9 березня – День першого (у ІV ст.) і другого (у 452 р.) обретіння глави Іоанна Предтечі. Із цим святом пов’язують багато прикмет, з-поміж яких є поетична: «Роги місяця яскраві та круглі – на мороз». Отже, коли темнішало, стежили за місяцем.
А наступний день – теж незвичний. Це день пам’яті святителя Тарасія, патріарха Константинопольського. Проте в народі таке свято розглядалось інакше. Вірили, що святий Тарасій забороняє з 10 березня спати вдень, інакше нападе лихоманка. Але краще згадати більш приємне – те, що ім’я Тарас дуже популярне в нас, українців, і в першу чергу, звичайно, згадується Тарас Шевченко. До речі, це ім’я означає «неспокійний» або навіть «бунтівничий». Недарма і самого Кобзаря, і його збірку називали і називають полум’яними.
12 березня – день пам’яті преподобного Прокопія Декаполіта Сповідника. Предки називали це «Прокіп». І казали: «Прокіп дорогу руйнує».
А далі – день пам’яті преподобного Василя Сповідника. Це ім’я перезвали за прикметами: Василь-плаксивець, Василь Теплий, Дроворуб. Отже, помічали, що міняється погода – на тепло. Вважали, що в цей день завжди буде відлига. З цього часу сніг під сонцем тане й починає крапати (тому – «плаксивець»). І зазначали: «Довгі бурульки – довгий льон». Що ж, традиційно навесні крапає з даху. Але пращури вірили, що це не просто так, бо: «Якщо з даху крапає, мисливцю треба збиратися полювати на зайців». Згадаймо «Мисливські усмішки» Остапа Вишні – у тому числі про зайців і як головний герой радів, що нікого не вбив. А онук усе просив зайця. Живого, щоб гратися з ним.
15 березня – Федот; день пам’яті священномученика Феодота, єпископа Кірінійського. Чекали на останню відлигу. Але траплялося, що замість відлиги був мороз. І казали: «На Федота заніс (за мітель) – усе сіно знесе (довго не буде трави»).
17 березня – Гарасим-Грачівник; день пам’яті преподобного Герасима з Лікії (умер у 475 р.). А що казали? Прилітає перший весняний птах – грак; кажуть: «Гарасим-грачівник граків пригнав». Якщо граки прямо на гніздо летять – весна буде дружна. Якщо граки сіли в гнізда, то через три тижні можна виходити на сівбу. Для народжених у цей день обереги – гілочки, упущені граками.
18 березня – день пам’яті святого мученика Конона Ісаврійського. Ім’я Конон було в попередніх поколінь українців. У народі церковну дату називали Конон-Городник, Градар. А у старовинних місяцесловах писалося: «Хоча б у день Конона-Градаря була й зима, починай орати город, і ти тільки почни в цей день, неодмінно город буде добрий, і овочу буде багато». Вислів «орати город» тут має значення символічне: достатньо зробити кілька лунок лопатою. І вірили: якщо на Конона сухо, то граду влітку не буде.
20 березня – день пам’яті священномученика Василя. Казали: «З Василя весна йде». І в риму: «З даху крапає, а за ніс дряпає».
25 березня – Феофан (Теофан); день пам’яті преподобного Феофана Сповідника. Помічали: «На Феофана туман – урожай на льон і коноплю». А ще: якщо на Феофана кінь захворіє, то все літо хворітиме, тому для літньої роботи він не годиться. Отже, це день туманів і коней.
Одне з найвідоміших весняних свят – це Благовіщення. А повністю назва цього дня – Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. У нашому народі споконвічно люблять і шанують це свято. Можна згадати картину Олександра Мурашка «Благовіщення», де Пречиста зображена як сучасна дівчина в білому. Вона вишиває на великих п’яльцях. Архангел Гавриїл являється їй із лілеєю. Так, лілея – традиційний атрибут на картинах на цей сюжет.
Раніше в цей день святкувались язичницька Масниця, весняне рівнодення, а також ведмеже свято. У народному календарі цей день відзначався як початок весни, день «відкриття землі», пробудження її від сну, виходу із землі гадів, мишей, комах; появлення нечистої сили; пора прильоту птахів, пробудження бджіл, ведмедя. Адже наші пращури стежили за природою.
29 березня – Савин; день пам’яті святого мученика Савина. Якщо в цей день тепло, то й весна буде тепла.
Ще наш народ шанував свято Теплого Олекси. За церковним календарем, це день пам’яті преподобного Олексія. У давньоукраїнській літературі вивчають житіє Олексія – Чоловіка Божого. А як наші предки називали цей день? Як і сьогодні називають? 30 березня – Олексій – Чоловік Божий, Олексій – З гір вода (З гір потоки), Теплий Олекса, Пролий глек. Зрозуміло, що ці назви «З гір вода» або «Пролий глек» означають погоду.
Казали: «На Олексу з гір потоки, а риба зі ставу (тобто риба вирушає із зимування та треться під берегами)». Вірили: «На Олексу відкриваються всі зимові джерела». Помічали: якщо в цей день з гір біжить вода, то будуть сприятлива весна та хороші врожаї.
Отже, бачимо, що дуже стежили за водою. І зазначали: «Які на Олексу струмки (великі чи малі), така і заплава».
А ще – оскільки теплішало – казали: «На Теплого Олексу діставай вулики». Або – більш образно: «На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває», чи «щука риба лід хвостом розбиває». І, оскільки прощались із зимою, то зустрічали літо. Тому закликали: «На Олекси кидай сани, готуй воза». А ще на Олекси був день гусячих боїв: спускали гусаків. Ми традиційно уявляємо бойових півнів і півнячі бої. Але, виявляється, гусаки теж билися!
Перейдімо до господарських прикмет. Наші предки після Теплого Олекси починали сіяти ячмінь і овес.
Останній день березня – пам’яті святого Кирила, архієпископа Єрусалимського.
Помічали, що в цей час дороги псуються, їздити на санях стає важко.
А коли настає квітень, то так само рясна народна мудрість. Із цим місяцем теж пов’язували багато прикмет, приказок, повір’їв, наприклад:
У квітні земля пріє.
Квітень водою, а жовтень пивом рясний.
Квітень з водою – май (травень) з травою.
Перший квітневий дощ воза золота вартий.
Сині хмари в квітні – на тепло й дощ.
Якщо в квітні вдень спекотно, а вночі прохолодно – на гарну погоду.
Помічали, що наприкінці березня – на початку квітня прилітають шпаки.
У квітні здавна готували сороковицю – солодкий березовий сік (тому в наших предків на Давній Русі квітень і називався «березозол», пізніше «березіль», бо цей місяць був «злим» для беріз, із яких точили сік). «Березіль» – назва знаменитого театру Леся Курбаса. Символічно!
Із соком були пов’язані прикмети. З берези тече багато соку – на дощове літо. Тобто дерево плаче. Згадується «Лісова пісня» Лесі Українки: напровесні Мавка закликає Лукаша, готового точити ножем сік із берези: «Не точи! Се кров її! / Не пий же крові з сестроньки мої!» І на питання героя: «Березу ти сестрою називаєш? / Хто ж ти така?» відповідає: «Я – Мавка лісова».
А ще у квітні зважували курячі яйця. І за вагою першого курячого яйця судили про врожай.
1 квітня – це не лише день сміху. Це – день пам’яті святої Дарії. Називали: Дарина – Брудні пролубі; Дарини; Хризанта. Тобто день обох святих.
Тепла погода в квітні сприяє врожаю, тому кажуть: «Як Хризант погідний, буде рік дорідний».
Яка погода 1 квітня, така буде й 1 жовтня, і навпаки.
Цей день у народі нерідко називався Брудними пролубами через те, що сонце зазвичай починає припікати й біля пролубів на річках і ставах, де взимку брали воду чи полоскали білизну, починає сильно танути, робиться бруд, а вода стає жовтою.
Ще казали: «Рання весна – велика повінь».
4 квітня – Василь-Сонячник, Василь-Парник, Василь Теплий; день пам’яті священномученика Василія.
На Василя Теплого сонце в колах – на врожай.
Якщо в цей день при сході сонця на небі видно червоні кола, то рік буде дорідним.
«На Василя виверни голоблі»: припиняється санна дорога.
А далі було Захарія; Яків; день пам’яті преподобного Захарія Постника Печерського. Якщо на Захарія ніч тепла, то весна буде дружна.
Отже, проводи зими і зустріч весни. У тому числі в різних країнах. Так, швейцарці часто питають, чи є в нас, українців, так само звичаї та традиції карнавалів. Ми розповідаємо про Маланку, Масницю… Звичайно, Святки, які передують цьому. А на вулицях швейцарського міста з’являються дорослі та діти, які вбрані по-різному. Хто – на гігантських метеликів, хто – у зелений одяг із крильцями фейрі (кельтських фей, ельфів та інших чарівних персонажів), хто – на гусінь, з якої буде метелик, а хто – по-іншому. Наприклад, діти вбрані на тигренят, однорогів та інших героїв мультфільмів. Це і рушання пішки, й їзда на машинах, і оркестри. Адже карнавал – це свято не одного дня і не одного тижня. Дивлячись на це відродження і продовження середньовічних традицій, ми згадуємо наші звичаї й те, що зимі дають знак уже йти геть і поступатися місцем весні.
Аналітик матеріалів – Олена Смольницька
Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)